2. Облік та оцінювання основних виробничих фондів

Облік основних виробничих фондів підприємства ведеться у на- туральному та вартісному виразі. Облік основних фондів у вартісному виразі називається їх оцінкою.

Облік у натуральному виразі потрібен для визначення технічного складу основних фондів.

Оцінка основних фондів підприємства - це грошовий вираз їх вартості. Вона потрібна для того, щоб правильно визначити загальний обсяг основних фондів, їх динаміку і структуру, розрахувати економічні показники господарської діяльності підприємства за псиний проміжок часу. Таке оцінювання проводиться з метою встановлення ступеня зносу та планування витрат на оновлення, модернізацію та ремонт основних фондів.

З огляду на тривале функціонування та поступове спрацювання засобів праці, постійну зміну умов їх відтворення існує кілька видів оцінювання основних фондів:

1. Залежно під моменту проведення оцінювання засоби виробництва оцінюються за первісною та відновленою вартістю.

2. З урахуванням стану основних фондів оцінювання їх проводиться за повною та залишковою вартістю.

Початкова вартість основних фондів - це їх фактична вартість на момент уведення в дію або купівлі. До її складу входять прейскурантна ціна придбання засобів праці, витрати, пов'язані з доставкою їх до місця використання та з монтажем, та інші витрати, передбачені для введення фондів в експлуатацію.

де С_придб - ціна придбання устаткування;

С_дост - транспортні витрати на його доставку;

С_монт - витрати, пов'язані з монтажем устаткування;

С_ін - інші витрати, пов'язані з уведенням основних фондів у дію.

Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його спорудження. У процесі експлуатації ціни на засоби праці можуть змінюватись, але початкова їх вартість завжди буде сталою.

Цінові зміни та інфляційні процеси у вартості основних фондів враховуються з допомогою відновленої вартості.

Відновлена вартість основних фондів - це вартість їх відтворення у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й початкова вартість, але за теперішніми, діючими цінами. Оцінка основних виробничих фондів за відновленою вартістю дає змогу порівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію у різні роки.

де і - індекс зростання (зменшення) ціни (показник індексації основних фондів).

Показник індексації основних фондів розраховується на основі індексу

інфляції року. В Україні індексація основних фондів не проводиться, якщо індекс інфляції року менший за 110%. На нашу думку, індексація має здійснюватись як при інфляційних процесах, так і при деінфляціиних. Насамперед це зумовлюється тим, що зазначені процеси викликають зміни ефективності виробництва, передусім продуктивності праці, які, у свою чергу, ведуть до зміни ціни виробництва. При інфляційних процесах ціна виробництва збільшується, а при деінфляціиних зменшується.

Повна вартість основних фондів це їх вартість у новому стані, тобто без урахування вартості зносу. Саме за цією вартістю основні фонди значаться на балансі підприємства впродовж усього періоду їх функціонування. Зауважимо, що початкова та відновлена вартості також не враховують вартості зносу основних фондів і тому залежно від строків експлуатації та мети досліджень вони можуть являти собою повну вартість основних фонді».

Залишкова вартість основних виробничих фондів - різниця між початковою або відновленою вартістю і вартістю зносу.

де С_гюч - початкова вартість основних фондів; С_зн - вартість зносу.

Якщо початкова і відновлена вартість відбивають кількісний бік використання основних фондів, то залишкова - якісний. Економічне значення цієї оцінки полягає в можливості не тільки визначити реальну вартість, яка надалі має бути перенесена на вартість продукції, що випускається, а й установити ступінь зносу основних виробничих фондів виходячи з вартісної оцінки.

Оскільки введення в дію та вибуття основних фондів, як правило, відбувається нерівномірно протягом року, то розраховувати їх середньорічну вартість краще кількома такими методами:

1. Середньорічна вартість основних фондів для тих підприємств, на яких рух фондів протягом року не інтенсивний,

де С_п.р - вартість основних фондів на початок року;

С_н, С_в - вартість фондів, які відповідно надійшли та вибули протягом розрахункового року;

N_пр, N_н.пр - кількість місяців, коли фонди відповідно працювали і не працювали протягом року.

2. Середньорічна вартість основних фондів на тих підприємствах, де їх рух протягом року інтенсивний,

де С₁ С₂ … С₁₂ - вартість основних фондів на початок кожного місяця

поточного року;

С'₁₂ - вартість основних фондів на 31 грудня поточного або на 1 січня наступного року.

3. Середньорічна вартість орендних основних фондів

де С_ор - сумарна балансова вартість основних фондів, які орендувалися; N_ор - кількісні місяців оренди.

Балансова вартість групи основних фондів підприємства на початок розрахункового періоду розраховується за формулою

де С_{о.в.ф.бал} - балансова вартість групи основних фондів підприємства на початок періоду, що передує розрахунковому;

В_н.ф. - витрати на придбання нових основних фондів;

В_рек - витрати на реконструкцію виробничих будівель та споруд; С_виб вартість фондів, що вибули з експлуатації;

А - сума амортизаційних відрахувань, що нараховані у попередньому періоді.