3. Народногосподарське значення, розвиток та розміщення виноградарства

Виноград є високоякісним продуктом харчування з лікувальними властивостями. Він багатий на цукор (глюкозу), органічні кислоти та вітаміни. Значна частина винограду використовується як сировина для виготовлення соків, мармеладу, варення, концентратів, вин і коньяків. З відходів виноробства виготовляють етиловий спирт, оцет, винну кислоту, винний камінь і багато інших продуктів. За середньої врожайності винограду (70 - 80 ц/га) з відходів

одержують з розрахунку на гектар насаджень понад 3 ц спирту, 10,5 ц винної кислоти. У свіжому і сушеному вигляді використовують близько 10 % валового збору винограду, а понад 90% його переробляють.

Виноград - багаторічна культура, вимагає багато тепла, світла, вологи. Тому виноградарство розміщується переважно в південних районах України. Найбільш сприятливими природними умовами для розвитку виноградарства є Крим та Закарпаття, де виноградну лозу на зиму не укривають. Як сільськогосподарська культура він вступає в період плодоношення на п'ятий рік і за належного догляду плодоносить 40 - 50 років. В Україні створено про- мислове виноградарство на базі спеціалізованих виноградарських господарств. У сортовому складі виноградних насаджень України винні сорти винограду займають близько 85%, столові - 15%.

Серед факторів, що зумовили цей процес, були об'єктивні - пошкодження морозами, зараження філоксерою, заміна старих насаджень. Великої шкоди розвитку галузі завдали так звана боротьба з пияцтвом, а також незадовільні умови реалізації. Проте інтенсифікація галузі забезпечувала відповідні обсяги виробництва винограду, хоча й з коливаннями по роках. З розрахунку на душу населення в Україні в останні роки виробляється 10 - 12 кг винограду, що не задовольняє потреб населення: в свіжому вигляді його фактичний рівень споживання становить у середньому близько 2 кг на рік за середньорічної норми 13-15 кг.

Виноградарство є найбільш інтенсивною галуззю сільськогосподарського виробництва, яка вимагає значних капітальних вкладень на закладання насаджень та великих затрат коштів і праці по догляду виноградників та збирання продукції. Після вступу виноградників у плодоносний період починається їх продуктивне використання, при цьому в собівартість продукції відповідного року включають амортизаційні відрахування. Строк окупності нормативних капіталовкладень на закладання насаджень та вирощування їх до плодоносного віку на неполивних виноградниках за врожайності 50 ц/га - 3 роки після початку плодоношення, або 7,5 - 8 років від часу садіння.

4. Економічна ефективність виробництва винограду та напрями її підвищення

Виноградарство - одна з найбільш трудомістких і в технологічному відношенні складних сільськогосподарських галузей. На 1 га плодоносних виноградників підприємства затрачають 400 - 450 люд.-год., що в 40 разів більше, ніж на вирощуванні зернових культур. Частка ручної праці становить

50 - 60% усіх затрат зі збирання врожаю, обрізування лози та догляд за насадженнями.

Економічна ефективність виноградарства залежить від рівня врожайності, виробничих витрат на 1 га виноградинка, якості винограду та цін його реалізації. Собівартість винограду за останні роки зростала відповідно до зростання цін на матеріальні ресурси, енергоносії та рівень інфляції, у структурі собівартості культури найбільшу питому вагу становить оплата праці - до

60%.

Система закупівельних цін стимулює реалізацію винограду високої

якості. За 1 т столових сортів першого товарного сорту виплачується на 20% більше, ніж другого сорту. Ціна реалізації винограду промислових сортів вста- новлюється залежно від його цукристості. Зростання цін на виноград та його продукцію забезпечують високий рівень рентабельності виробництва культури. Найважливішими шляхами підвищення продуктивності та ефективності виноградарства є збільшення врожайності внаслідок реконструкції зріджених площ, організації території, підбору сортового окладу насаджень, використання засобів хімізації, застосування зрошення, впровадження системи заходів, спрямованих на поліпшення якості винограду, особливо його цукристості. В спеціалізованих виноградарських підприємствах доцільно вирощувати не більше 2 - 3 столових і 4 - 5 технічних сортів винограду, що забезпечить

раціональне використання техніки і кращу організацію праці.

Важливе значення у зв'язку з великою трудомісткістю галузі має впровадження комплексної механізації як одного з шляхів підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції у виноградарстві. Рівень механізації в галузі становить близько 30%.

Економічна ефективність виноградарства значно підвищується з поглибленням спеціалізації та подальшою концентрацією виробництва. Встановлено, що із збільшенням площі плодоносних виноградників у госпо- дарствах з 210 до 730 га їх урожайність підвищується в 1,6 раза, продуктивність праці - вдвічі, а собівартість 1 ц винограду зменшується на 69%.

Важливим напрямом підвищення економічної ефективності виноградарства є зосередження основного виробництва винограду, його переробки і зберігання в спеціалізованих підприємствах.