Тема 11. Економіка основних галузей сільського господарства.

1. Економічна суть, різновиди та особливості продуктових підкомплексів.

2. Організаційно-виробнича характеристика головніших продуктових підкомплексів

Частина 1. Галузі рослинництва Частина 2. Галузі тваринництва.

1. Економічна суть, різновиди та особливості продуктових підкомплексів

Продуктова структура АПК характеризується як сукупність вертикально інтегрованих галузей з виробництва конкретних видів кінцевої продукції або як сукупність продуктових підкомплексів.

Продуктові підкомплекси - це кінцево-цільові агропромислові структури, що в процесі агропромислової інтеграції трансформуються в предметні агропромислові формування, які й реалізують на ділі переваги предметно-технологічного синтезу сільського господарства і переробної промисловості.

Отже, продуктова вертикаль - це об'єктивно існуюча єдність галузей, яка потребує своєї логічної завершеності.

Кожна продуктова вертикаль (підкомплекс) становить ланцюг взаємозв'язаних видів діяльності, які належать до різних сфер АПК, галузей і підгалузей та організаційно й технологічно об'єднані для здійснення виробничого процесу, починаючи з виробництва спеціалізованих засобів для даного продукту і закінчуючи реалізацією цього продукту.

Виробництво продовольства залежить і не тільки від зусиль АПК, то слід підкреслити, що до розв'язання продовольчого питання однаковою мірою мають бути залучені й інші міжгалузеві структури.

Загальна принципова схема формування і функціонування продуктового підкомплексу, отже, як обов'язкові атрибути повинна мати такі розвинуті спеціалізовані (стосовно специфіки кінцевого продукту) елементи: виробництво засобів виробництва, галузь сільського господарства, переробна галузь, транспорт, зберігання, торгівля. Ці атрибути повинні доповнюватись обов'язковими елементами агропромислового циклу в складі конкретних предметно-технологічних агропромислових формувань.

Наведені на схемі продуктові вертикалі є властивими для України (навіть чай виробляється з власної сировини - трав і ягід). Кожен продуктовий підкомплекс своєю кінцевою метою має забезпечення потреб держави в продовольчих і непродовольчих товарах сільськогосподарського походження.

На основі цієї методологічної парадигми продуктовий підкомплекс (вертикаль) можна представити як сукупність конкретних підкомплексів (див. рис. 11.1).

Продуктові підкомплекси характеризуються певними особливостями.

Зокрема:

• їх функціонування потребує конкретного організаційного оформлення в певну інтегровану структуру

• основне виробництво підкомплексу має доповнюватися добре розвинутою виробничою інфраструктурою, насамперед продуктового призначення

• функціонування вертикалі та її кінцевий результат значною мірою визначаються дієвістю та взаємовигідністю міжгалузевих відносин

• в основі продуктової вертикалі лежить внутрішньогосподарська чи

міжгалузева інтеграція

• виробничий напрям (спеціалізація) продуктового підкомплексу визначається головним чином аграрним ареалом, тобто профілем сільськогосподарського виробництва

• народногосподарський (національний) продуктовий комплекс та його підкомплекси такого ж рівня трансформуються в чіткі агропромислові структури, обов'язковими елементами яких є продуктовий ланцюг "виробництво ресурсів - виробництво сировини - переробка сировини - реалізація кінцевого продукту"

• колена продуктова вертикаль повинна забезпечуватися добре організованим і налагодженим агропромисловим виробничим циклом

Рис. 11.1. Схема продуктового підкомплексу продовольчих і непродовольчих товарів

Формування продовольчих підкомплексів дає змогу не лише забезпечити потребу в продовольчих і непродовольчих товарах, а й на основі його розвитку вирішувати досить важливі соціально-економічні завдання, а саме:

• сприяти ствердженню продовольчої безпеки і незалежності країни;

• створювати такі інтегровані структури виробництва, які забезпечують найменші втрати, збільшувати обсяги виробництва і підвищувати якість продукції;

• досягати вищого розвитку продуктивних сил, зближання фондо- та енергоозброєності праці в усіх галузях АПВ, тобто аграрній праці надавати характер індустріальної;

• розвивати інтегроване виробництво на інтенсивній основі;

• сприяти вирішенню соціальних проблем сеча.

В кінцевому підсумку розвиток інтегрованих структур на основі продуктової спеціалізації слід вважати не лише чисто виробничою потребою, а й тим важливим соціально-економічним фактором, що сприяє досягненню повної соціальної однорідності в рамках АПК.