23. Види і хар-ка резервів для відшкод-ня втрат за кред.Опер.Б
Створення резерву під кредитні ризики – визнання витрат для відображ. реального результату діяльності банку з урахуванням погірш. якості його активів або підвищ. ризиковості кред. операцій.
Резерв під кредитні ризики формується у тій валюті, у якій враховується заборгованість.
У разі консорціумного кредитування резервуванню в провідному банку підлягає тільки та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
Умови створення резервів
Створення резервів
. Всі види наданих кредитів як в іноземній, так і в національній валюті.
. Міжбанківські позики.
. Заборгованість по лінії овердрафту, враховані векселі, фін, лізинг.
. Кредити, пов’язані з факторинговими операціями.
.Надані банком гарантії, поручительства на користь клієнтів,ін.банків.
. Розміщення депозитів одними банками в інших.
Резерви не створюються
За кредитами між банківськими установами в системі одного банку.За бюджетними кредитами.За операціями фін лізингу.
За коштами, що розміщені на умовах субординованого боргу.
За позабаланс зобов’язаннями, за якими банк не повинен надавати кошти на першу вимогу.
Види резервів
Загальний резерв:за рахунок прибутку, щоквартальні відрахування,
входить до власного капіталу банку, нарахування на стандартні кредити, Кошти загального резерву спрямовуються на покриття втрат за стандартними кредитами, які виникли з вини банку а також на покриття втрат за нестандартними кредитами (з вини позичальників), якщо коштів спеціального резерву виявилося недостатньо.
Спеціальний резерв:не входить до власного капіталу банку, нарахування на нестандартні кредити, Кошти спеціального резерву спрямовуються на покриття втрат за нестандартними кредитами. Кошти зберігаються на спеціальних бухгалтерських рахунках, з яких у разі неповернення кредиту списується відповідна сума (неочікувані збитки).
24. Методи управління ризиком кредитного портфеля.
Методи управління ризиком кредитного портфеля:
Метод диверсифікації полягає у розподілі кред портфеля серед позичальників, які відрізняються один від одного як хар-ками (величина капіталу, форма власності), так і умовами діяльності (сектор економіки, регіон). Виділяють такі види диверсифікації: галузеву, географічну, портфельну, продуктів та послуг. Надмірна диверсифікація призводить не до зменшення, а до зростання кредитного ризику.Гол завдання менеджменту банку – визначення оптимал співвіднош між рівнями диверсифікації та концентрації кред портфеля залежно від стратегії банку та конкретної ек ситуації.
Лімітування полягає у встановленні максимально допустимих розмірів кредитів, що дає змогу обмежити ризик. Встановлення лімітів дозволяє уникнути критичних втрат унаслідок необдуманої концентрації будь-якого виду ризику, а також диверсифікувати кредитний портфель і забезпечити стабільні доходи. Ліміти визначаються як максимально допустимий розмір позики – в абсолютних граничних величинах, та у відносних показниках.
З метою зменш.Банк.ризиків НБУ установл. нормативи кред. ризику:
Н
7
–
норматив макс розміру кред.
ризику на одного контрагента-
встановлюється з метою обмеження
кредитного ризику, що виникає внаслідок
невиконання контрагентами своїх
зобов’язань.
де КР- сума всіх вимог банку до контрагента; ПЗБ - сума всіх поза баланс-х зобов’язань, виданих банком;РК-регулятивний капітал банку.
Н
8
–
норматив великих кредитних ризиків
установлюється
з метою обмеження концентрації кредитного
ризику за окремим контрагентом або
групою контрагентів. Кредитний ризик,
що прийняв банк на 1
контрагента або групу уважається
великим, якщо сума вимог банку до цього
контрагента або групи становить 10 %
і більше регулятивного капіталу банку;
Н8=де
сума
КР-
сума великих кредитних ризиків; РК .
Якщо Н8 перевищує 8-кратний розмірРК, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються.
Н9 – норматив maxрозміру кредитів, гарантій та поручительств- установлюється для обмеж. ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на д-ть банку. Н9=
Сума КР - сума всіх кредитів, виданих одному інсайдеру;
Сума ПЗБ- сума позабалансових зобов’язань, виданих банком;
СК - статутний капітал банку.
Якщо банк перевищив (Н9), то він має коригувати (зменш) регул. капітал на розмір перевищ. цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення. Н10 – норматив max сукуп розміру кредитів, гарантій та поручительств-установлюється для обмеж. сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню РК банку.Н10=
КР - сукупна кредитна заборгованість усіх інсайдерів перед банком; ПЗБ- сума позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів; СК - статутний капітал банку.У разі перевищення нормативу без підстав банк повинен зменшити регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу.
Створення резерву, як метод управління ризиком кредитного портфеля – це своєчасне формування резервних коштів у розмірі, що адекватний сукупному ризику портфеля. Сек’юритизація–продаж кредитних активів банку через перетворення їх у ЦП, які далі розміщуються на ринку. Схема реалізації процедури сек’юритизації: 1.Банк-продавець кредитів укладає договір з компанією, яка на суму сек’юритизованих активів емітує ЦП. Банк продовж. обслуг-ти кредити 2.Компанія, що здійснює емісію ЦП, перед розміщенням ЦП має отримати підтримку гаранта (страх. компанії). 3.Інвестори купують ЦП на ринку, а отримані від продажу ЦП кошти надходять до компанії-емітента, яка передає іх банку. паралельно з цим власність на пул сек’юритизованих кредитів та відповідні потоки грошових надходжень від їх погашення надходять до інвесторів.