§ 3. Повторність злочинів

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК (ч.1 ст. 32 КК України). Законодавець також визначає повторним вчинення двох або більше злочинів і у випадках, передбачених різними статтями, коли це прямо встановлено в Особливій частині КК.

Ознаки повторності:

особою (групою осіб) вчинено два або більше самостійних одиничних злочинів.

одиничні злочини, що утворюють повторність, вчиняються неодночасно, тобто віддалені один від одного певним проміжком часу.

для повторності не має значення була або не була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин.

повторність виключається, якщо за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності, закінчилися строки давності або на цей злочин поширилася амністія чи за нього була погашена або знята судимість.

Види повторності:

- повторність злочинів, не пов’язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин;

- повторність злочинів, пов’язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин (рецидив).

Повторність, не пов’язана з засудженням за раніше вчинений злочин (фактична повторність) має два види:

повторність тотожних злочинів, (наприклад, ч. 2 ст. 185 КК Україникрадіжка вчинена повторно)

повторність однорідних злочинів (примітка до ст. 185 КК України ідно до її змісту шахрайство, наприклад, вважається повторним, якщо йому передувало вчинення крадіжки, грабежу, розбою, тощо).

Відмежування повторності від суміжних понять.

Повторність тотожних злочинів і продовжувані злочини.

Продовжуваний злочин як одиничний злочин характеризується тим, що складові його діяння, об’єднані єдиним злочинним наміром, спрямовані до загальної мети. При повторності ж тотожних злочинів має місце не єдиний, одиночний злочин, а множинність злочинів, де кожне окреме діяння не має з іншими того фактичного зв’язку, який властивий тотожним діянням у продовжуваному злочині, тобто не має єдності злочинного наміру і загальної мети їх вчинення.

§ 4. Сукупність злочинів

Сукупністю злочинів відповідно до ч. 1 ст.33 КК України визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

Ознаки сукупності злочинів:

- особою вчинено два або більше злочини;

- кожен з яких кваліфікується за різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК;

- за жоден з них особа не була засуджена, тобто всі вони вчинені до винесення вироку хоча б за один з них.

Види сукупності злочинів:

сукупність ідеальна

сукупність реальна

Ідеальна сукупність виникає, коли особа одним діянням вчиняє одночасно два або більше злочинів. (Наприклад, умисне вбивство особи, шляхом підпалу будинку, де знаходився потерпілий, або службова особа, яка одержала як хабар наркотичні засоби, однією дією вчиняє злочин, передбачений ст. 368 КК України, та злочин, передбачений ст.308 КК України). Ознаками ідеальної сукупності є вчинення злочину:

а)одним діянням;

б) в одному місці;

в) одночасно;

г) наявність всіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК.

Ідеальну сукупність злочинів необхідно відрізняти від конкуренції норм кримінального закону, яка виникає у випадку, коли дія суб’єкта містить склад злочину, але може кваліфікуватися за різними статтями КК. Так, при вбивстві працівника міліції, який затримував злочинця, яку статтю слід застосувати: п.8 ч.2 ст.115. КК України (умисне вбивство, вчинене у зв’язку з виконанням потерпілих своїх службових обов’язків) чи ст.348 КК України (посягання, тобто вбивство або замах на вбивство, на працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків). При порівнянні цих норм очевидно, що норма, яка міститься в ст.348 КК України, є спеціальною стосовно загальної норми, описаної в п.8 ч.2 ст.115 КК України. Тому, в цьому випадку застосуванню підлягає спеціальна тобто ст.348 КК України.

В разі ідеальної сукупності обов’язково при кваліфікації застосовується дві чи більше статей КК в залежності від того, скільки злочинів вбачається в діянні винного.

Реальна сукупність має місце, коли особа в різний час кількома діями вчинила два або більше злочинів. Наприклад, розбій і шахрайство. Кожен зі злочинів, які становлять сукупність, кваліфікується окремо за відповідною статтею (частиною статті) КК.