60. Наукове товариство ім. Шевченка його наукова діяльність.

У 1892 р, культурно просвітницьке Товариство ім. Шевченка у Львові було реорганізовано.”НТШ”. При ньому від 1898 р. почала діяти Етнографічна комісія, яку очолив Іван Франко. Створення комісії дало можливість широко розгорнути експедиційну роботу зі збирання етнографічного матеріалу. А спеціально розроблені етнографічні програми Комісія розсилала не тільки в зах., а й у схід. регіони Укр.Зібрані, систематизовані та узагальнені матеріали Етногр. коміс. друкувала в "Етнографічному збірнику" (від 1895 до 1939 р. вийш­ло 40 томів) і на сторінках наукового видання "Матеріали до української етнології" (до 1939 р. вийшло 22 томи). Чимало етнографічних оглядів праць закордонних учених вміщува­лося в "Записках НТШ" за редакцією Зенона Кузелі. Активну участь у діяльності НТШ брав відомий антрополог, етнолог і арх. Федір Вовк, який своєю трирічною експедицією не тільки започаткував наукові дослідження на основі французької антропологічної школи, а й безпосередньо спричинився до розбудови Етнографічного музею НТШ і створення рукописних фондів.Отже, вченіетнологи другої поло­вини XIX початку XX ст. підготували надійне підґрунтя для української етнологічної школи європейського рівня.

61.Національні меншини в Україні.

Крім укр і рос. на тер. Укр. живе ще понад 20 народн., їх чисельн. різна. Це зумовлено феноменом конгломиративної к-ри. Збереглась нац. свідомість тих націй, фольклор, побут, мистецтво, звичаї, традиції але вони зазнають впливу масової к-ри. Це збагачує укр к-ру, але водночас і призвдить до соціальних, мовних проблем. Захис самобутніх нац меншин повинна забезпечувати держава. У декларації про держ суверенітет сказано, що держава забезпечує вільний нац розвиток миншин. Створення ряду нац товариств і центрів досліджень міжнаціональних відносин населення. У 90-х було висното питання про те, що не від’ємними атрибутами держави є громадянство. Була створена концепція розвитку укр к-ри і культурно-освіт програм для нац груп. Розширюється сфера використання нац мов, вивчення їх. Друкуються пізні словники, діють різні товариства; також є обласні, районні, міські тов. нац-ей. Рада нац тов Укр.

62. Одяг Київщини.

Лісостеповий комплекс характеризувався на Правоб. сорочками. Тут побутували усі 4 способи з'єднання рукавів зі станом з перевагою безуставкових, усі варіанти викінчення верху "станка", завершення рукавів манжетами. Переважало використання непрозорого шиття низинковими та гладьовими техніками вишивки. Вирізнялася геометрично-рослинна орна­ментика. Були представлені обидва способи носіння чоловічих сорочок: "на випуск" та "заправленими в штани" .Правоб. характер. поширенням доморобних тканин, домашньо-ремесловими способами їх фарбування та рукотворно-штампованими прийомами орнаментації. В незшитому жіночому поясному одязі переважав обгортаючий спосіб. Лівобережні були уставкового та безуставкового типів, відзначалися своєрідним способом пришивання широких рукавів до уставки "пухликами", оздобленням вишивкою та мережкою переважно білими нитками, а вишивка червоними поєднувалася з синім, рідше з чорним. Поясний одяг побутував у обох формах. Незшитий був представлений вовняними та навіть шовковими різнокольоровими плахтами, а зшитий рясними спідницями.Своєрідним верхнім жіночим одягом були байкові юпки з рукавами, оздоблені "перчиками", та "керсетки".