Основні показники процесу енергоспоживання у сільському господарстві

Об'єкт аналізу	Показники
	наявності (забезпечення)	використання
		проміжні	результативні
Енергетичні ресурси		Теплота згорання	Коефіцієнт корисного використання
Енергетичні засоби	Енерго- і елекгроозбросність праці, коефіцієнт	Погодинна витрата палива, коефіцієнт	Коефіцієнт корисної дії

	ефективності зростання енергоозброєності праці, енергозабезпеченість, енергооснащеність	енергетичного завантаження
Трупові ресурси	Енерго- і електро- озброєність праці	Енергонасиченість праці, коефіцієнти: енергонасиченості праці, еластичності, енергозбереження, енерговитрат
Земельні ресурси	Енергооснащеність	Питоме енергоспоживання
Технологічні процеси			Енергомісткість технологічного процесу
Сільськогосподарська продукція			Енергомісткість виробництва продукції, енерговіддача
Сільськогосподарське підприємство	Енергетичний потенціал підприємства		Коефіцієнт енергетичної ефективності

де 1о, 1₁

• енергомісткість виробництва продукції відповідно у

базовому та звітному періодах, кг умовного палива, у.о.

Виявлення резервів поліпшення використання енергоресурсів у сільськогосподарських підприємствах можливе за умови аналізу системи показників.

Вплив зміни структури продукції на витрати енергоносіїв визначається залежністю:

 

Е Е ^І1 1^а,

І

⁰  

0 

де Е — економія енергоресурсів у звітному періоді, кг у.п.;

Ео — витрати енергоресурсів у базовому періоді, кг у.п.;

Іо,

I₁ — енергомісткість виробництва продукції відповідно у базовому та

звітному періодах, кг у.п. /ц;

а — коефіцієнт, що визначає співвідношення виробництва продукції у базовому (Qо) та звітному (Q1) періодах (а = Q1 - Qо).

Зростання кількості сільськогосподарської продукції може бути досягнуто двома шляхами: перший — збільшенням обсягів її виробництва і другий — скороченням втрат. Другий шлях доцільний за умови, коли енер- гомісткість збереженої продукції не перевищуватиме енергомісткість продукції, одержаної шляхом використання першого напряму.

Важливим резервом економії енергоресурсів є підвищення рівня якості продукції. Оскільки для виробництва продукції вищої якості, як правило, необхідні додаткові витрати енергії, то вони мають бути компенсовані зекономленою енергією за рахунок зменшення питомих її витрат (з урахуванням підвищення якості).

Енергомісткість виробництва j-го виду рослинницької продукції (і Вj) визначається за цільовою функцією:

n

_1¹ n

ij ij

¹bj

^{i 1} min

uj

де 1ij¹ — енергомісткість і-ї технологічної операції виробництва j-го

виду продукції, кг у.п. /га;

nu — кількість технологічних операцій, що відповідає процесу виробництва j-го виду продукції;

uj — урожайність j-го виду рослинницької продукції, ц/га.

Окрім того, важливо оптимізувати склад машинно-тракторного парку шляхом вибору такого варіанта застосування технічних засобів, щоб енергомісткість виробництва аграрної продукції була найменшою. Нездатність машини (комплексу машин) виконувати технологічні операції в межах оптимальних термінів може розглядатися як додаткові витрати енергоресурсів.

Якщо заміна оранки плоскорізним обробітком при вирощуванні кукурудзи на силос підвищує врожайність на 4.5 ц/га, то енергомісткість виробництва 1 т зеленої маси за рахунок цього та скорочення прямих енерговитрат зменшується на 0.2 кг на у.п.; на 100-гектарній площі цієї культури може бути заощаджено 400 —500 кг дизельного пального.

У складі енергетичних ресурсів важливе місце займає електрична енергія. Використання електроенергії характеризують такі показники, як електрооснащеність і електроозброєність. Електрооснащеність показує кількість електроенергії з розрахунку на 100 га ріллі і визначається відношенням кількості електроенергії, спожитої на виробничі потреби, до площі ріллі.

Електроозброєність характеризує кількість електроенергії у розрахунку до одного середньорічного працівника й визначається відношенням кількості електроенергії, спожитої на виробничі потреби, до середньорічної чи- сельності працівників.

Електрозабезпеченість характеризує кількість електроенергії у розрахунку до 1 га с/г угідь й визначається відношенням кількості електроенергії, спожитої на виробничі потреби, до загальної площі с/г угідь.