Причини та симптоми фінансової кризи.

Симптоми кризи :

• рівень ліквідності;

• рівень прибутковості;

• величина Cash-Flow;

• якість менеджменту;

• відносини із споживачами, вир. партнерами та Д. органами;

• відносини з засновниками;

• відносини із банками. Ідентифікація ―слабких місць :

• дефіцит ліквідності;

• високий рівень заборгованості;

• високий рівень собівартості в порівнянні з конкурентами;

• прорахунки в інвестиційній сфері;

• відсутність контролінгу;

• низька якість маркетингу.

Вихід з кризи означає знаходження шляхів руху фінансово-економічної системи і розв'язання її внутрішніх суперечностей:

• встановлення відповідності між рухом реальної вартості та її представ- ників у фінансовій сфері, яка б забезпечувала адекватну станові економіки міру співвідношення монетизації, капіталізації та сек'юритизації; блокування їх реф- лексивної мультиплікації та ентропії фінансово-економічної системи;

• утворення декількох емісійних центрів регіональних валют (наприклад, зони юаня, динара, рубля та ін.), які візьмуть на себе частину функцій, викону- ваних сьогодні доларом як світовими грошима, що зробить емісію більш кон- трольованою;

• перехід від переважно параметричного до переважно інституційного ре-

гулювання економіки шляхом вироблення системи правил і обмежень (бюд- жетних, монетарних, інвестиційних та ін.), які б дозволяли суб'єктам приймати збалансовані рішення в умовах зростання параметричної невизначеності, а також глобалізація регулювання.

2. Циклічний розвиток економіки та економічні кризи.

Світова економічна наука розробила теорії циклічного розвитку та економічних криз в кінці Х1Х - середені ХХ ст. і виробила конкретні шляхи та механізми подолання кризових явищ та пом`якшення їх соціальних наслідків. Згідно праць відомих економістів - К. Маркса, М. Туган-Барановського, Р. Гильфердінга, А. Афталіона, М. Бунятяна та ін. - процес економічного зростання передбачає безперервний розвиток, але практика свідчить, що ця безперервність неоднорідна і має свої фази, стадії і особливості. Так, періодично спостерігаються стадії: стабільного розвитку економіки, пожвавлення підприємницкої діяльності; загострення всіх суперечностей суспільного відтворення , в тому числі між виробництвом та споживанням, попитом та пропозицією, з наступним застоєм у всіх галузях економіки.

Економіка проходить періодично повторюючи періоди росту об`ємів національного виробництва та їх скорочення. Відрізнятись можуть не тільки темпи змін /наприклад річних підйомів ВВП/ , але і направленність змін

/підйоми або спади/. Стабільність повторів, проходження національною економікою певних станів дає можливість стверджувати про циклічність її розвитку.

Економічний цикл – це сукупність певних станів національної економіки, що періодично повтоюються - розширення або скорочення об`ємів виробництва. Його ще називають циклом ділової активності. На малюнку 1. бачимо, що економічний розвиток йде хвилєобразно:

здійснюється постійна зміна підйомів та спадів ділової активності, розширення та скорочення об`ємів національного виробництва. Перехід від однієї фази циклу до іншої здійснюється автоматично-на базі ринкових регуляторів.

Циклічність є не випадковим, а є закономірним явищем господарського життя суспільства в умовах ринку і виробництва, що розвивається. При цьому коливання фаз що знижуються та фаз, що підвищуються в процесі економічного зростання супроводжуються істотними модифікаціями в структурі економіки, динаміці цін, обсягах виробництва, співвідношеннях продуктивності праці і доходів, нагромадженні і споживанні, виробництві засобів виробництва і виробництві предметів споживання. Циклічність висловлює нерівномірний розвиток економіки по спіралі, перехід від одного сталого її стану до іншого. За своїм бурхливим і нерівномірним проявом економічні цикли, як образно відзначав американський економіст П. Самуельсон, нагадує хвилі епідемічних захворювань, капризи погоди або коливання температури у дитини.

Періодичність зміни фаз і стадій в розвитку економіки викликане в життя

і численними причинами і умовами, чинність яких треба враховувати при виробленні економічної політики держави і правив економічної поведінки всіх суб'єктів господарювання. Так, економічні цикли зумовлені: наявністю на сонці плям і рухом планет, характером погоди і урожаю; надмірним випуском в обіг паперових грошей (інфляцією), експансією і звуження банківського кредиту; зміною у населення хвиль песимістичного і оптимістичного настрою; різкими змінами рівня інвестування в галузі обох підрозділів суспільного виробництва; нерівномірністю розвитку і використання технічних новинок серед галузей народного господарства; низьким купівельним попитом населення; характером відновлення основного капіталу; перманентним відхиленням економіки від стану рівноваги та ін.

Циклічність розвитку відображає процеси формування, загострення і розв’язання етапів, що періодично виникають та чередуються в еволюційному розвитку і якісних революційних стрибків.

Розглянемо, як змінюється економіка в залежності від того, в якій стадії економічного циклу вона знаходиться .

1. Спад.

Є найбільш складною і суперечною фазою економічного циклу. З нею, з одного боку пов`язані руйнівні сили: скорочення виробництва, массові банкрутства, безробіття, зниження життєвого рівня, наступ на соціальні завоювання трудящих і демократію, політична напруга, а з другого - криза виконує творчу функцію: циклічні коливання ділової активності є одніїю з умов економічного піднесення, а сама криза активною складовою частиною творчого процесу. Прискорюючи відмирання застарілих єкономічних систем, вона в той же час є важливою ланкою, що прискорює технічне і технологічне оновлення виробництва, структурну перебудову економіки.