Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Іспит з української етнології.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

30. Етнографічна діяльність в.Антоновича.

Антонович Володимир Боніфатійович (30 січня 1834, Махнівка — 21 березня 1908) — український історик, археолог, етнограф, археограф, член-кореспондент Російської АН з 1901; професор Київського університету з 1878; належав до хлопоманів; співорганізатор Київської Громади. Нар у містечку Махнівці Берд повіту Київської губернії. Закінчив медичний (1855 р.) та іст-філ (1860 р.) факи К у-ту. У 1861 році приєднався до так званих «хлопоманів». Один з організаторів Київської громади. В 1863—1880 роках. — головний редактор Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві, з 1878 р. — професор російської історії Київського університету, голова Історичного Товариства Нестора-літописця (з 1881 р.), організатор археологічних з'їздів в Україні. Антонович — автор понад 300 праць з історії, археології та етнографії України. Зібрав, зредагував і видав 8 томів «Архива Юго-Западной России», що стосуються історії Правобережної України 16—18 століть. Вступні статті Антоновича до цих томів присвячені історії козацтва: «О происхождении козачества» 1863; гайдамаччини: «О гайдамачестве» 1876; селянства: «О крестьянах в Юго-Западной России по актам 1770—1798 гг.», 1870); шляхетства:«О происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России», 1867.  Інші головні праці Антоновича: «Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти великого князя Ольгерда» (1877-78); «Киев, его судьба и значение с 14 по 16 ст.», (1882); «Уманський сотник Іван Гонта» (1882); «Монографии по истории Западной и Юго-Западной России» (1885. Лише в своїх науково-популярних лекціях («Бесіди про часи козацькі в Україні» (1897); «Виклади про часи козацькі в Україні» (1912) Антонович був видатним українським громадським діячем. Належачи до так званих «хлопоманів», він надрукував у відповідь польському публіцистові Зенону Фішеві (псевдонім Падалиця) відому статтю «Моя исповедь» (1862), де подав обґрунтування ідеології «хлопоманів». Майже півстоліття Антонович стояв на чолі українського гром-пол життя, був головою київської Старої Громади, і за його ініціативою 1890 року в Галичині дійшло до «угоди» між поляками й українцями у Львівському соймі. Антоновичу належить велика роль в реалізації плану переїзду Михайла Грушевського до Львова і створення там наукового осередку.

31. Етнографічна програма ф.Туманського.

Федір Йосипович Туманський (*1757 — †1810) — історик, етнограф і громадський діяч, вихованець Кеніґсберзького університету, член Королівського Пруського Нім. Товариства. Закінчивши студії, Т. повернувся на Україну, де дістав звання бунчукового товариша, 1778-79, «по вибору всея Малороссии», організував «Топографічний опис»Гетьманщини й склав детальні анкети-програми для збирання іст.-геогр., екон., етногр., а також природознавчих й антропологічних відомостей. Перша анкета-програма складалася з 50 параграфів і призначалася для опису міст. 2-га – 23 параграфи, торкалася опису сіл, слобод, хуторів. Автор хотів відіслати ці програми по містах і селах і на основі отриманих відповідейскласти описи міст і т.д. Мета – поширити історично-географічні і топографічні знання. Більшість питань стосувалась географічних та економічних знань. Програма міст приділяла увагу його функції як адміністративного, торгово-промислового культурно-освітнього центру. Значна кількість питань присвячена опису занять населення, відомостям про природно-кліматичні умови.Програма, що стосувалася сіл, хуторів та слобод повторювала першу, але в дещо скороченому вигляді. Загалом за допомоги цих програм передбачалося отримати відомості про архітектуру й розташування міст, сіл, хуторів, слобод і т.п.З цим проектом Т. були пов'язані топографічні описинамісництв кол. Гетьманщини 1780-их pp. (праці Д. Пащенка, О. Шафонського, П. Симоновського та ін.). Обраний 1779 чл.-кор. Петербурзької АН, Т. розгорнув широкі плани культ.-наук. праці на Україні. Наприкін. 1779 — на поч. 1780 р. він висунув проект Академічної Книгарні в Глухові, який був здійснений, і цікавий «План о заведений в Малороссии … Академического Собрания», свого роду зародку Укр. АН (цей проект не був здійснений). Тоді ж Т. мав намір написати «полную историю Малороссии», у зв'язку з чим звертався до Петербурзької АН з проханням вислати йому до Глухова відповідні архівні джерела та ін. матеріали. Але Академія поставилася до цього проекту скептично, і він не був реалізований. Після ліквідації Гетьманщини Т. розвинув широку наук. й літ.-вид. діяльність у Петербурзі. Похований у Глухові.