Розділ 18. Призначення покарання

§ 1. Загальні засади призначення покарання

Загальні засади призначення покарання – це встановлені законом критерії, якими повинен керуватися суд при призначенні покарання підсудному.

Відповідно до ст. 65 КК загальні засади призначення покарання складаються з трьох критеріїв.

Суд, призначаючи покарання, керується такими засадами:

1. Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Ця вимога означає, що суд може призначити покарання тільки у межах, передбачених санкцією статті Особливої частини КК. За альтернативної санкції, в якій вказано два або більше основних видів покарання, суд вправі призначати тільки одне з них. У разі відсутності в санкції кримінально-правової норми Особливої частини КК вказівки на нижчу межу покарання вона визначається тією статтею Загальної частини КК, яка передбачає даний вид покарання.

2. Суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК.

Це положення означає, що суд під час винесення вироку повинен керуватися положеннями, передбаченими в Загальній частині КК. Для цього суд повинен:

виконувати завдання, що покладається на КК (ст. 1 КК України);

встановити, чи є вчинене діяння суспільно небезпечним, чи винна особа в його вчиненні (ст. 2 КК України);

встановити, чи є чинним кримінальний закон щодо конкретної особи та конкретного діяння (статті 3—8 КК України );

визначити ступінь тяжкості вчиненого особою діяння (ст. 12 КК України);

встановити, чи є злочин закінченим (статті 13—16 КК України);

з’ясувати, чи може дана особа нести кримінальну відповідальність, чи є вона суб’єктом даного злочину (статті 18—22 КК України);

перевірити, чи злочин вчинений у групі (статті 26—31 КК України);

встановити обставини, що виключають злочинність діяння (статті 36—43 КК України);

керуватися системою покарань (статті 50—87 КК України).

3. Врахування ступеня тяжкості вчиненого злочину.

Це питання вирішується на підставі положень ст. 12 КК, відповідно до яких злочини залежно від ступеня тяжкості поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Це типова характеристика ступеня тяжкості вчиненого злочину, яка знаходить свій прояв через санкцію, встановлену законодавцем за злочин даного виду. На ступінь тяжкості вчиненого злочину можуть впливати певним чином різноманітні обставини, які характеризують різні ознаки складу злочину.

4. Врахування особи винного.

Суди при розгляді кримінальної справи повинні досліджувати дані про особу винного. До цих ознак належать соціально-демо­графічні, кримінально-правові, морально-психологічні, вольові.

При призначенні покарання мають враховуватися стан здоров’я, інвалідність, вагітність, сімейний стан, наявність утриманців, а також аналогічні відомості щодо близьких і рідних винного. У зв’язку із сукупністю усіх даних про особу винного суд розглядає останнього не лише як суб’єкта злочину, але й одночасно як конкретну людину з її індивідуальними особливостями.

Окремі дані про особу винного за певних умов можуть бути віднесені до обставин, що пом’якшують покарання, незалежно від того, чи передбачені вони як пом’якшуючі обставини ст. 66 КК України. Дані про особу винного можуть бути віднесені і до обтяжуючих покарання обставин, якщо вони передбачені ст. 67 КК України.

Ч. 2 ст. 65 КК встановлює, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.