66.Основні напрями та наукові центри сучасної етнологічної науки.

Звісно, сучаснаетнологическая наука значно збагатилася проти минулими часом. До сфери її професійного інтересу тепер входять як «відсталі» етнічні групи, а й народи сучасних індустріальних товариств. Виникло багато суміжних дисциплін на перетині етнології коїться з іншими науками: «>Этносоциология», «>Этнопсихология», «>Этнолингвистика», «>Этнодемография» тощо. У етнології дедалі виразніше вимальовуються риси новому соціальному науки, синтезуючої у собі різноманітні знання про людину та її культурі.

Як і раніше, етнологія зберігає свій зв'язок із реальними громадськими процесами, що є прямим свідченням високого рівня важливості цієї науки. Навіть поверховий аналіз основних історичних подій ХХ століття дозволяє зробити висновок про зростання ролі етнічного чинника в культурно-історичному процесі. Етнічні процеси основою національних рухів у політиці.

XX століття з права вважається століттям національних ідеологій, національних рухів, століттям націоналізму. Постійно зростаючі темпи культурно-історичного розвитку народів стимулюють міжетнічні взаємодії і національно-визвольні руху.Конкретними результатами цих процесів є набуття державної самостійності Норвегією і Ірландією, Польщею, Фінляндією, країнами Балтії, виникнення національних держав у Європі і Балканах внаслідок розвалу Австро-Угорську імперію після першої Першої світової.

Розпад колоніальної системи провідних капіталістичних держав після Другої Першої світової призвів до утворення цілого ряду незалежних держав у Південно-Східній Азії, Індокитаї, Африці. Усе це прямі свідоцтва, що вказують на інтенсифікацію дії етнічних процесів у сучасній історії. Нарешті, відцентрові тенденції, які у 90-ті роки і що призвели до утворення групи національних держав замість колишнього СРСР, і навіть тертя та на етнічної грунті і з етнічно політичним відтінком, які періодично, впродовж кількох десятиліть то загасають, то загострюються в, начебто, благополучних регіонах і країн світу (наприклад, протистояння між фламандцями і валлонами у Бельгії, між франко- іанглоканадцами у Канаді), переконливо показують, що етнічний чинник надзвичайно актуальним сьогодні.

Цей сплеск етнічності жадає від етнології відповіді питання про його причинах, побудови теоретичної моделі етнічних процесів. У цьому актуальністьетнологических досліджень визначається не академічними інтересами учених, а вимогами реальної політики. Сьогодні, замість глобального протистояння наддержав виникли численні регіональні, національні і етнічні конфлікти, кожен із яких потенційно може бути осередком нової великої війни. І якщо у минулому столітті збір етнографічних матеріалів про традиції і звичаї «нецивілізованих» народів сприяв передусім вдосконалення системи колоніального управління, то сучасна історична обстановка жадає від етнології вивчати як традиційні, а й модернізовані суспільства, які у більшості своїй є поліетнічними, а рішення етнічних проблем - заставу людства.

Узагальнюючи, треба сказати, що протягом XX століття рамках етнології сконцентрувався багатющий емпіричний і теоретичний матеріал. Причому лише завдяки науковому переосмислення й переоцінки численних і багатьох історичних даних. Основними джерелами знову систематизованих даних стали результати численних польових досліджень, і тоді як першій половині століття дослідження носили переважно академічний характері і визначалися прагненням зберегти інформацію про які у минуле «примітивних» культурах, те із другої половини століття ситуація докорінно змінюється. Стала очевидною прагматична цінністьетнологических знань. Сьогодні рекомендації і етнологів з питань із різних сфер життя стають необхідні рішення політичних, економічних та соціальних проблем. Вони також ефективно використовують у масових комунікаціях, міжнародну торгівлю, дипломатії тощо. Відповідно, етнологічні дослідження, у останні десятиліття були кращими фінансуватися, що викликало активізації польових, теоретичних і методологічних досліджень.