§2. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність)

Термін "діяння" вживається у двох значеннях: як синонім слова „злочин” (ч.1 ст. 11 КК України); як ознака об’єктивної сторони складу злочину. Згідно з ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину. З вищенаведеного слід зробити висновок, що особа не може бути притягнена до кримінальної відповідальності за переконання, погляди, думки, виражені в будь-якій формі, крім вчинення кримінально-караного діяння (дії або бездіяльності).

Як ознака об’єктивної сторони злочину діяння може виступати в двох формах: злочинної дії та злочинної бездіяльності. Підставою поділу діяння на дію і бездіяльність є характер поведінки особи – активний чи пасивний і конструкція норми, в протиріччя якій вступає діяння.

Таким чином під дією слід розуміти діяння яке вступає в протиріччя із нормою, що забороняє діяти певним чином. Злочинна дія – це акт активної суспільно небезпечної поведінки, забороненої кримінальним законом (наприклад, незаконне виготовлення вогнепальної зброї (ст. 263 КК України). Під бездіяльністю слід розуміти діяння, яке вступає в протиріччя із нормою, що приписує діяти певним чином під погрозою покарання.

Ознаки дії: 1) суспільна небезпечність – полягає у спричиненні шкоди суспільним відносинам;2) протиправність – заборонена діяти певним чином КК України; 3) дія – це завжди вольовий і свідомий вчинок особи; 4) дія завжди має конкретний характер;

Форми дій: фізичні – використання фізичної, мускульної сили при вчиненні посягання. Вони завжди направлені на зміну зовнішньої сфери предметів матеріального світу; інформаційні – передача певної інформації іншим особам, що може проявлятись у словесній формі, або у формі дій, що несуть інформацію (міміка, пантоміма).

Злочинна бездіяльність – це акт забороненої кримінальним законом пасивної суспільно небезпечної поведінки, тобто не вчинення особою таких дій, які вона повинна була і могла вчинити для відвернення шкідливих наслідків (наприклад, заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину ст.396 КК України). При злочинній бездіяльності необхідно встановити обов'язок особи діяти певним чином і можливість її в даний момент вчиняти дії для ненастання та відвернення суспільно небезпечних наслідків.

При злочинній бездіяльності обов’язок діяти певним чином випливає з наступних підстав: 1) з прямої вказівки кримінального закону (наприклад, ст. 139 КК України – ненадання допомоги хворому медичним працівником); 2) з посадових чи професійних функцій (наприклад, ст. 367 КК України – службова недбалість); 3) з родинних чи сімейних відносин (наприклад, ст. 164 КК України – ухилення від сплати аліментів на утримання дітей); 4) з попередніх дій особи, яка поставила своєю поведінкою правоохоронювані інтереси в реальну небезпеку (наприклад, ст. 135 КК України – залишення в небезпеці).

Як злочинна дія, так і бездіяльність – це вольові акти поведінки. Кримінальна відповідальність настає тільки в тих випадках, коли винний міг не поступати чи, навпаки поступити певним чином. Тому передусім необхідно встановити фактичну можливість утриматись від злочинної дії або вчинити необхідну дію з тим, щоб попередити шкідливі наслідки. Суб’єкт, позбавлений в давній конкретній обстановці фактичної можливості проявити свою волю і діяти певним чином, в кримінально-правовому розумінні не може бути визнаний ні діючим, ні бездіючим.

Кримінальна відповідальність виключається, коли особа діє або без діє під впливом нездоланної сили. Нездоланна сила – це наявність таких надзвичайних і невідворотних в даній обстановці сил природи чи інших об’єктивних факторів, а також вплив інших людей, при яких людина позбавляється можливості діяти належним чином у відповідності зі своєю волею і свідомістю (стихійне лихо, катастрофа або аварія, техногенна катастрофа, хвороби). В якості нездоланної сили може виступати фізичний примус зі сторони інших осіб (ст.40 КК України).