Розділ 19. Звільнення від покаряння та його відбування

§ 1. Поняття звільнення від покарання та його види

Зміст цього інституту полягає в тому, що за підстав, передбачених КК засуджений може бути (або повинен бути) звільнений судом від:

- реального відбування покарання, призначеного вироком суду;

- подальшого відбування покарання, частину якого він вже відбув.

Крім того, засудженому може бути: замінено покарання більш м’яким.

Виключенням із вказаних підстав є звільнення особи від покарання або його пом’якшення на підставі закону України “Про амністію” від 5 липня 2001 р. чи акта про помилування (ч.1. ст.74 КК).

Підставою звільнення від покарання та його відбування є недоцільність або ж неможливість призначення чи виконання покарання в силу втрати чи значного зменшення суспільної небезпечності особи, яка вчинила злочин, погіршення стану її здоров’я або ж в силу закону.

КК передбачає різні види звільнення від покарання. Їх, як правило, об’єднують у дві групи: звільнення безумовне і звільнення умовне.

При безумовному звільненні перед особою не ставлять певні вимоги в зв’язку з її звільненням.

Умовне ж звільнення пов’язане з пред’явленням особі визначених законом вимог, які вона має виконати протягом певного іспитового строку. Їх порушення тягне за собою скасування застосованого судом звільнення від покарання.

До умовного звільнення від покарання належить:

• звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. ст. 75-79 КК України);

• умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК України);

• звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83).

До безумовних відносяться:

• звільнення від покарання на умовах передбачених ч. 4 ст. 74 КК України (звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності);

• звільнення у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК України)

• Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким (ст. 82 КК України).

• Звільнення від покарання за хворобою (ст. 84 КК України).

§2. Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності

Звільнення від покарання у зв’язку з втратою суспільної небезпечності особи, яка вчинила злочин, допускається тільки за сукупності таких умов:

- вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості ;

- її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці, які дають суду підстави вважати, що особа не вчинить нового злочину і, відповідно, її суспільну небезпечність можна вважати втраченою.

Бездоганна поведінка означає, що особа не тільки не вчинювала будь-яких протиправних діянь, а й сумлінно виконувала різноманітні обов’язки (фахові, службові, цивільні, військові та ін.

Під сумлінним ставленням до праці розуміється відповідальне та позитивне ставлення винного до роботи, підвищення освітнього рівня і кваліфікації в будь-якій сфері.

Звільнення від покарання у разі втрати особою суспільної небезпечності застосовується тільки судом. Суд постановляє обвинувальний вирок (без призначення покарання) і звільняє особу від покарання. Таким вироком особа визнається винною у вчиненні злочину і тим самим засуджується від імені держави.

Звільнення від покарання з підстав, зазначених в ч. 4 ст. 74 КК України є правом, а не обов’язком суду, і носить безумовний характер. Особа, яка звільнена від покарання, у цьому разі визнається такою, що не має судимості (ч. 3 ст. 88 КК України).