7. Економічна сутність та склад ресурсів банку.

Банківські ресурси –сук-ть грош. коштів і виражених у грош. формі матеріальних, нематеріальних і фін. активів, що перебувають у розпорядженні банків і можуть бути використані ними для здійсн. активних операцій та надання послуг.

За титулом власності на джерело утворення розрізняють:

1. Залучені ресурси –грош. кошти юр і фіз осіб, залучені банком на вклади. Операції, пов’язані з таким залученням коштів називаються депозитними, а самі залучення – депозитним.

2. Позичені ресурси - позичення коштів на міжбанківському ринку, у центральному банку або через продаж власних боргових зобов’язань на грошовому ринку називається недепозитним.

Спільним для залучених та позичених ресурсів є те, що це чужі для банку кошти, його зобов’язання перед вкладниками та кредиторами. Разом з тим, залучені та позичені ресурси різняться між собою.

У формуванні позичених ресурсів ініціатива належить банку, тоді як у формуванні залучених ресурсів ініціатива належить вкладникам.

Коли йдеться про позичення коштів, банк самостійно визначає, скільки йому потрібно коштів і на який строк, а в разі залучення вкладів їх сума та строки переважно визначаються вкладниками з огляду на власні потреби та інтереси.

Позичені ресурси мають не персональний характер, тобто не асоціюються з конкретним клієнтом банку.

Недепозитними позиками користуються переважно великі, стійкі банки, що мають вільний доступ до грошовою ринку, користуються відповідно довірою кредиторів.

Депозитне залучення коштів потребує від банку значних витрат на маркетинг та інфраструктуру. Це не дає змоги банку у разі необхідності оперативно залучити потрібну йому суму коштів.

3. Власні

Банківські ресурси=власний капітал+залучені ресурси + позичені ресурси

Джерела формування банківських ресурсів відображаються в правій частині балансового звіту

ПАСИВИ = зобов’язання перед вкладниками і кредиторами (або «чужі» гроші) ≤ 90%+ Власні кошти (належать засновникам і акціонерам) ≤ 10%

8. Сутність, види та функції власного капіталу банку.

Банківський капітал = власний капітал банку = власні кошти банку

Власний капітал банку - грош. кошти та виражена у грош. формі частина майна, що належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фін. стійкість банку, використ-ся для здійсн. банківських операцій і надання послуг з метою одержання прибутку.

Капітал становить незначну частку банківських ресурсів, але формування достатнього обсягу капіталу є необхідною умовою його майбутньої успішної діяльності.

Функції, які виконує власний капітал банку:

1. Захисна.- слугує для захисту інтересів вкладників і кредиторів банку, для покриття можливих збитків від банківської діяльності.

Коли банк має достатній резервний капітал, він тривалий час може вважатися надійним та платоспроможним навіть за наявності збитків від поточної діяльності.

2. Забезпечення оперативної діяльності банку, ця функція є другорядною (порівняно із захисною функцією) для власного капіталу банку.Однак ігнорувати її не варто на перших кроках створення та діяльності банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура та розгортається банківська діяльність. Відчутна роль цієї функції - у процесі розширення та структурного розвитку банку, розроблення і впровадження нових технологій і продуктів.

3. Регулювальна - через фіксацію розміру власного капіталу регулювальні та наглядові органи впливають на діяльність банку в цілому.

Класифікація видів власного капіталу банку: 1) За організаційно-правовою формою дія-сті банку: акціонерний, пайовий 2) За формою інвестування: у грош. формі, у мат-грош. формі, у формі фін. активів; 3) За формою власності: прив., колект., держ, зі змішаною формою власності 4) Резидентність: нац., іноз. 5) За х-ром використання власником: що нагромаджується, що споживається; 6) За х-ром використання в банк дія-сті: робочий, неробочий 7)За способом розрахунку: балансовий, регулятивний, статутний 8) За порядком і джерелами формування: резервний капітал та резервні фонди, нерозподілений приб, субординований борг.

Балансовий ВК=Балансова вартість Акт - балансова вартість Пас

Регулятивний ВК використовується органами банківського нагляду для обчислення екон. нормативів діял-ті банків та інших потреб.

Обчислення регулятивного ВК проводиться за складною формулою, яка постійно коригується НБУ. За основу беруть показник балансового власного капіталу, який потім коригується (як правило, зменшується) на різноманітні статті балансу, що характеризують банківські ризики.

Основні положення щодо формування ВК:

1) слід враховувати стан зовнішнього середовища в якому функціонує банк, стан економіки;

2) враховувати стратегію та тактику конкретного банку (великий чи малий, легко і важко отримати дод ресурси(

3)враховувати вид банку за різними ознаками (орг правова форма, сектор ринку, резидентність)

4) враховувати вимоги чинного законодавства;

5)враховувати екон нормативи;

6) враховувати фугнкціональне призначення ВК;

7) враховувати вартість окремих складових ВК порівняно з вартістю залучених та позичених капіталу

8) враховувати існуючі обмеження щодо діяльності банку