§ 2. Завдання та принципи кримінального права України

Кримiнальне право виникло з метою захисту своїми специфiчними засобами, головним чином погрозою покарання i його застосуванням, особи, суспiльства i держави вiд злочинних посягань. Охоронне завдання кримiнального права є його основним історичним завданням, незалежним вiд полiтичного ладу вiдповiдної держави або особливостей її економіки.

Загальним чином охоронна функція кримінального права виражена в ст. 1 КК України, де сказано, що Кримінальний кодекс має своїм завданням охорону від злочинних посягань найбільш важливих соціальних цінностей: прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Говорячи про охоронне завдання кримінального права, слід виділити два аспекти цієї проблеми:

по-перше, загальна превенцiя кримiнального закону, тобто попередження вчинення злочинiв пiд впливом кримiнально-правової заборони;

по-друге, приватна превенцiя кримiнального закону. Пiд нею слід розумiти попередження вчинення нових злочинiв особами, якi ранiше вчинили який-небудь злочин, що досягається шляхом застосування до них заходiв кримiнального покарання, примусових заходiв медичного чи виховного характеру, умовного засудження, а також посиленням соцiального контролю над особами, які мають судимість. Завдання кримiнального права реалiзується через кримiнальну полiтику, яка в широкому значеннi розумiється як державна полiтика в галузi боротьби зi злочиннiстю. Остання, в свою чергу, реалiзується шляхом правотворчостi (прийняття вiдповiдних законiв) i правозастосування.

Кримінальне право виконує і регулятивну функцію, яка проявляється в наступному:

1)норми права, забороняючи вчиняти певні вчинки, в той же час вимагають правомірної поведінки. Частина громадян виконує заборони кримінального закону, боячись покарання. Тим самим здійснюється регулятивне завдання кримінально-правових норм - попередження злочинів;

2) охороняючи відносини, які врегульовані іншими галузями права (наприклад: власність - 6 розділ Особливої частини КК України; виборче право, трудові відносини 5 розділ Особливої частини КК України ) сприяє їх нормальному розвитку та функціонуванню;

3) деякі норми є прямо регулятивними - необхідна оборона, крайня необхідність, звільнення від кримінальної відповідальності, зняття і погашення судимості.

Принципи кримінального права України. Під принципами кримінального права слід розуміти основні ідеї, що визначають зміст і напрям розвитку кримінального права в цілому і його окремих інститутів. Кримінальний кодекс України не містить переліку принципів, але їх можна вияснити із змісту інститутів кримінального права.

Принцип законності означає, що діяння, його караність і інші кримінально-правові наслідки визначаються виключно КК України. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією не допускається.

Принцип вини означає, що особа підлягає кримінальній відповідальності за ті суспільно небезпечні діяння і суспільно небезпечні наслідки, що вона вчинила, відносно яких судом встановлена її вина.

Особистий характер відповідальності як принцип кримінального права полягає в тому, що ніхто окрім особи, яка вчинила злочин, не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. Саме покарання носить особистий, персональний характер і може бути застосоване лише до конкретної особи, яка визнана судом винною у вчиненні злочину.

Принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання означає, що при призначенні покарання особі, винній у вчиненні злочину, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини. Покарання мають бути максимально конкретизовані, індивідуальні, виходячи із конкретних обставин вчиненого злочину з урахуванням особи винного.

Принцип гуманізму означає, що покарання чи інші заходи кримінально-правового впливу, застосовані до особи, що вчинила злочин не можуть мати на меті заподіяння фізичних страждань чи приниження людської гідності.