8. Ліквідність та платоспром-ть у забезпеченні фін. Стійкості.

Однією з узагальнених характеристик діяльності КБ, що відображають рівень його надійності з погляду можливості вчасно виконувати всі взяті зобов’язання, є ліквідність.

Банк повинен постійно управляти своєю ліквідністю, підтримувати її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх взятих на себе зобов’язань з урахуванням їх обсягів, строковості, валюти платежів.

З цією метою банк мусить постійно забезпечувати потрібне співвідношення між власними і залученими коштами, намагатися формувати надійні та дешеві кредитні ресурси, проводити виважену кредитну політику. Недостатній рівень ліквідності майже завжди є першою ознакою наявності в установі банку фінансових труднощів.

Поняття ліквідності банку ширше, ніж поняття платоспроможності. Воно включає здатність банку виконувати не лише боргові та позабалансові зобов’язання, а й забезпечувати грошовими коштами своїх клієнтів. Іншими словами, ліквідність банку обов’язково передбачає платоспроможність, але крім неї ще й можливості вести окремі категорії активних операцій.

Ризик ліквідності – ризик недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто неможливість за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат. Банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання усіх зобов’язань.

Для більшості банків потреба в ліквідних коштах виникає з таких причин: зняття готівки з депозитів; заявки на отримання нових кредитів від платоспроможних клієнтів; операційні витрати та сплата податків у процесі продажу банк.послуг;виплата дивідендів акціонерам.

Джерелами покриття потреби в ліквідних коштах є:залучення депозитів;дохід від продажу недепозитних банківських послуг;погашення активів банку;залучення коштів на грошовому ринку.

Банк, який не може здійснювати та розвивати свої активні операції, не є ліквідним у широкому розумінні, але водночас такий банк може залишатися платоспроможним, тобто може своєчасно здійснювати погашення своєї заборгованості перед вкладниками та кредиторами, у тому числі забезпечувати платежі.

Для оцінювання ризику ліквідності використовують такий показник, як геп, який являє собою розрив між А і П за строками, тобто строками розміщення коштів та строками, на які ці кошти залучені.

Для цього всі кошти поділяють на:кошти «на вимогу»;від 2 до 31 дня;від 32 до 365 днів;більше року.

Якщо П>A, то геп від’ємний, якщо A>П то геп додатній.

Ідеальною для банку буде ситуація, коли геп, як різниця між групами активів і пасивів, не має великого додатного чи від’ємного значення, тобто між ними існує збалансованість, і кожна група зобов’язань покривається відповідною групою активних вкладень. Однак на практиці це досягається не завжди.

За ступенем ліквідності банківські активи поділяють на три групи.

1. Високо ліквідні активи – це такі активи, які знаходяться в готівковій формі або можуть бути швидко реалізовані на ринку. Це - готівкові кошти, дорожні чеки, банківські метали кошти на рахунках в інших банках, державні цінні папери

2. Ліквідні активи - це такі, які можуть бути перетворені в грошову форму протягом певного періоду часу. До цієї групи належать платежі на користь банку з термінами погашення в зазначений період, такі як кредити, в тому числі і міжбанківські, дебіторська заборгованість, інші цінні папери (крім високоліквідних), які обертаються на ринку.

3. Низьколіквідні активи – прострочені, пролонговані та безнадійні кредити, ненадійна дебіторська заборгованість, цінні папери, які не обертаються на ринку, господарські матеріали, будинки, споруди та інші основні фонди.

Найбільший попит на ліквідні кошти у банків виникає з 3 причин:

1) через зняття коштів клієнтами зі своїх рахунків

2) надходження кредитних заявок які банк хоче задовольнити

3) настання строків погашення банк заборгованості за отриманими позиками, виплати дивідендів тощо.