Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Economica_pidpruemstva_201рижмань1.docx
Скачиваний:
14
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

Роками, тис т.

Продукція

1990

1995

2000

2003

2004

2005

2006

2007

2007

у % до 1990

Борошно

7671,0

5310,0

3068,0

2826,5

2948,9

2943,6

2695,7

2907,6

37,9

Хліб і хлібобулочні вироби

6701,0

4714,0

2461,0

2334,7

2307,1

2263,7

2159,0

2033,9

30,4

Крупи

962,0

532,1

293,8

294,0

334,7

341,6

322,0

313,1

32,5

Макаронні вироби

360,0

223,1

116,0

109,8

99,7

103,8

108,1

107,2

29,8

Етиловий неденатурований спирт, тис. дал

30867

62241

20379

24115

22791

29039

33684

31740

102,8

Основною причиною негативних явищ у переробній промисловості галузі є значний спад виробництва зерна, за винятком зерна кукурудзи. Як наслідок, (скоротилося споживання хлібопродуктів на одну особу. Так, якщо у 1990 році ш одну особу їх виробляли 141 кг, 2000 - 125 кг, то у 2005-му - 123 кг; зменшилися й обсяги виробництва макаронних виробів з 12,2 кг у 1990 році до 0,4 кг у 2005-му. Зниження споживання хліба з 6,7 млн. т у 1990 році до 2,4-2,5 млн. т у 2005-му зумовлене як скороченням обсягів виробництва, так і потреба- ми внутрішнього ринку. Водночас споживання хліба українцями є вищим

порівняно з європейцями (середньодушове споживання хліба в ЄС становить 120 г на добу, в Україні - 277 г.

Останніми роками рівень використання виробничих потужностей різко знизишся внаслідок скорочення валового виробництва зерна й розширення каналів збуту, нестачі коштів для закупівлі зерносировини і слабкої матеріально-технічної бази, а також скорочення попиту на хлібопродукти з боку кінцевих споживачів.

При нестачі оборотних засобів основною проблемою переробних підприємств забезпечення їх потужностей сировиною. Пропозиція зерна незначна і не може забезпечити попит на нього з боку переробників. Це неминуче впливає на зростання цін на кінцеві продукти споживання, такі як хліб, борошно, крупи, макаронні вироби.

Підсумовуючи викладене вище можна зробити висновок, що незважаючи на економічний стан кожної окремої області, визначальним фактором у підвищенні ефективності зернопродуктового підкомплексу є розвиток виробництва й поліпшення якості зерна, передусім за рахунок впровадження інвестиційно-інноваційних моделей його розвитку.

При подальшій стабілізації виробництва й виході промислових підприємств на повні потужності наявна пропозиція зерна буде недостатньою, що вимагатиме її збільшення за рахунок інтенсифікації вирощування зернових культур в Україні та імпорті зерна з інших країн.

Поліпшення якості зерна пов'язане з додатковими витратами. Збільшення виробництва високоякісного зерна пшениці та інших культур залежить від сортового складу посівів, технологій вирощування, форм організації збирання і заготівель, удосконалення закупівельних цін і заходів матеріального стимулювання за поліпшення якості продукції. Тому великого значення набуває справедливий і економічно обгрунтований розподіл між інтегрованими галузями додаткових витрат і додаткового ефекту від підвищення якості зернової продукції.

Щодо ефективності аграрного виробництва, то його підвищення можна досягнути завдяки здійсненню ряду організаційно-економічних заходів.

Необхідно створювати оптимальні за розмірами виробництва, які забезпечують вищий рівень продуктивності праці та нижчу собівартість продукції порівняно з невеликим рівнем виробництва. Нами визначено оптимальні розміри сільськогосподарських підприємств на рівні 3 тис. га сільськогосподарських угідь і більше до 5-6 тис. га, вирощування зернових культур понад 2 тис. га; ферм з виробництва молока і з поголів'ям корів 600- 1000 голів, по дорощуванню і відгодівлі великої рогатої худоби 1-3 тис. голів за рік, а свиней - 6-10 тис. голів. При цьому собівартість продукції знизиться на 25-30%, а продуктивності праці зросте у 2-2,5 рази.

Велике значення для підвищення ефективності виробництва має продуктивність полів і ферм. Збільшення урожайності пшениці з 30 до 55 ц/га дає змогу знизити собівартість на 55%. Одним із найважливіших факторів підвищення урожайності зернових культур є забезпечення посівів новими ви- соковрожайними сортами, які забезпечують значно вищу урожайність. Нові сорти озимої пшениці забезпечують урожайність на 33 % вищу, ніж середні й

на 89 % ніж старі, а озимого ячменю відповідно на 28 і 56%. Отже, прискорення впровадження нових сортів є значним резервом розвитку ринку зернових культур в Україні. Районовані нові вітчизняні сорти озимої пшениці „Ліона",

„Фаворитка , „Журавка Одеська , „Шесто-палівська" у 2008 році на виробництві забезпечили урожайність на рівні 70-80 ц/га, „Володарка", „Білосніжка",

„Богдана", „Голубка Одеська" - 81-85 ц/га, а „Лебідка Одеська" - понад 100 центнерів з гектара; ярого ячменю „Еней" - 45, „Санктрум" - 43,0, „Геліос" - 41,1, „Набат" - 40 ц з гектара.

Слід запроваджувати альтернативні види палива для тракторів і автомобілів, замінивши ними пальне, яке виготовляється з нафти . Біодизель виробляється з олійних культур, найбільш раціонально - з ріпаку, а біоетанол - із зернових культур. їхня собівартість при виробництві безпосередньо у сільськогосподарських підприємствах значно нижча, ніж ціна на дизельне пальне і бензин, вироблених із нафти. У Кримському інституті АПВ експериментально перевірили цю ідею. Там собівартість 1 т дизпалива, одержаного з ріпаку, за винятком вартості макухи і гліцерату натрію, становить 611 грн., а дизпаливо з нафти закуповується за 8000 грн.

В Україні сільське господарство споживає дизельного палива в межах 3 млн. т. Біодизелем можна замінити 30%, або 1 млн. тонн, а в перспективі ще більше. Вартість дизпалива, виробленого із власної сировини в сільськогосподарських або кооперативних переробних підприємствах, становить 0,8 млрд. грн. (1000 тис. т х 800 грн.), а з нафти - 8 млн. грн. Отже, економія може досягти 7,2 млрд. грн. Для задоволення цих потреб необхідно висівати цю культуру на площі в межах 500 тис. га. Ріпак є безпрограшною культурою. Коливання цін на світовому ринку щодо неї не суттєві, а кон'юнктура - найвища. Якщо знизиться ціна на насіння ріпаку, то збільшиться його переробка на дизпаливо, яке може стати товарною продукцією. В усіх випадках сільське господарство буде у виграші.

Біоетанол є пальним на рівні з бензином і його можна використовувати як 30-40 % добавку до бензину з нафти. Розвивати цей напрям виробництва вкрай необхідно, адже в Україні збільшуватимуться обсяги виробництва зерна. У 2020 році передбачається довести його валовий збір до 80 млн. т, а в подальшому - і до 100 млн. т. Проте постане проблема використання зерна. На споживання населенням необхідно 8-10 млн. т, на розвинене тваринництво - 35, на експорт 25 і на виготовлення біоетанолу - 10 млн. тонн.

Досвід 2008 року переконує, що при високому врожаї ціна зерна на світовому та внутрішньому ринках різко знижується і навіть не відшкодовує затрат. Цьому слід протистояти, тобто знайти шляхи ефективнішої реалізації зерна, а отже - відрегулювати кон'юнктуру ринку. Таким способом регу- лювання ринку може бути використання зерна для виробництва біоетанолу на господарському і міжгосподарському рівнях.

Ефективність реалізації 1 т зерна, а також виробленого з нього біоетанолу (табл. 11.6).

Отже, переробка зерна на біоетанол набагато ефективніша, ніж реалізація зерна на ринку. Якщо при собівартості 1 т зерна 800 грн. і реалізаційній ціні 1200 грн. (це найбільш вигідні умови порівняно з існуючими) буде одержано

400 грн. прибутку, то при переробці його на біоетанол економії можна одержати 2350 грн. Щоб вирішити це пит тання, уряд має дозволити сільськогосподарським підприємствам та кооперативним формуванням створювати цехи з виробництва біоетанолу.

Необхідно забезпечити раціональне використання соломи, майже 30% якої спалюється на полях. При виробництві із тонни соломи, яка використовується для виробництва 8 тонн гною буде одержано 108 кг NPK, вартістю 983 грн. а при затратах на виробництво гною в 400 грн. економія ста- новитиме 583 грн.; при розкиданні соломи на полі буде одержано 22 кг NPK, вартістю 200 грн., при затратах 85 грн. і економії 115 грн.; при спалюванні соломи в котлах і затратах 700 грн. буде одержано тепла, еквівалентного 0,4 тис.м3 газу, вартістю 144$, або 1224 грн., буде одержано 633 грн. економії.

Загальна економія у 2010 р. може бути відповідно 9,4; 3,7; 26,5 і всього 39,6 млрд. грн.

Таблиця 11.6.

Ефективність переробки зерна на біоетанол у розрахунку на 1 т зерна

1. Використання зерна як товарної продукції

Разом затрат, грн.

1300

Собівартість, грн.

800

Вихід біоетанолу, кг

450

Закупівельна ціна, грн.

1200

Вартість (7 грн. х 450), грн.

3150

Прибуток, грн.

400

Вихід кормів, кг

500

Рівень рентабельності, %

50

Вартість одержаних кормів (7 грн. за 1 кг), грн.

500

2. Використання для виробництва біоетанолу

Вартість продукції всього, грн.

3650

Собівартість, грн.

800

Прибуток, грн.

2350

Затрати на переробку, грн.

500

Рівень рентабельності, %

180

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]