§ 4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

Положення ст. 79 КК України можуть застосовуватися до вагітних жінок (такими є жінки, що були вагітними на час постановлення вироку або стали вагітними під час відбування покарання) та жінок, які на момент застосування даної норми мають дітей віком до семи років.

Дана норма може бути застосована тільки при призначенні покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

Законом прямо передбачене певне обмеження застосування вимог ст. 79 КК. Звільнення від відбування покарання з випробуванням не допускається щодо жінок, засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини.

Згідно з вимогами ст. 79 КК України суд повинен встановити особі жіночої статі, щодо якої прийнято рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк. Його термін законодавець визначив у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Ч. 5 ст. 79 КК України змушує засуджену виконати ряд вимог: не відмовлятись від дитини, не передавати її в дитячий будинок, не зникати з місця проживання, не ухилятись від виховання дитини і догляду за нею, виконувати покладені на неї судом обов’язки, не допускати порушень громадського порядку, не вчинювати нового злочину.

Мають свої особливості і правові наслідки такого звільнення. Вони можуть бути сприятливими і несприятливими.

Сприятливі наслідки полягають у звільненні засудженої від відбування основного і додаткового покарання і погашенні судимості, якщо іспитовий строк минув успішно.

Несприятливі наслідки можуть бути двох видів. Перший із них полягає в тому, що суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду. Це може мати місце тоді, коли жінка відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує покладених на неї судом обов'язків, систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення. Другий вид несприятливих наслідків - це вчинення жінкою протягом іспитового строку нового злочину. В цьому разі суд призначає їй покарання за правилами, встановленими в статтях 71 і 72 КК України.

§ 5. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

Під давністю виконання обвинувального вироку слід розуміти закінчення встановлених у законі строків з дня набрання обвинувальним вироком законної сили, у зв’язку з чим засуджений звільняється від виконання призначеної судом міри покарання.

У ст. 80 КК України зазначено про обвинувальний вирок, який набрав законної сили, але при цьому не направлений для виконання, або звернений до виконання, але не реалізований при цьому цілком або частково.

КК встановлює три умови звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку:

закінчення зазначених у законі строків;

відсутність факту ухилення засудженого від відбування покарання;

не скоєння протягом встановлених законом строків нового злочину (середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину).

Частина 1 ст. 80 КК встановлює диференційовані строки, закінчення яких виключає виконання обвинувального вироку. Тривалість цих строків залежить від виду та тяжкості призначеного судом покарання. Так, обвинувальний вирок не приводиться у виконання, якщо з дня набрання ним чинності минули такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин. 3. Перебіг строку давності виконання обвинувального вироку може зупинятися і перериватися.

Тривалість строків звільнення від відбування покарання у зв’язку з закінченням строків давності обвинувального вироку встановлюється в залежності від тяжкості покарання, встановленого судом конкретній особі за конкретне, вчинене нею суспільно небезпечне діяння, а не в залежності від максимального покарання, передбаченого санкцією статті чинного кодексу.

У випадках ухилення засудженого від відбування покарання строк давності поновлюється з дня явки засудженого для відбування покарання, або з дня його затримання. У цих випадках строки давності, передбачені п.п. 1–3 ч. 1 ст. 80 КК України, подвоюються.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених в ч. 1–3 ст. 80 КК України, засуджений вчинив новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.

КК встановлює обмеження застосування давності виконання обвинувального вироку. Так, відповідно до ч. 6 ст. 80 КК України давність не застосовується у разі засудження особи за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 та ч. 1 ст. 442 КК України. Ця норма цілком відповідає положенням Лондонського статуту Міжнародного військового трибуналу від 8 серпня 1945 р., резолюціям Генеральної Асамблеї 00Н, її конвенціям від 26 листопада 1968 р., до яких приєдналася Україна