35 Дана технологія описана в розділі II цієї книги.

62

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ

Наприклад, це можна зробити, скориставшись формулою «Мене звати... Для мене... (основне поняття уроку) —це...». Або: «Я — ... (ім'я). Сьогодні по дорозі до школи я зустрівся з... (фізичними, соціальними явищами тощо)».

МІКРОФОН Мета: оперативне залучення учнів до діяльності, взаємодії, актуалізації опорних знань чи мотивація навчальної діяльності. Кількість учнів: до ЗО. Необхідний час: від 3 до 10 хвилин. Обладнання: не потребує.

Порядок роботи:

Крок 1. Поставте запитання класові. Запропонуйте певний предмет (ручку, олівець тощо), що виконуватиме роль уявного мікрофона. Учні пе­редаватимуть його один одному, по черзі беручи слово. Попередьте їх про необхідність говорити лаконічно та швидко (не більш ніж 0,5-1 хвилину). Не коментуйте та не оцінюйте подані відповіді.

Крок 2. Надайте слово першому з тих, у кого в руках уявний мікрофон. Слідкуйте, щоб він переходив від одного до іншого по черзі. Надавайте слово тільки тому, хто отримує «уявний« мікрофон. Вислуховуйте кількох учнів (їхня кількість залежить від завдання, яке ви ставили, і дидактичної мети цієї діяльності).

Крок 3. Наприкінці обговорення слово може взяти вчитель (якщо вважає за потрібне) і висловити свою думку чи підсумувати висловлювання учнів.

Мозковий штурм

Мета: вироблення спільними зусиллями кількох рішень конкретної проблеми, збирання якомога більшої кількості ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду, актуалізація опорних знань чи мотивація навчальної діяльності. Мозковий штурм спонукає учнів виявля­ти уяву та творчість, дозволяє їм вільно висловлювати свої думки.

Кількість учнів: до ЗО.

Необхідний час: від 5 до 10 хвилин.

Обладнання: великий аркуш паперу, маркери або дошка з крейдою.

Порядок роботи:

Запропонуйте учням і ученицям розв'язати проблему, використовуючи метод мозкового штурму. Варіантів мозкового штурму може бути кілька, обирайте варіант залежно від складу класу та мети вашої взаємодії.

Варіант 1. Мозковий штурм у загальному колі

Крок 1. Після презентації проблеми та чіткого формулювання проб­лемного питання (його краще записати на дошці) запропонуйте всім

63

Розділ ІІІ. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ МОТИ6ПШЇ НЯбЧРЛЬНОІ ДІЯЛЬНОСТІ Й ПКТУЯЛВЯІІІЇ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою.

Крок 2. Коли учні висловлюють ідеї, записуйте всі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.

Зверніть увагу учнів на такі моменти:

1. Під час «висування ідей» не пропускайте жодної. Якщо ви будете су­дити про ідеї й оцінювати їх під час висловлювання, учні зосередять біль­ше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові і більш досконалі.

2. Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати та фіксувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться одержати багато ідей, це може пояс­нюватися тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі — двічі подумають, перед тим, як висловлять.)

3. Кількість ідей заохочується. Зрештою кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники штурму мають можли­ вість пофантазувати.

4. Спонукайте всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднан­ ня або зміна раніше висунутих ідей часто веде до висунення нових, що пе­ ревершують первинні.

У класі можна повісити такий плакат:

A. Кажіть усе, що спаде вам на думку.

Б. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.

B. Можна повторювати іде)', запропоновані будь-ким іншим. Г. Розширення запропонованої ідеї заохочується.

Крок 3. Наприкінці обговоріть й оцініть запропоновані ідеї.

Варіант 2. «Мережа» чи «кульки»

Пускове слово (питання) пишеться в «кульці» в центрі сторінки. Коли обговорюються споріднені проблеми, вони записуються на папері із за­значенням зв'язку. Водночас такий мозковий штурм «вільного» типу дає можливість за дуже короткий період (три-п'ять хвилин) записати ідеї, що виникли.

Коли учні висловлюють ідеї, записуйте всі пропозиції у вигляді пов'яза­них кульок на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошен­ня без зауважень, коментарів чи запитань.

На закінчення обговоріть й оцініть запропоновані ідеї.

Варіант 3. Мозковий штурм у парах

Попросіть учнів і учениць спочатку скласти список ідей з теми індиві­дуально. Потім, через кілька хвилин, запропонуйте їм об'єднатись у пари й поділитися своїми ідеями один з одним, а потім доповнити свій список.

64

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

Пізніше ви можете попросити пари учнів доповісти свої ідеї всьому класу, одночасно ви будете записувати їх на дошці.

Додаткові міркування

Використовуйте «Мозковий штурм» часто, щоб допомогти учням роз­винути творче та гнучке мислення, те, що називають інтуїцією. Спочатку ви можете тренуватися на малозначущих темах — для того, щоб учні звик­ли до використання цього методу.

«Мозковий штурм» може проводитись учнями індивідуально, у парах, у малих групах або цілим класом.

МУЛЬТИГОЛОСУВАННЯ Мета: актуалізація, мотивація, розвиток уміння оцінювати ідеї та здій­снювати вибір.

Кількість учнів: до ЗО.

Необхідний час: від 3 до 10 хвилин.

Обладнання: великий аркуш паперу, маркери або дошка з крейдою.

Порядок роботи:

Крок 1. Складіть список питань і пронумеруйте кожне питання.

Об'єднайте два або більше питань, якщо група погоджується, що вони однакові. Якщо необхідно, перенумеруйте групи питань.

Крок 2. Запропонуйте всім учням обрати кілька питань, які вони вважа­ють важливими, обговорити й записати їх номери на окремому аркуші. Кількість обраних питань не повинна перевищувати одну третину загаль­ної кількості питань у списку. Можна також голосувати відкрито, просто підносячи руку при згадуванні певного питання.

Крок 3. Підрахуйте голоси. Для скорочення списку видаліть запитання, що набрали найменше число голосів. При цьому мінімальна кількість го­лосів визначається відповідно до кількості учасників. Якщо клас невели­кий (до 15-18 осіб), викресліть усі питання, що набрали менше трьох го­лосів. У великих класах (більше 15 чоловік) видаліть питання, що набрали менше чотирьох голосів.

Крок 4. Повторюйте дії в пунктах 2-3 з рештою питань, поки кількість пи­тань не стане задовільною. Якщо список не зменшується через рівномірний розподіл голосів, оберіть питання, які всі вважають найбільш важливими.

Додаткові міркування

У цьому методі використовуються кілька раундів голосування для вибо­ру найбільш важливих питань або тем з довгого списку. Вибір здійснюється шляхом серії голосувань, кожне з яких зменшує список рівно наполовину. Завдяки цьому методу навіть список з 30-50 питань можна скоротити до більш прийнятної кількості за 4 або 5 послідовних голосувань. Мульти-

65

Розділ III, ПРИЙОМИ І МЕТОДИ ЛЮТИВШІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Й ПИТУПЛІЗЯЦІЇ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

голосування зазвичай потрібно за підсумками мозкового штурму для ви­значення питань, навколо яких учні вважають за необхідне сконцентру­вати подальшу дискусію.

v -, < -.'•, ,-jj.w »« " '* ."*:•,',Г*. НЕЗАКІНЧЕНІ РЕЧЕННЯ

Мета: оперативне залучення учнів до діяльності, взаємодія, актуаліза­ція опорних знань чи мотивація навчальної діяльності, можливість ґрун­товніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпра­цьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

Кількість учнів: до ЗО.

Необхідний час: від 3 до 10 хвилин.

Обладнання: не потребує.

Порядок роботи:

Крок 1. Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватися по черзі або використовуючи уявний мікрофон, учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням закінчувати його. Кожен наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учениці та учні працюють з відкритими реченнями, наприклад: «На сьо­годнішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було...», або: «Ця інформація дозволяє нам зробити висновок, що...», або: «Це рішення було прийнято тому, що...» тощо.

Крок 2. Учитель надає слово першому з бажаючих учнів. Вислуховують­ся кілька учнів (їхня кількість залежить від завдання, яке ви ставили, та ди­дактичної мети цієї діяльності).

Крок 3. Наприкінці обговорення слово може взяти вчитель (якщо вважає за потрібне) і висловити свою думку чи підсумувати висловлювання учнів.

Додаткові міркування

Цей прийом часто поєднується з «мікрофоном» чи обговоренням у за­гальному колі.

ОБГОВОРЕННЯ ПРОБЛЕМИ В ЗАГАЛЬНОМУ КОЛІ

Мета: прояснення певних положень, привертання уваги учнів до склад­них або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізна­вальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо.

Кількість учнів: до ЗО.

Необхідний час: від 3 до 10 хвилин.

Обладнання: не потребує. *-\Лсс*ц->-" і ♦•*<- . .і-. * • " vi .< I^і- .» ні -

Порядок роботи:

Крок 1. Поставте учням проблему чи запитання. Обговорення буду­ється навколо запланованої або імпровізованої теми, яку слід визначати

66

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГ!)

зрозуміло для всіх присутніх до початку обговорення. Запропонувавши метод уперше, поясніть учням, що в обговоренні має взяти участь якомо­га більше людей.

Крок 2. Учні й учениці висловлюються за бажанням. Обговорення три­ває, доки є бажаючі висловитися. Учитель бере слово (якщо вважає за по­трібне) наприкінці обговорення. Він може висловити свою думку чи підсу­мувати висловлювання учнів.

Додаткові міркування

Учитель має заохочувати всіх до рівної участі. Ключем до ефективності обговорення великою групою є те, як учитель ставить запитання. Уникай­те закритих запитань, тобто таких, на які можна відповісти коротко («так» або «ні»). Уживайте відкриті запитання, які починаються з «як», «чому», «який» або інші запитання, що потребують від учнів високого рівня мис­лення. Заохочуйте всіх учнів та учениць до висловлювання своїх ідей.

Те, як учитель реагує на запитання та коментарі, є вирішальним у ство­ренні навчальної атмосфери. Демонструйте увагу до всіх, дякуючи кожно­му учневі за запитання та висловлювання. Це стимулюватиме присутніх продовжувати ділитися цінною інформацією, яку в іншому випадку вони відкинули б як нудну, нетипову, недоцільну та зайву.

Не дозволяйте будь-кому домінувати над групою під час обговорення. Об­межити це можна, сказавши: «А тепер послухаймо, що скаже хтось інший або інша, або «я би хотіла (хотів), щоб усі мали можливість сказати своє слово».

Не слід забувати, що велика кількість загальнокласних обговорень стом­лює. Зловживання цією методикою призводить до втоми і нудьгування.

ОБМІРКУЙТЕ/ОБ'ЄДНАЙТЕСЯ В ПАРИ/ОБМІНЯЙТЕСЯ ДУМКАМИ

Мета: актуалізація, мотивація, розвиток навичок спілкування, вміння висловлюватися, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

Кількість учнів: до ЗО.

Необхідний час: від 3 до 10 хвилин.

Обладнання: великий аркуш паперу, маркери або дошка з крейдою.

Порядок роботи:

Крок 1. Запропонуйте учням завдання або питання для обговорення. Після пояснення питання або завдання дайте їм 1-2 хвилини для проду­мування можливих відповідей або рішень індивідуально.

Крок 2. Об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з них буде висловлю­ватися першим, і попросіть обговорити свої ідеї одне з одним. Краще від­разу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.

67

Розділ III. ПРИЙОМИ 1 МЕТОДИ МОТИВАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Й ЯКТ^ЯЛВЯІііЇ ОПОРНИХ ЗНЯНЬ

Крок 3. По закінченні часу на обговорення кожна пара має бути гото­вою до представлення результатів роботи, обміну своїми ідеями й аргу­ментами з усім класом. Потім учитель викликає дві або три пари та про­сить їх поділитися своїми відповідями з усім класом. За потребою це мо­же бути початком дискусії або іншої пізнавальної діяльності.

Додаткові міркування

Метод дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом і використовувати для того, щоб учні придумали власні відповіді на поставлене вчителем запитання, а потім у парах поділилися своїми відповідями з партнером.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухи­литися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко ви­конати вправи, наприклад, для перевірки домашнього завдання, які за ін­ших умов потребують великої затрати часу. Серед них можна назвати такі:

• обговорити короткий текст, завдання, письмовий документ;

• взяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до заданого читання, лекції, відео, чи іншої навчальної діяльності;

• зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного;

• зробити підсумок попереднього уроку чи серії уроків з теми;

• розробити разом питання до викладача;

• протестувати один одного;

• дати відповіді на запитання вчителя;

• порівняти записи, зроблені в класі.

ОЧІКУВАННЯ³⁶ Особливості використання прийому на цьому етапі уроку

Учитель може пов'язати очікування зі змістом теми уроку, що вивчається, і запропонувати учням «поочікувати» конкретного розвитку історичних подій, зв'язку нової теми з попередньою, вивчення нових явищ, ідей тощо. Головним у цьому випадку буде зосередження уваги учнів на попередньому чи новому матеріалі, посилення їх емоційного й інтелектуального занурення у зміст теми.

■ ПОНЯТТЯ ПРО...

Мета: оперативне залучення учнів до діяльності, взаємодія, актуалізація опорних знань чи мотивація навчальної діяльності, розвиток творчої уяви учнів.

Кількість учнів: до ЗО.

Необхідний час: від 3 до 10 хвилин.

Обладнання: пакет з речами.

Порядок роботи:

Крок 1. У непрозорий пакет збираються невеликі речі (хустка, гребінець,

³⁶ Даний прийом описаний у розділі II цієї книги.

68

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

черевик тощо).

Крок 2. Учитель пропонує учням по черзі витягати з пакету певну річ і при­думувати свою асоціацію цієї речі з основним поняттям або темою уроку. Ці асоціації можуть стати гарним ґрунтом для початку обговорення теми.

РОБОТА В ПАРАХ³⁷ Особливості використання технологи на цьому етапі уроку

Перед початком вивчення нового матеріалу вчитель може запропонува­ти учням у парах пригадати якийсь матеріал, пов'язаний з темою, напри­клад: «Згадайте, що ви знаєте про заходи, які можуть бути здійснені для збереження повітря від забруднення. Складіть список з 2-3 таких заходів». По закінченні учнями роботи (як правило, на це відводиться 1-2 хвилини), вчитель може заслухати 3-4 пари учнів. Одного-двох таких завдань до­статньо, щоб увага учнів зосередилася на новій темі, і він міг перейти до вивчення нового змісту.

РОЛЬОВА ГРА (РОЗІГРУВАННЯ СИТУАЦІЇ ЗА РОЛЯМИ)³⁸ Особливості використання технологи на цьому етапі уроку

На початку уроку з метою мотивації навчальної діяльності учнів і зосе­редження їхньої уваги на темі уроку можна провести розігрування корот­кої (протягом 2-3 хв.) рольової ситуації, пов'язаної з матеріалом уроку. Так, наприклад, урок правознавства, присвячений правам споживачів, можна розпочати з короткої сценки, що імітує ситуацію купівлі-продажу, коли покупець робить кілька типових помилок: не перевіряє гроші біля каси, не бере чек тощо. Від змісту ситуації можна відштовхнутись, пере­ходячи з учнями до вивчення відповідного матеріалу.

Додаткові міркування

Для того, щоб рольова гра не відібрала багато часу, варто проінструкту­вати учнів щодо необхідності чітко дотримуватись ролей чи просто приго­тувати для дійових осіб гри аркуші з текстами, які вони будуть озвучувати по черзі. Інколи таку гру може замінити просто читання тексту за ролями.

СИТУАТИВНЕ МОДЕЛЮВАННЯ (ІМІТАЦІЙНА ГРА)³⁹ Особливості використання технології на цьому етапі уроку

На початку уроку з метою мотивації навчальної діяльності учнів і зосеред­ження їхньої уваги на темі уроку можна провести коротку (протягом 2-3 хв.) імітацію, пов'язану з матеріалом уроку. Наприклад, це може бути демонстра­ція досліду або імітація соціального явища (наприклад, «розмова» з предме­том» щодо того, де і як його виготовили) тощо. Від змісту ситуації можна від­штовхнутись, переходячи з учнями до вивчення відповідного матеріалу.

³⁷ Дана технологія описана в розділі IV цієї книги.

³⁸ Дана технологія описана в розділі IV цієї книги.

³⁹ Дана технологія описана в розділі IV цієї книги.

69

Розділ III. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ МОТИВАЦІЇ НЯВЧРЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Й ПИТ^ПЛіЗШІЇ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

ХОДИМО НАВКОЛО - ГОВОРИМО НАВКОЛО

Мета: під час актуалізації дозволяє за короткий час висловити ідеї ба­гатьом учням, розвиває навички говоріння і слухання. Дуже активний ме­тод, що дозволяє значно підвищити мотивацію учнів.

Кількість учнів: 20-30 і більше учнів.

Необхідний час: від 7 до 15 хвилин.

Обладнання: великий простір, де учні можуть пересуватися.

Порядок роботи:

Крок 1. Учитель просить усіх учнів протягом короткого часу подумати про якусь проблему, пов'язану зі змістом уроку.

Крок 2. Учні підводяться та виходять на вільний від столів простір класу.

Крок 3. Учні рухаються в цьому просторі без будь-якої системи доти, поки вчитель не плескає один раз у долоні.

Крок 4. Учні зупиняються й кожен розмовляє з людиною, яка опинилася до нього ближче за всіх, про те питання, що поставив учитель.

Крок 5. Приблизно за хвилину вчитель плескає у долоні два рази. Усі знову мають почати ходити.

Крок 6. Учитель знову плескає в долоні один раз. Учні знову зупиняють­ся й розмовляють з людиною, яка опинилася до них найближче.

Крок 7. Весь процес повторюється втретє.

Крок 8. Після того як учні поговорять з однокласниками три рази, вчи­тель просить усіх знову сісти.

Крок 9. Учитель запрошує кількох учнів поділитися своїми ідеями щодо питання з усім класом, запитує, які міркування в них виникли, і записує їхні ідеї й запитання на великий аркуш паперу.

Крок 10. Потім учитель говорить учням: «Поговорімо про ці ідеї, а потім виділимо важливі проблеми».

ЯКБИ Я БУВ (БУЛА) ЯВИЩЕМ ПРИРОДИ⁴⁰ Особливості використання прийому на цьому етапі уроку

Учитель може використати асоціації як спосіб мотивації навчальної діяльності учнів, запропонувавши учням висловитися про те, які асоціа­ції виникають у них з темою чи основним поняттям уроку, наприклад «культура середньовіччя», «землетруси», «демократична держава» тощо. Асоціації, названі учнями, можна просто вислухати або записати на дошці. Ці записи можна групувати, наприклад виокремлюючи позитивні чи нега­тивні асоціації, аби потім спертися на результати цієї роботи в поясненні нового матеріалу.

⁴⁰ Даний прийом описаний у розділі II цієї книги.

70

Розділ IV. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ

ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ,

ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ, НАВИЧОК,

ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ

І СТАВЛЕНЬ УЧНІВ

:"К" :> " •!,„ ■. : ■ ;к. .• ,'•.:•:-'•:■" ^.> ■. --а ..-•*■ >х?й- у;.,;--»^.- до ^fc-^s

ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ

У свідомості багатьох педагогів існує стереотип, що глибоке вивчення предмета вимагає значного часу, оскільки серйозне навчання по­требує засвоєння якомога більшої кількості інформації. Учні опти­мально засвоюють матеріал, сидячи та слухаючи на уроці. Отже, не мож­на «даремно витрачати час» на роздуми учнів, їхнє спілкування, власні Судження тощо. У поєднанні з упевненістю, що інтерактивне навчання за­бирає надто багато часу, це й є тим аргументом «проти», який часто мож-на\почути в учительській аудиторії під час обговорення цієї проблеми.

Цей стереотип не порушує навіть те, що результати традиційного на­вчання у більшості учнів, як правило, далекі від ідеалу. Можливо, за часів достатньо обмеженого обсягу інформації, засвоюваної учнями (напри­клад, у середньовіччі), рівень їх навченості за таких умов був задовільним. Але нинішні учні є продуктом інформаційного суспільства, що відрізняєть­ся різноманітністю, рухливістю та мінливістю. Крім того, кожен зі школярів є яскравою особистістю, яка характеризується крім статі, етнічної, релі­гійної належності тощо й особливим індивідуальним рівнем інтелектуаль­ного розвитку і стилем учіння (сприйняття, запам'ятовування, досліджен­ня тощо). Інтерактивне навчання необхідне насамперед для забезпечення саме індивідуальних потреб дитини в навчанні.

Після початку уроку, що передбачає актуалізацію опорних знань, уяв­лень учнів, формування в них мотивів до опанування нової теми, вчитель має забезпечити активне опрацювання і повноцінне засвоєння учнями но­вого матеріалу. А це своєю чергою потребує підведення учнів до постанов­ки запитань, пошуку, осмислення матеріалу, відповідей на попередні запи­тання, визначення нових запитань і намагання відповісти на них. Цю другу

71

Розділ IV. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ. HflBI/NOK

або середню частину уроку — етап навчального пізнання — в активному навчанні часто називають етапом «побудови учнями знань», підкреслюючи таким чином, що учні не засвоюють передавані кимось знання, а будують їх самостійно в процесі активного пошуку та мисленнєвої діяльності.

З позиції психології структурними компонентами навчального пізнання є усвідомлення (розуміння, сприйняття) навчального завдання, сприйнят­тя об'єкта учіння, усвідомлення навчального матеріалу, застосування знань, умінь, рефлексія, самоконтроль і самооцінка. Відповідно, у цій час­тині уроку вчитель створює умови усвідомлення учнями навчальних зав­дань, організує сприйняття, усвідомлення і застосування засвоєного.

Схарактеризуємо кожен із цих компонентів. Навчальне пізнання має починатися з усвідомлення (розуміння, сприйняття) кожним учнем на­вчального завдання (наприклад, у вигляді сформульованих очікуваних ре­зультатів уроку, проблемного питання) або самостійної її постановки. У цей момент уроку школяр свідомо чи несвідомо зіставляє навчальні зав­дання «зі значенням учіння для себе, зі своїми можливостями».

Далі учень мусить сприйняти об'єкт учіння, тобто ті явища, предмети дійсності або ідеї й теорії, що є предметом пізнання. Сприйняття може бути безпосереднім, тобто наочно-образним відображенням предметів, явищ, процесів навколишнього світу за допомогою органів чуття, або опо­середкованим, основою якого є друга сигнальна система, коли сприйнят­тя відбувається за допомогою словесного пояснення вчителя (інформації підручника тощо). На базі безпосереднього або опосередкованого сприй­няття у свідомості учнів виникають образи предметів, явищ, процесів або уявлення про них. Сприйняття передбачає такі дії, як розглядання, слухан­ня, читання, спостереження за процесами, предметами.

Наступним етапом навчального пізнання є осмислення, усвідомлення учнями виучуваного матеріалу. Це центральна ланка засвоєння, що вима­гає певних дій:

• аналізу й синтезу (розділення об'єкта вивчення на частини й об'єд­нання їх на новій основі),

• визначення головного (для чого учень, наприклад, повинен визначи­ти основну думку, знайти ключові слова та поняття, сформулювати заголовок, скласти план певного тексту тощо),

• порівняння, зіставлення (тобто встановлення схожості та різниці між предметами або їх окремими елементами й ознаками),

• абстрагування та конкретизації, які вимагають уявного відвернення від певних ознак предметів і визначення однієї, необхідної в кон­кретній ситуації,

• аргументації, доказу. Ці дії забезпечуються через виконання учнем відпо­відних пізнавальних завдань, наприклад, на обґрунтування учнями тих чи інших положень, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, написання рецензій, творів, участі в диспутах, розв'язанні проблемних питань тощо;

72

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

• узагальнення, тобто об'єднання об'єктів мислення, визначення за­ гальних суттєвих рис.

Результатом усвідомлення, осмислення навчальної інформації є виник­нення в учня нових понять, що відбивають узагальнені уявлення індивіда про сутність предмета, явища, процесу тощо.

Зрештою, навчальне пізнання передбачає етап застосування знань: виконання відповідних вправ, завдань, лабораторних робіт, практичне ви­готовлення предметів із заданими властивостями, проведення дослід­жень, експериментів тощо, що є відправною точкою для постановки учня­ми нових запитань до вивченого на уроці матеріалу.

До цього розділу включено технології, що саме й забезпечують послі­довне, цілеспрямоване відтворення названих етапів засвоєння в процесі інтерактивної взаємодії. Причому інтеракція, будучи психологічно відпо­відною закономірностям процесу пізнання, дозволяє підвищити ефектив­ність засвоєння учнями змісту в кілька разів.

Таким чином, підсумовуючи, зауважимо, що ця частина уроку насампе­ред має на меті:

• виявлення учнями ключових, основних положень навчального ма­теріалу, що засвоюється;

• організацію активного мислення /висловлення учнями перебігу думок;

• формулювання ними висновків і узагальнень щодо матеріалу;

• поєднання змісту уроку з особистим досвідом учнів;

• постановку запитань до вивченого на уроці матеріалу.

Зауважимо також, що, зважаючи на те, що учні вчаться лише осмислюю­чи, тобто досліджуючи та ставлячи запитання, вчителі мають заохочувати підопічних ставити запитання. А оскільки це вміння можна виробити, педа­гог має показувати учням, як ставити запитання (брати під сумнів інфор­мацію, шукати та вивчати її тощо), що й передбачають описувані технології.

' ■ ■'■■■■''■

.;,':,;• лик .-.,■. ;.-..•:-;:;.•; j;,*>n>s*OfIBH

ПРИЙОМИ, МЕТОДИ І ТЕХНОЛОГІЇ

АЖУРНА ПИЛКА⁴¹ Мета: засвоєння значного обсягу інформації за короткий проміжок ча­су. Ефективна, може замінити лекції в тих випадках, коли початкова інформація має бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або замінює, доповнює такий урок. Заохочує учнів

"' Усі варіанти групового навчання мають будуватися на опануванні учнями основних умінь і навичок, потрібних при спільному навчанні в малих групах. Отже, базовою технологією в цьому випадку є робота учнів у малих групах.

73

Розділ IV. ПРИЙОМИ І МЕТОПИ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ. НАВИЧОК

допомагати один одному шляхом взаємонавчання, допомагає всім учням вивчити весь матеріал.

Кількість учнів: щонайменше 9, але не більше 90.

Необхідний час: у межах одного уроку (45 хвилин).

Обладнання: інколи це можуть бути картки із завданнями або аркуші з фрагментами тексту, який читають учні. Можна також приготувати кольо­рові позначки для об'єднання учнів у «домашні» та «експертні» групи. ,\'*> *>(-*а*"! :>л; " .-ч ■<"" ' - ""'"<ьг. "« '^Л- >< - '' ** «. '-Гіа.'¹,.' *.<,-< ■,- г*">-іл

Порядок роботи:

Крок 1. Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, підберіть матеріал, необхідний для уроку, і підготуйте індивідуальний ін­формаційний пакет для кожного з учнів (матеріали підручника, додаткові матеріали — вирізки з газет, статті тощо).

Можна підготувати запитання, на які учні мають знайти відповіді са­мостійно, наприклад, у підручнику. У такому випадку вчитель починає з аналізу матеріалу, призначеного для вивчення, і складає до нього запи­тання, що спрямовуватимуть процес навчання учнів. Учителеві необхідно підготувати запитання й об'єднати їх у групи — стільки груп запитань, скільки буде груп учнів (як правило, чотири або п'ять). Кожна група запи­тань може ставитися до певної частини досліджуваного матеріалу.

Підготуйте також таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначитися з групою. Це мають бути аркушики паперу різного кольору, на кожному з яких написана цифра. Кожен учень буде входити у дві гру­пи — «домашню» та «експертну».

Крок 2. Спочатку об'єднайте учнів у «домашні» групи (наприклад, за но­мерами 1, 2, 3...). Кожен учень має бути проінформований, хто входить до його «домашньої» групи, оскільки її члени працюватимуть разом.

У кожній «домашній» групі має бути по чотири або п'ять осіб. Вона по­винна складатися з різних учнів: хлопців і дівчат, більш здібних учнів і менш здібних. «Домашня» група важлива, оскільки учні в ній можуть працювати разом протягом тривалого часу та братимуть відповідальність один за од­ного. Наприклад, групи можуть працювати в такому складі протягом трьох тижнів або більше, і вони повинні виконувати спільно й інші завдання, що передбачають кооперативну діяльність, а не тільки працювати на уроці методом «Ажурна пилка».

Крок 3. Якщо ви плануєте, що домашні групи будуть працювати разом не тільки на цьому уроці, а й протягом певного часу, дайте кожній «до­машній» групі підготовчу вправу на створення чуття єдиної команди/ко­лективу в групі. Для того, щоб члени команди ставилися один до одного невимушено, спочатку їм потрібна така підготовча вправа для створення в групі духу єдиної команди. Такі вправи варто періодично давати й надалі. Корисна розминка такого роду — запропонувати кожній «домашній» групі створити власний «девіз команди». їм можна дати три хвилини для ство-

74

ПРИЙОМИ. МЕТОПИ ТП ТЕХНОЛОГІЇ

рення такого девізу, а потім необхідно попросити кожну групу проголоси­ти його (хором) усьому класові.

Крок 4. Надайте кожному учневі з домашніх груп порцію інформації для засвоєння (учні кожної групи отримують свою частину інформації). Протя­гом кількох хвилин кожен учень засвоює надану інформацію. Примірник тексту має бути в кожного учня. Якщо це не текст, то вчитель читає чи роз­повідає учням історію, читає лекцію або керує учнями при виконанні яко­гось навчального завдання.

Крок 5. Потім домашня група має об'єднатися й обговорити, яким чи­ном вони будуть навчати цій інформації представників інших груп. Зав­дання домашніх груп — опрацювати надану інформацію й опанувати її на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

Групи готуються навчати інших учнів своїх наборів питань. Учитель виділяє час на те, щоб групи обговорили свої питання й вирішили, яким чином навчати їх інших. Учні кожної групи мають знайти в наданому тексті або матеріалах ідеї, що відповідають на їхні запитання. Завдання учнів в домашніх групах полягає в тому, щоб вирішити, як краще вести обгово­рення кожного питання, коли вони об'єднаються в експертні групи. Учите­леві необхідно упевнитися в тому, що всі розуміють: їхнє завдання не в то­му, щоб в експертній групі самим відповісти на запитання, а в тому, щоб підвести інших членів своєї групи до відповіді на ці запитання. Потім учні повинні придумати, якими методами вони скористаються, щоб їхні «екс­пертні» групи обговорили ці питання.

Поки групи ведуть обговорення, учитель повинен рухатися між ними, щоб допомогти їм не відхилятися від теми й, за потреби, надавати їм по­яснення.

Крок 6. Після завершення роботи домашніх груп створіть «експертні» групи, використовуючи кольорові позначки, попередньо роздані учням. Запропонуйте учням розійтися по своїх «кольорових» групах, де вони ста­нуть експертами з окремої теми (своєї частини інформації). Наприклад, зберіть усіх «червоних» біля дошки, а усіх «синіх» — у холі. Кожна експерт­на група повинна мати представника з кожної «домашньої» групи.

Кожна експертна група надає слово всім представників домашніх груп, аналізує матеріал у цілому, проводить його експертну оцінку за визначе­ний час (для цього може знадобитися цілий урок, якщо матеріали складні або мають великий обсяг). Представники різних домашніх груп — експер­ти з різних питань — по черзі обговорюють довірені їм питання (записані на їхній експертній картці) з іншими членами своїх груп. У кожного учня має бути приблизно 5 хвилин, щоб керувати своєю частиною обговорен­ня. Завдання експерта полягає не в тому, щоб повідомити ідеї, а в тому, щоб поставити групі запитання й відповісти на їхні запитання, подбавши, аби кожен добре продумав і вивчив ту частину тексту або досліджуваного матеріалу, за яку він призначений відповідальним.

75

Розділ !У. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНПНЬ. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ. НПВИЧОК

Крок 7. Після завершення роботи запропонуйте учням повернутися «додому». Кожен учень має поділитися інформацією, отриманою в екс­пертній групі, з членами своєї «домашньої» групи. У «домашніх» групах має бути по одній особі з експертних груп. Учні повинні прагнути донести інформацію членам своєї домашньої групи якісно, в повному обсязі та за визначений учителем час. Завдання домашніх груп у цьому випадку — вже остаточне узагальнення та корекція всієї інформації.

Крок 8. Оцініть процес. Учитель просить усіх подумати про те, який вне­сок кожен з них вніс в обговорення, і про те, як можна покращити заняття.

Додаткові міркування

Метод «Ажурна пилка» можна використовувати в межах одного уроку (45 хвилин), але цей час буде обмеженим. Виходячи з того, що обгово­рення в експертних групах потребує 8 хвилин, а кожному «експертові» знадобиться 4 хвилини, щоб керувати дискусією у своїй «домашній» групі зі свого питання, то залишається всього 20 хвилин, які потрібно роз­поділити на початок і закінчення уроку й читання (або інший спосіб викла­ду досліджуваного матеріалу). Аби мати більше часу, можна напередодні дати учням домашнє завдання прочитати матеріал, або ж учні можуть слу­хати лекцію чи взяти участь у проведенні експерименту в класі в інший день — щоб на уроці було більше часу на виконання «Ажурної пилки».

В ідеалі «домашні» групи повинні складатися з чотирьох осіб. Ці групи мають продовжувати роботу в такому складі протягом трьох тижнів чи довшого часу та складатися з різних учнів: хлопців і дівчат, більш здібних і менш здібних. Варто витрачати час на допомогу учням, щоб їхня робота в групах була ефективною, особливо у звичайних «домашніх» групах. Екс­пертні групи також в ідеалі мають складатися максимум з чотирьох-п'яти осіб. Це означає, що під час «Ажурної пилки» у вас може виявитися більше учнів у кожній «домашній» групі, ніж кількість експертних груп; тоді слід призначити методом випадкового вибору «додаткових» учнів у різні екс­пертні групи, щоб кількість учнів в експертних групах залишалася відпо­відною. Якщо кількість учнів у класі цього вимагає, можна організувати більш ніж по одній експертній групі з однаковим завданням.

Девіз кооперативного навчання — «колективна відповідальність, але індивідуальна звітність». Ця фраза означає, що завдання, де використо­вується кооперативне навчання, вимагають, щоб учні відповідали один за одного, щоб дати можливість навчитися один в одного певних речей. Про­те учні при цьому підзвітні індивідуально, тобто кожен учень повинен та­кож вивчити весь матеріал. З цього випливає, що оволодіння матеріалом має перевірятися в кожного учня (протягом письмових чи усних пе­ревірок). Однак учитель може заохочувати також спільні набутки успіхи груп, слідкуючи за успішністю групи протягом усього часу й присуджуючи бали всім членам групи, якщо підвищується загальна успішність групи.

76

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

Поради

Щоб ви могли надавати вказівки учням — наприклад, говорити їм, що настав час переходити з однієї групи в іншу, вам знадобиться якийсь ме­тод швидкого привертання їхньої уваги під час роботи в групах. Навчіть учнів безшумного сигналу. Наприклад, піднесіть руку вище голови. Ко­жен учень, який помітив цей знак, має негайно припинити розмову, по­вернутися до вас обличчям і слухати, що ви збираєтеся сказати. Якщо по­руч хтось не бачить сигналу та продовжує розмовляти, треба легко попле­скати їх по плечу, аби дати їм знати, що треба зупинитися та слухати вас.

Попрактикуйтеся в застосуванні безшумного сигналу кілька разів на початку уроку, коли ви використовуєте його вперше, щоб всі навчилися, що потрібно робити.