81. Садівництво і родина Симиренків.

Родина симиренків зробила величезний внесок у розвитоксадівництва в російській імперії та Україні . Лев Платонович Симиренко(1855-1920)- вчений садівник. З 1880 по 1887 р. відбуває заслання у Красноярську. У вільний час займався садівництвом. Вірощував в оранжереях сибирського промислового Кузнецова, овочеві, декоротивні, цитрусові к-ри. Опрацював наукові засади створення сланких садів. Д-ть вченого на ниві вітчизняного садівництва відзначалася винятковою багатограність та широтою інтересів. За сорокорічний період д-ті Симиренко опрацював наукові засади промислового россадництва. Він збагатив цю важливу галузь садивництва багатьма оригінальними розробками які і сьогодні є вагомим внеском у садівничу науку. Вчений розробив та впровадив у промислову рассадництво технологію зимового щеплення плодових культур вирощування та підщеп та стратифікацію насіння. Найвагоміший внесок вчений зробив у справу створення в Україні світової колекції кращіх сортів плодових, ягідних та декоративних кул-р. В к 19ст в Симиренківській колекції було зібрано понад 3000 сортів плодових та ягідних кул-р. 927 троянд, понад 300 сортів хвойних та інших порід. Симиренко заклав наріжний камень у фундамент наукового сортознавства плодових рослин, став фундатором нового виробничого, біологічного напряму в суч помології. Вчений започаткував глибоке наукове дослідження та випробування в умовах України найциніших плодових кул-р. дав путівку в життя одному з кращих українських сортів, яблунь, назва на честь батька Ренатом П.Ф. Симеренка. Неодмінний учасник всерос та міжнародних виставок сад-ва, на яких одержував вищі нагороди. В останні роки життя працював над працею яку хотів назвати „Укр-Російська поомологія”. Інші праці: „Кримське пром сад-во”, „Ген католог”, „Досвід вивчення кримського пром сад-ва”. Володимир Львович Симиренко. Великий внесок, гідний батька, на ниві спільної праці. З 1920 по 1926 був завідуючим секції сад-ва все укр с/г, наукового комітету, який по суті був 1. Всеукр академією с/г наук. На посаді директора Мліївської дослід садово-гор станції він перебував до 30 р. За свої 47 років він виконав таку татаничну працю, яка сьогодні не під силу численим науковим установам. Під його кер, за його редакцією за 10 років було виканано і видрук понад 50 випусків наукових праць станцій. Він став засновником 1х україномовних часописів сад-ва, віноградництва та городництва. Праці: „Плодовий россадник”(29), „Плодові асортименти України”(30).

82 Світоглядні уявлення українців про основні стихії: вода , вогонь, земля, вітер.

У чому ж виявлялася "жити дайність" цих першоелементів? У кожного по-різному: земля — на роджує, вода — запліднює, вогонь, сонце — дають енергію. В ритуальному вшановуванні цих елементі і полягає основний для української народної традиції культ — культ родючості.Земля.її репродуктивна функція і означала її життєдайність Українці називали землю землицею, святою, матір'ю, матінкою, хлібною, світовою, пшеничною, чаяною, кривавою, христовою, доброю, житньою. архаїчні уявлення про землю, вогонь, воду не сягнули рівня антропо морфізації, а спинилися на "півдорозі" до неї. Земля, вважалося, —жива.і вона може відчувати біль і образу. На землю не можна плювати - покараї неврожаєм, а кинеш вошу — від огиди затрясеться і станеться земле цім Землю не можна бити, бо вона мати, інакше — хтось помре із родини. Найчастіше в магіко-міфологічних уявленнях українців запліднювальну функцію (яка теж належить до категорії життєдайності) виконувала вода. В календарній і родинній обрядовості відчувається особливе магічне призна чення води. Такі обрядодії, як кроплення водою, свячення води в криті цях, обливання водою, ритуальні купання тощо з давніх часів асоціювали! Я з заплідненням, урожайністю, народжуваністю, розмноженням, збільшен ням тощо, тобто з усіма складовими культу родючості.. Загасання вогню використовувалося в народній медицині як магічна аналогія до загасання хвороби, жару і т. ін. Життєдайність і всесильність трьох головних субстанцій (землі, води, вогню) виявлялася й у функції очисній, функції цілющості. Вони активно застос. в народній медицині як ідеальні антисептики, дезінфікато-ри і т. ін. Найб. очисну (а отже, цілющу) силу мала вода, адже вона очищала не лише від бруду, а й від нечисті, від гріхів, від недуг. Особл. сильну дію виявляла "непочата", тобто неторкана певний час вода, взята в криниці до світання, або йорданська. .Вогонь також, за народними пе­реконаннями, мав велику очисну силу. Він широко застосовувався у на­родній мед., щоб виганяти з тіла різні хвороби... Святість води, землі, вогню виявляється також у їхній причетн.і не лише до життя, а й до смерті. Земля з кладовища має магічну силу притлумлення болю, віднадження людини (тварини, птаха) від дому (іншої людини). Таку землю (з могили, з-під хреста) використовували при деяких хворобах: коли болить зуб чи живіт, гріють землю і кладуть на хворе місце зі словами: "Іди біль в землю і будь такий німий, як земля". Вода так само мала стосунок до смерті, щоправда, в іншій міфол. інтерпретації. Це межа між світом живих і світом мертвих. Отже, культ родючості як культ вічної оновлюваності життя реалізувався в магіко-міфологічній схемі життєдайної священної пари земля—вода і джерела священної енергії вогню.