§ 2. Структура Кримiнального кодексу України

Законодавство про кримінальну відповідальність - КК України складається із двох частин: Загальної і Особливої.

Загальна частина містить норми, що закріплюють загальні принципи та завдання кримінального права, підстави кримінальної відповідальності, чинність закону про кримінальну відповідальність у часі і просторі, формулюють основні поняття кримінального законодавства, визначають умови кримінальної відповідальності, обставини, що виключають злочинність діяння, систему покарань, порядок призначення покарань, умови застосування виховних і медичних заходів, а також підстави звільнення від кримінальної відповідальності і покарання тощо.

До особливої частини відносяться норми, що містять опис окремих видів злочинів і встановлених за їх вчинення покарань.

Кожна із частин КК України поділяється на розділи. Пiдставою подiлу  Загальної частини КК України на розділи є специфiка окремих її iнститутiв. Загальна частина складається із 15 розділів і 108 статей. Пiдставою подiлу Особливої частини на розділи є родовий об'єкт певної групи злочинiв. Особлива частина КК України включає 20 розділів і 339 статей, загалом є 447 статей.

Розділи включають окремi статтi, що мають порядковий номер, назву i мiстять один чи декiлька нормативних приписiв, видiлених за спiльнiстю регламентування окремих ситуацiй. При цьому норми Загальної і Особливої частини структурно розрізняються. У нормах Загальної частини не можна чітко виділити гіпотизу, диспозицію і санкцію. Норми Особливої частини складаються з диспозиції і санкції.

В Особливiй частинi стаття, як правило, передбачає вiдповiдальнiсть за окремий злочин. Якщо в статтi декiлька частин, кожна з них передбачає вiдповiдальнiсть за основний квалiфiкований чи особливо кваліфікований (рiдше привiлейований) склад одного i того ж злочину.

В окремих випадках статтi Особливої частини можуть містити норму-дефініцію (наприклад, ст. 401 КК України "Поняття військового злочину"), а також статті, що передбачають випадки спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності (наприклад, ч.3 ст.263 КК України – незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами).

У деякі статті або частини статей КК України поділяються на пункти, що мають цифрове позначення (наприклад, ч.2 ст. 115 КК України “Умисне вбивство” містить 13 пунктів, які позначені цифрами.

Декілька статей КК України містять примітку. Вона розкриває зміст певної  ознаки складу злочину (наприклад, примітка до статті 364 КК України – зловживання владою або службовим становищем). Абсолютна більшість Особливої частини встановлює кримінальну відповідальність за окремі види злочинів, структура цих норм характеризується однорідністю складових елементів, в них чітко визначені диспозиція і санкція.

Диспозиція – це структурний елемент кримінально-правової норми, яка містить опис ознак конкретного злочину. У КК України є чотири види диспозицій: проста, описова,відсилочна і бланкетна.

 Проста диспозиція тільки називає злочин, не розкриваючи його ознак (наприклад, ст. 119 КК України – вбивство через необережність). 

Описова диспозиція розкриває характерні ознаки того чи іншого злочину, (наприклад, ст.187 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій));

Вiдсилочна диспозиція не містить опису ознак складу злочину, а відсилає на інші статті чи частини кримінального закону (наприклад, ч.2 ст.307 КК України – незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів). Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст.ст. 308-310,312,314,315,317 цього Кодексу).

Бланкетна диспозиція, для з'ясування ознак складу злочину містить посилання  на  нормативні акти, які відносяться до інших галузей права (наприклад ч. 1 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами). Як правило, виражаються в словах: “порушення правил”, “незаконне”…

Санкція – це структурний елемент кримінально-правової норми, який визначає вид і розмір покарання, за злочин зазначений у диспозиції. Види санкцій: абсолютно визначена, відносно визначена та альтернативна

Абсолютно визначена санкція передбачає конкретний вид і розміри покарання. В діючому кримінальному законодавстві такі санкції відсутні. В історії кримінального законодавства були такі санкції, за зраду Батьківщини військовослужбовцем - смертна кара з конфіскацією майна.

Відносно визначена санкція передбачає конкретний вид покарання і вказує його верхню і нижню межі. Розрізняють два види відносно визначених санкцій:

1) із зазначенням нижньої і верхньої межі покарання (на строк “від” і “до”; (наприклад, грабіж, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років).

2) із зазначенням тільки верхньої межі покарання (на строк “до”); (наприклад, ч. 2 ст. 266 – карається позбавленням волі на строк до п’яти років).

Нижня межа відповідного виду покарання в таких санкціях передбачається нормами Загальної частини для даного виду покарання (наприклад, у ст. 63 КК України встановлений мінімальний термін для такого покарання як позбавлення волі на певний строк – один рік).

Альтернативна санкція передбачає декілька видів покарань, з яких суд може обрати для призначення лише одне основне і одне чи декілька додаткових покарань (наприклад санкція ст. 118 КК України - надає можливість суду призначити один із таких видів покарання: виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на строк до двох років).