Розділ 4. Кримінальна відповідальність та її підстави

§ 1. Поняття та види кримінальної відповідальності

В теорії кримінального права поняття кримінальної відповідальності дискусійне, дотепер немає його однозначного визначення. Різні фахівці всіляко трактують кримінальну відповідальність. Можна виділити чотири основні позиції.

По-перше, вона трактується як обов’язок особи, що вчинила злочин, відповідати за вчинене у відповідності з кримінальним законом. По-друге, кримінальною відповідальністю пропонується вважати всі заходи кримінально-правового впливу, що застосовуються до злочинця. По-третє, під нею розуміються кримінально-правові відносини в цілому, тобто врегульовані кримінальним законом відносини між злочинцем і державою в особі правозастосовчих органів. По-четверте, в останні роки серед вчених-юристів намітився більш широкий і конструктивний підхід до визначення кримінальної відповідальності.

Виділяють два її аспекти – негативний (ретроспективний) і позитивний (перспективний). Перший аспект передбачає відповідальність за вже вчинений злочин. Другий – це відповідальність, що ґрунтується на усвідомленні особи свого обов’язку не вчиняти забороненого кримінальним законом злочинного діяння, тобто фактичне додержання нею вимог і приписів кримінально-правових норм.

В широкому, філософському значенні поняття відповідальності трактується як відношення особи до суспільства, держави, до інших осіб в розумінні виконання певних обов’язків. В вузькому або спеціально-юридичному значенні відповідальність інтерпретується як реакція держави на вчинене правопорушення.

В цьому розумінні, по-перше, кримінальна відповідальність пов’язана з державним примусом, тобто завжди передбачає виникнення охоронюваних правовідносин. Державний примус виступає змістом кримінальної відповідальності і реалізується через діяльність її спеціальних органів.

По-друге, кримінальна відповідальність характеризується певними обмеженнями для винного у вчиненні злочину.

Негативні наслідки можуть бути:

а) особистого (наприклад, позбавлення волі, арешт, виправні роботи);

б) майнового ( наприклад, штраф, конфіскація майна);

в) морального характеру ( наприклад, визнання вини, засудження).

По-третє, кримінальна відповідальність настає тільки за вчинений злочин. Не можуть виступати в якості підстав кримінальної відповідальності діяння, хоч зовнішньо схожі із злочинами, але які не є такими в силу своєї суспільної допустимості. До них кримінальний закон відносить необхідну оборону, уявну оборону, затримання особи, що вчинила злочин, крайню необхідність, фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпорядження, діяння пов’язане з ризиком, виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Серед примусових заходів кримінально-правового характеру основне місце займає кримінальне покарання. Кримінальна відповідальність і покарання не тотожні. Кримінальна відповідальність первинна і незалежна від покарання, оскільки кримінальна відповідальність можлива і без покарання (наприклад, застосування ч. 4 ст. 74 КК України).

По-четверте, в якості одного з елементів кримінальної відповідальності окремі автори називають судимість як особливий правовий стан, що обмежує права і покладає додаткові обов'язоки на особу, яка має судимість. З такою думкою можна погодитись лише частково, так як в зміст кримінальної відповідальності слід включати тільки правообмеження, що випливають з факту судимості в межах призначення і реалізації покарання. Відбуття засудженим покарання означає, що до цього моменту кримінальна відповідальність повністю реалізована і у держави немає ніяких підстав продовжувати вважати таку особу злочинцем.

Таким чином, в зміст кримінальної відповідальності становить:

по-перше, публічний державний осуд винного у вчиненні злочину;

по-друге, покарання, тобто спричинення йому певних обмежень особистого, майнового чи морального характеру, передбачених санкцією кримінального закону;

по-третє, правообмеження, пов’язані з наявністю судимості у засудженого, але тільки в рамках реалізації покарання.

Кримінальна відповідальність як правовий наслідок вчиненого злочину зберігає свою юридичну силу тільки на протязі певного часу, тобто має початковий та кінцевий моменти. Вірне встановлення її меж є важливою передумовою правильного застосування норм кримінального закону про звільнення від кримінальної від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності (ст.49 КК України), звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК України), при призначенні покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків (ст. ст. 70, 71 КК України).

З приводу вирішення даного питання в науці існують різні точки зору. Так, одні автори вважають, що кримінальна відповідальність наступає з моменту вчинення злочину, інші - кримінальна відповідальність виникає з моменту пред’явлення обвинувачення, деякі автори вважають, що кримінальна відповідальність виникає з моменту встановлення складу злочину, ще одна точка зору, що кримінальна відповідальність виникає з моменту винесення обвинувального вироку. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 27.10.1999 року, яким дане офіційне тлумачення ч.3 ст. 80 Конституції України, кримінальна відповідальність настає з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили. Кримінальна відповідальність виникає з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили і закінчується, за загальним правилом, моментом припинення відбування покарання.

Кримінальна відповідальність відображає факт реальної взаємодії особи, що вчинила злочин і держави в особі правоохоронних органів.

З моменту вчинення особою злочину між нею і державою виникають юридичні відносини, тобто виникають взаємні права і обов’язки. Злочинець зазнає осуду та інших особистих, майнових, моральних обмежень, зазначених КК України. Разом з тим має і права: на захист, призначення покарання в межах санкції, врахування всіх положень Загальної частини КК України. Держава має право притягнути до кримінальної відповідальності винну особу у вчиненні злочину, при цьому зобов’язана дотримуватись всіх норм закону про кримінальну відповідальність.

Права і обов’язки становлять юридичний зміст кримінально-правових відносин. Вони виникають в момент вчинення злочину. Процесуальні акти (порушення кримінальної справи, пред’явлення обвинувачення, винесення вироку) не породжують кримінально-правових відносин, а лише констатують їх. Обвинувальний вирок суду остаточно засвідчує існування кримінальних-правових правовідносин, що виникли в момент вчинення злочину. В момент набрання вироком законної сили правовідносини досягають своєї повної визначеності.

Початковим моментом кримінальної відповідальності особи, що вчинила злочин є набрання вироком законної сили. Кінцевий момент кримінальної відповідальності визначається виходячи з форм її реалізації.

За загальним правилом, кримінальна відповідальність закінчується з відбуванням засудженим призначеного судом покарання. Якщо покарання не виконується, то кримінальна відповідальність закінчується зі спливом строків, на час яких зберігається обов’язок засудженого відбувати покарання. Якщо при засудженні винного покарання не призначається, кримінальна відповідальність вичерпується винесенням обвинувального вироку суду.

Кримінальна відповідальність має властиві тільки їй ознаки, сукупність яких і відрізняє її від інших видів правової відповідальності – адміністративної, дисциплінарної, цивільно-правової.

Ознаки кримінальної відповідальності можуть бути класифіковані наступним чином:

1. за підставами застосування. Кримінальна відповідальність покладається тільки за вчинене діяння, що містить всі ознаки складу злочину, передбаченого КК України;

2. за змістом відповідальності. Кримінальна відповідальність включає в себе державний осуд особи і вчиненого нею діяння, оскільки вирок виноситься від імені держави, а при призначенні покарання – і державний примус у вигляді певних правообмежень, пов’язаних з виконанням покарання і судимістю;

3. за суб’єктом застосування. Кримінальна відповідальність покладається на винну особу тільки судом і тільки обвинувальним вироком суду, що вступив в законну силу;

4. за порядком застосування. Кримінально-процесуальним законодавством встановлений спеціальний порядок застосування кримінальної відповідальності, КПК України регулює діяльність органів досудового слідства, розслідування і суду по застосуванню кримінальної відповідальності;

5. За колом суб’єктів, на яких покладається відповідальність. Кримінальна відповідальність носить особистий характер, тобто покладається тільки на фізичну особу, винну у вчиненні злочину. Інші види правової відповідальності, наприклад, цивільно-правова, можуть бути покладені і на юридичні особи.

Таким чином, кримінальна відповідальність – це вимушене зазнання особою, яка вчинила злочин, державного осуду, а також передбачених у КК України обмежень особистого, майнового або морального характеру, що визначаються обвинувальним вироком суду і покладаються на винного спеціально уповноваженими органами держави.