Рекомендована література до теми

1. Кримінальний кодекс України // Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Кримінально-виконавчий кодекс України. – К.: Істина. – 2004. – 440 с. – С. 5-168.

2. Кримінальний кодекс України: укр., рос., анг. м. / Відп. ред.; передм. акад. НАН України Ю.С.Шемшученка. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. – 584с.

3. Козлов А.П. Понитие преступления.- СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 819 с.

4. Коржанський М.Й Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге. – К.: Атіка, 2002. 640 с.

5. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч­ник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов та ін.; За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2002. - 416 с.

6. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.; Відп. ред. Кондратьєв Я.Ю.; Наук. ред. Клименко В.А. та Мельник М.І. - К.: Правові джерела, 2002. - 432 с.

7. Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна. Курс лекцій. / За ред. М.Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.

8. Кримінальне право України: Навч. посіб. / С.Г.Волкотруб, О.М.Омельчук, В.М.Ярін та ін. – За ред. О.М.Омельчука. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 297 с.

9. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.

10. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Від-й. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 934 с.

11. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1102 с.

12. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон – А.С.К., 2002. – 260 с.

13. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / Від. ред.В.Ф. Бойко, Я.Ю. Кондратьєв, С.С. Яценко. – 6 –те вид., доп., – К.: А.С.К., 2000. – С.5-244.

14. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2-х ч. / За заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2001. – Загальна частина. – 386 с.

15. Рарог А.И. Квалификация преступления по субъективным признакам.- СПб.: Из-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 304 с.

Розділ 7. Об'єкт злочину

§ 1. Поняття об'єкта злочину

Правильне вирішення питання про об’єкт злочину має важливе практичне і теоретичне значення. Саме об’єкт дозволяє визначити соціально-політичну сутність злочину з’ясувати його суспільно небезпечні наслідки, сприяє вірній кваліфікації діяння, а також відмежуванню від суміжних суспільно-небезпечних посягань та інших правопорушень.

Об’єкт є необхідним елементом складу злочину. Об’єктом є ті блага, яким злочин завдає шкоду чи створює загрозу такого завдання.

Деякі вчені-правознавці вважали, що об’єктом злочину є захищений правом інтерес. Інші вчені вважають, що об’єктом злочину слід розглядати норму права в її реальному існуванні. Ця точка зору дозволила значно просунути вперед вчення про об’єкт від чистого нормативізму, оскільки норма права розглядалася не сама по собі, а в реальному правовідношенні.

Вчення про об’єкт в подальшому отримало свій розвиток в працях вчених, де було запропоновано вважати в якості об’єкта злочину суспільні відносини. Найбільш важливі суспільні відносини охороняються нормами кримінального права. Діяння, що завдають їм шкоди, передбачені в кримінальному законі як злочин.

Суспільні відносини складаються з наступних обов’язкових елементів:

1) конкретний предмет суспільного відношення. Цей предмет є певним матеріальним чи нематеріальним благом (відносини власності, відносини в сфері життя, здоров’я, духовні цінності);

2) учасники суспільних відносин, тобто суб’єкти між якими складаються певні зв’язки;

3) Соціальні зв’язки між учасниками (суб’єктами). Наприклад, крадіжка посягає шляхом відчуження майна на відносини власності; а хабарництво – на соціальний зв’язок між суб’єктами. Можуть потерпіти від злочину і два елементи відносин одночасно: ст. 187 КК України - розбій – майно і особа, тобто і благо і суб’єкт.

Злочинна поведінка завжди посягає на один чи декілька елементів, в силу чого суспільні зв’язки між суб’єктами значно деформуються або припиняються. Для визнання такого посягання злочином необхідно, щоб дані суспільні відносини охоронялись кримінальним законом.

Безпосередньо загального визначення об'єктів злочину кримінальне законодавство не містить. В чинному КК України перелік цих суспільних відносин в загальних рисах сформований в ч.1 ст.1 КК України: права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, безпека миру і безпека людства.

Сам злочин кримінальний закон не порушує, а порушує суспільні відносини. Суб’єкт, що вчинив таке порушення, вступає в кримінально-правові відносини вже не з учасником суспільних відносин, а з державою в особі її правоохоронних органів.

Коло суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом не є постійним. У залежності від зміни політичних, економічних, соціальних і інших відносин з'являються нові суспільні відносини, що потребують захисту кримінально-правовим засобами. Таким чином, криміналізація означає кримінально-правовий захист суспільних відносин, які раніше не охоронялись нормами кримінально-правового законодавства.

Існує і зворотній процес - декриміналізація, коли суспільні відносини перестають потребувати кримінально-правового захисту. У такому випадку скасовується кримінальна відповідальність за певне діяння, посягання на певний об'єкт і відповідна кримінально-правова норма виключається законом, прийнятим Верховною Радою України з КК України.

Таким чином, об’єкт злочину – це суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом, і яким внаслідок посягання завдається чи може бути завдана шкода.

Об'єкт як один із елементі складу злочину характеризується рядом ознак: безпосередній об'єкт; потерпілий від злочину; предмет злочину. Обов'язковою ознакою будь-якого злочину є безпосередній об'єкт, факультативними ознаками є потерпілий від злочину і предмет злочину.

Значення об’єкта злочину полягає в наступному: 1) є одним з елементів складу злочину, а отже і підставою кримінальної відповідальності; 2) визначає характер суспільної небезпечності злочину;3) є підставою для розмежування злочинів між собою, а отже є необхідним для правильної кваліфікації злочину; 4) за допомогою об'єкта злочину проводиться відмежування злочинів від інших правопорушень.