3. Розвиток і розміщення виробництва зерна

Зернове господарство України розвивається на основі дальшої інтенсифікації, що забезпечує збільшення виробництва зерна переважно за рахунок підвищення врожайності зернових культур. Розвиток виробництва зер- на характеризується такими показниками, як динаміка посівних площ та їх структури, підвищення врожайності зернових культур, збільшення валового збору зерна і вдосконалення структури зернового виробництва.

Основною зерновою культурою України є озима пшениця. Зерно ячменю використовується в кормовиробництві як важливий компонент комбікормової промисловості, а також у харчовій промисловості для виготовлення крупів і пива. Він є цінним концентрованим кормом для худоби і птиці, в 1 кг зерна міститься в середньому 1,2 корм. од. та 81 г перетравного протеїну. За поживністю ячмінь займає друге місце після кукурудзи, а за вмістом перетравного протеїну перевищує її.

Важливою зернофуражною культурою є кукурудза. Кілограм зерна кукурудзи містить 1,34 корм, од., 68 г перетравного протеїну і близько 4 мг

каротину, що значно більше, ніж в інших зернових культурах. Вирощування кукурудзи в сприятливих регіонах країни є основою створення зон гарантованого виробництва зерна. Для реалізації великих потенціальних можливостей кукурудза потребує певних грунтово-кліматичних умов, раціонального розміщення посівів.

В Україні значні площі займають зернобобові культури (горох, соя, кормовий люпин, вика, кормові боби та ін.), що мають велике значення в розв'язанні проблеми повноцінної білкової годівлі тварин. Характерною особливістю цих культур є високий вміст у насінні білка (23 - 42 %), Що вдвічі більше, ніж у зерні колосових зернових культур. Поживність 1 кг гороху становить 1,17 корм, од., вміст перетравного протеїну 195 г.

Останнім часом в Україні розширюються посіви сої, яка має надзвичайно цінні кормові якості і використовується для збагачення білком концентрованих кормів. Зерно сої містить багато високоякісного білка (35 - 55 %), олії (18 - 27

%) та інших важливих речовин. У кілограмі зерна міститься 1,38 корм. од. і 350 г перетравного протеїну, що робить сою незамінною складовою при виготовленні кормосумішок та комбікормів. З інтенсивним розвитком тваринництва важливим напрямом удосконалення структури посівних площ зернових культур повинно бути збільшення посівів зернобобових культур.

Значне місце серед зернофуражних культур займають озимий ячмінь і овес Озимий ячмінь за врожайністю значно перевищує ярий, особливо в господарствах Степу. При цьому він відзначається низькою зимостійкістю, то- му впровадження в господарствах більш морозостійких сортів дасть змогу розширити площі посіву озимого ячменю і збільшити виробництво фуражного зерна.

Зерно вівса використовують як високопоживний концентрований корм для тваринництва, насамперед для племінних плідників і молодняка, а також у харчовій промисловості для виготовлення крупів і концентратів. За поживністю 1 кг вівса прирівнюється до однієї кормової одиниці, містить у середньому 85 г перетравного протеїну, а також значну кількість незамінних амінокислот і вітамінів.

Україна має значний потенціал для перетворення зернового господарства у високоефективний, експортоспроможний сектор економіки. Для збільшення виробництва зерна в Україні наявні дві головні передумови: родючі ґрунти - чорноземи та сприятливий помірний клімат. Зокрема, на територію нашої держави припадає майже третина запасів чорнозему та 27 % орної землі в Європі (в Україні на душу населення припадає 0,66 га орної землі, тоді як у Європі цей показник становить 0,25 га). Виробництво пшениці на душу населення в 1990 році в Україні становило 585 кг, що вище аналогічного показника в США удвічі, в Аргентині - в 1,7, у Росії -в 1,8 раза.

З глибокої давнини йдуть витоки торгівлі в Україні зерном. Наприкінці XIX ст. Малоросія, Україна, вирощувала 60% усього зерна, а через порти Азовського і Чорного морів йшло за рубіж близько половини всього збіжжя. Аналогічні висловлювання можна було б продовжувати. Тобто і раніше, й тепер, і на перспективу загальновизнано, що наша країна має великий потенціал для перетворення зернового господарства у високоефективний,

експортоспроможний сектор економіки.

З набуттям Україною незалежності в її зерновому комплексі відбулися істотні зміни як у кількісному, так і якісному аспектах. У таблиці 11.3 наведена динаміка показників, що характеризують зернове виробництво (тут і далі до зернових включені й зернобобові культури), відповідно до яких можна зробити деякі узагальнення.

Таблиця 11.3.

Основні показники зерновоговиробництва в Україні за роками

Показник	1990	2000	2004	2005	2006	2007	2008	У середньому за 2004-2008
Посівна площа під зерновими, млн га	14,6	13,6	15,4	15,0	14,5	15,1	15,6	15,1
Питома вага зернових культур у всій посівній площі, %	45,0	50,2	57,7	57,6	56,0	58,0	57,6	48,2
Валовий збір зернових, млн тонн	51,0	24,5	41,8	38,0	34,3	29,3	53,3	39,3
Виробництво зерна на одну особу, кг	983	497	881	840	732	630	1152	840

1. Посівна площа під зерновими культурами у середньому за 2004-2008 роки становила 15,1 млн га, порівняно з 1990 роками зросла на 10,3 %. Але істотно зменшилася вся посівна площа - з 32,4 млн га у 1990 році до 27,1 млн га у 2008-му (на 5,3 млн га, або 16,3 %). Відповідно зросла питома вага зернових культур із 45% у 1990-му до 57,6 % у 2008 році, збільшилася й частка зернових у валовій продукції сільського господарства відповідно з 14,6 до 21,5%, тобто на 6,9 в.п.

2. Істотно зменшилися обсяги виробництва зернових - майже на 12 млн т, якщо брати показник за 2004-2008 роки. До речі, в радянські часи найбільший обсяг виробництва зернових по Україні був у 1989 році - 51,2 млн т. За 2000- 2008 роки рекордним у цьому відношенні був 2008 рік, а найменш врожайним - 2000-й, різниця становила 2,2 раза.

У 1986-1990 роках валовий збір зерна в Україні становив у середньому за рік 47,6 млн т, а за 2004-2008 роки - відповідно 39,3 млн т, тобто середньорічні обсяги валового збору зерна зменшилися на 8.3 млн т (або на 17,4%).

Пшениця - це основна і найбільш цінна продовольча культура. Пшеницю вирощують майже всі сільськогосподарські підприємства країни. Основними регіонами виробництва озимої пшениці є Лісостеп і Степ, де рівень її врожайності найвищий і частка в структурі зернових культур найбільша. Посівна площа озимої пшениці в середньому на господарство зростає у напрямку-з півночі на південь. Значні площі озимої пшениці в степових посушливих регіонах України, особливо в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій і Херсонській областях та в Криму, розміщуються на зрошуваних землях, що є надійним джерелом гарантованого виробництва зерна. За даними Інституту зрошуваного землеробства НААН, середня врожайність озимої пшениці в досліді за десятирічний період при зрошенні становила 80,2 ц/га.

Озима пшениця, яку вирощують на Поліссі і в західному Лісостепу, має

знижену якість зерна для продовольчих цілей. Посіви ярої пшениці займають незначну площу переважно в західних і південних районах України.

Площі пшениці розширювались переважно за рахунок значного скорочення посівів озимого жита, яке є важливою продовольчою культурою. Таке істотне зменшення виробництва жита не можна вважати доцільним, бо за науково обгрунтованими нормами харчування в раціоні людини має бути певна кількість житнього хліба. Основні райони виробництва жита - Полісся, західні області лісостепової зони, передгірні і гірські райони Карпат. Озиме жито відзначається високою зимостійкістю, відносно маловимогливе до умов вирощування. В окремих районах і господарствах Полісся врожайність озимої пшениці, під посіви якої вносять більше добрив і яку розміщують по кращих попередниках, нижча порівняно з озимим житом.

Важливе місце в зерновому балансі України займає ячмінь. Особливе значення він має у виробництві зернофуражних культур, забезпечуючи 46,3 % їх валового збору. Посіви ячменю майже рівномірно розміщені на всій території країни. Його вирощують у всіх природноекономічних зонах, однак провідне місце належить господарствам Лісостепу і Степу.

Частка зерна кукурудзи у валовому зборі більша, ніж частка посівної площі у загальній посівній площі зернових культур. Кукурудза дає високі і стійкі врожаї зерна в лісостепових і степових районах, особливо на поливних землях, де її врожайність за десятирічний період у дослідах Інституту зрошуваного землеробства НААН становила 115,1 ц/га.

У господарствах Полісся і передгірних районів Карпат кукурудза на зерно достигає не завжди, і тоді її збирають у фазі молочно-воскової стиглості і використовують для виготовлення силосу.

Значну частину валового збору зерна кукурудзи використовують безпосередньо в господарствах на корм тваринам. Товарне виробництво зерна кукурудзи розміщується переважно в Степу (Дніпропетровська, Одеська, Кіровоградська і Запорізька області) та в лісостеповій зоні (Вінницька, Харківська, Черкаська і Полтавська області).

Посіви вівса як цінної зернофуражної культури розміщені переважно на Поліссі та в передгірних і гірських районах Карпат.

Зернобобові культури незамінні для повноцінної годівлі тварин. Серед зернобобових культур переважають горох, люпин і вика. Посіви гороху розміщені здебільшого в лісостепових і частково в степових районах України.

У господарствах Полісся найбільш ефективною зернобобовою культурою є кормовий люпин, який завдяки високому вмісту білка підвищує цінність кормів, а також сприяє зростанню родючості грунту і врожайності продовольчих культур.

Посіви вики найбільше зосереджені в Лісостепу і на Поліссі. Зерно цієї культури є високобілковим концентрованим кормом для тваринництва, її вирощують також на зелений корм і сіно. У багатьох господарствах лісостепових, особливо західних, районів найсприятливіші умови для вирощування кормових бобів, що дають високобілкове зерно і зелену масу.

У степових і лісостепових районах України зростає виробництво сої, що має надзвичайно цінні кормові якості і збагачує білком концентровані корми.