Пустий стілець

Мета: поглибити знання учнів з обговорюваної теми, звернути увагу на різноманітність думок і точок зору на запропоновану проблему, розвива­ти вміння учнів здійснювати вибір і аргументувати його.

Кількість учнів: до ЗО.

Необхідний час: до 20 хвилин.

І 33

Розділ V. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ УЗАГАЛЬНЕННЯ. СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ

Обладнання: 4 аркуші паперу з написаними твердженнями. Розташу­вання меблів у формі «Коло».

Порядок роботи:

Крок 1. Учитель обирає тему, готує 4 твердження, що представляють різні точки зору на обговорюване питання, і розставляє меблі у формі «Ко­ло». Кожне твердження він записує на окремому великому аркуші паперу й розміщує на підлозі, створюючи коло. Учні підводяться і, переходячи від аркуша до аркуша, знайомляться зі змістом тверджень. Потім кожен з них вибирає те твердження, з яким він погоджується, і сідає біля нього. Таким чином створюються малі групи для дискусії.

Крок 2. Кожна група протягом 10-15 хвилин обговорює зміст тверд­ження, фіксуючи аргументи, що підтверджують її вибір.

Крок 3. Після обговорення в малих групах перед кожною з них ставить­ся один стілець, на який сідає представник групи, щоб висловити спільно вироблену думку з обговорюваної теми й почати дискусію. Час виступу — 2-3 хвилини.

Завершивши виступ, він повертається до малої групи. Кожний учень може продовжити дискусію, висловлюючи свою думку, підтримуючи аргу­ментами позицію групи або підкреслюючи неточності попередніх висту­пів. Для того щоб включитися в обговорення, він повинен зайняти пустий стілець, що знаходиться перед його малою групою. Учасник може зайня­ти пустий стілець тільки один раз.

Крок 4. Учитель завершує дискусію за 5 хвилин до кінця уроку, щоб підбити підсумки роботи груп і, якщо необхідно, виставити оцінки. к',. ■}:-■ •. * . -; <■":•• р-ршліУ^рЩ:.. .&t?.i~іЧ'КУ'

Додаткові міркування

Кількість тверджень не повинна перевищувати чотирьох. Якщо в учня виникли складності у визначенні своєї позиції, вчитель може запропо­нувати йому вибрати твердження, найближче до його переконань. При великій кількості учнів у малих групах і бажанні всіх членів команди бра­ти активну участь учитель може обмежувати час виступу представників команд.

Спільне опитування

Мета: організувати глибоке обговорення проблемного або літератур­ного тексту.

Кількість учнів: від 8 до 20 (якщо в класі більше 20 учнів, то другій по­ловині учнів можна дати інше завдання, поки з першою половиною ви про­водитиме обговорення).

Необхідний час: від 25 до 45 хвилин.

Обладнання: текст, який учні мають можливість прочитати само­стійно.

134

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

Порядок роботи:

Крок 1. Оберіть текст, що сприятиме дискусії. Він має допускати більше ніж одну інтерпретацію (тому не будь-який текст підійде) і порушувати цікаві проблеми.

Крок 2. Дайте учням можливість прочитати матеріал. Бажано, щоб во­ни прочитали текст двічі, перш ніж ви будете його обговорювати.

Крок 3. Підготуйте чотири або п'ять питань для обговорення. Це ма­ють бути «інтерпретаційні» питання, які повинні відповідати таким кри­теріям:

• Це мають бути реальні питання, на кшталт тих, які ставлять прияте­леві після перегляду фільму, що викликає неоднозначну реакцію.

• На такі питання є більш ніж одна обґрунтована відповідь (Це кри­терій, що сприяє дискусії. Якщо цей критерій не виконаний, то обго­ворення не стане справжньою дискусією).

• Питання мають бути сформульовані на основі тексту і передбачати обговорення різних його інтерпретацій, а не фантазії чи уявлення учнів.

Крок 4. Педагог записує перше питання на дошці та пропонує учням відповісти на нього.

Крок 5. Учитель просить учнів подумати над цим питанням, а потім ко­ротко записати свої відповіді. (Якщо учні дуже маленькі, і тому запис відповіді буде занадто трудомістким, учитель може сказати, що він пора­хує до 60, перш ніж попросити кого-небудь відповісти на запитання — так що весь цей час вони мають обмірковувати свою відповідь).

Крок 6. Учитель вислуховує відповіді учнів і викликає дискусію між учня­ми, вказуючи на розходження в тому, що вони говорять, і просить тих са­мих чи інших учнів детальніше зупинитися на розходженнях. Він може по­просити учнів підтримати свої ідеї посиланнями на текст або переформу-лювати свої ідеї більш зрозуміло.

Крок 7. Учитель заповнює таблицю відповідей. У цю таблицю внесені список імен учнів і короткі виклади відповіді кожного учня. Учитель веде цю таблицю, щоб показати свою повагу до думок учнів, уповільнити роз­мову, вести облік того, що було сказано, а також відзначати, хто брав участь в обговоренні, а хто — ні.

Крок 8. Коли обговорення якогось питання виявляється вичерпаним, слід прочитати вголос записані ним у таблицю короткі узагальнення ви­словлювань учнів. Потім педагог або один з учнів робить узагальнення всієї дискусії з цього питання.

Крок 9. Учитель може записати ще одне питання на дошці та продовжу­вати, як було описано вище. Але за бажанням учителя, коли дискусія вже зав'язалася, можна йти за учнями та продовжувати обговорювати проб­леми й питання, які вони порушують.

І 55

Розоїл V. ПРИЙОМИ і МЕТОДИ УЗАГАЛЬНЕННЯ. СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ

Крок 10. Педагог може оцінювати роботу учнів у процесі обговорення. Можна спостерігати за кожним учнем у процесі його участі в обговоренні й оцінювати якість цієї участі за допомогою таких параметрів:

• Чи охоче учень бере участь?

• Чи дає учень глибоку ґрунтовну відповідь?

• Чи може учень підкріпити свою відповідь доказами з тексту?

Додаткові міркування

«Метод спільного опитування» може привести до натхненних дискусій у класі. Коли учні читають цікавий текст, що викликає різну реакцію, ко­ли їм ставлять реальні питання (тобто такі питання, на які у вчителя немає заздалегідь готових «правильних» відповідей), коли пропонують дати різні відповіді, що відрізнятимуться одна від одної, і далі вести ди­скусію одне з одним — тоді це часто забезпечує глибоке мислення. Навіть коли вчитель використовує не всі кроки, описані нижче, окремі аспекти «методу спільного опитування» можуть сприяти поліпшенню об­говорень у класі.

Поради

Багато вчителів, навіть коли при проведенні обговорення тексту вони не використовують «Метод спільного опитування» цілком, застосовують його окремі аспекти. Наприклад, вони можуть попросити учнів записати ті ідеї, які вони хотіли б винести на обговорення, або ж ведуть записи висловлюваних учнями ідей під час обговорення; або намагаються зроби­ти так, щоб під час обговорення ідеї висловлювали учні, а не домінував учитель.

■ ТАК І НІ

Мета: розширення уявлень учнів про тему уроку; визначення власного ставлення, власної позиції щодо певних явищ і подій.

Кількість учнів: до ЗО.

Необхідний час: до 20 хвилин.

Обладнання: дві картки на кожного учня, на одній з яких написано «Так», на іншій — «Ні», годинник із секундною стрілкою. Меблі розставлені у формі «Коло».

Порядок роботи:

Крок 1. Учитель розставляє меблі, готує картки з написами «Так» і «Ні», формулює та записує для себе три твердження з теми уроку.

Учні сідають у коло, і кожен отримує дві картки: одна зі словом «Так», друга — «Ні».

Крок 2. Педагог зачитує учням одне твердження і дає їм час (1 -2 хвили­ни) для самостійного його осмислення. Після чого кожен учасник дискусії

136

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

вибирає й показує картку, що означає згоду або незгоду з озвученим твердженням. Коли всі учасники зробили свій вибір, педагог пропонує двом учням з протилежними думками навести аргументи на захист своїх позицій.

Крок 3. При великій кількості учнів у групі досить складно створити умо­ви для однакової активності всіх учасників, особливо тих, які частіше пе­ребувають у ролі спостерігачів. У таких випадках найбільш ефективною буде організація дискусії в підгрупах. Методи «Торнадо» і «Пустий стілець» дозволяють учням спочатку обговорити проблему в підгрупі, висловити свою думку, представити її всій групі й почути іншу позицію.

Потім їхні висловлювання можуть доповнити інші учні.

Додаткові міркування

• Необхідно заохочувати учнів висловлюватися, особливо якщо цей метод проводиться вперше.

• Учитель може наводити аргументи на захист однієї з позицій, ініціювати дискусію в тому випадку, якщо всі учні зробили однаковий вибір;

• Тверджень не має бути багато. Оптимальний варіант — три.