Ручки всередині

Мета: допомагає навчити учнів розподіляти час, відведений для робо­ти групою, більш рівномірно на всіх членів групи.

Кількість учнів: найкраще працює в малих групах від трьох до десяти учнів.

Необхідний час: використовується одночасно з якоюсь іншою нав­чальною діяльністю, яку учні виконують, співпрацюючи в малих групах.

Обладнання: ніяких особливих матеріалів не потрібно — крім того, щоб у кожного учня були олівець або ручка.

Порядок роботи:

Крок 1. Коли учні починають висловлювати свої ідеї (у навчальній малій групі, що складається з 3-7 членів), кожен учень, висловившись, кладе свою ручку або олівець у центр стола, за яким сидить група — щоб відзна­чити, що він зробив свій внесок у загальну роботу.

Крок 2. Поклавши ручку, цей учень уже не має права висловлюватися, доки всі інші учні не покладуть свої ручки в центр стола. Усі члени групи рівні у своїй можливості висловлюватися, і ніхто не має права домінувати.

97

Розділ IV. ПРИЙОМИ 1 МЕТОПИ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ 3HRHb. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ, НАВИЧОК

КрокЗ. Учень, який не висловився і якому нічого додати в цей момент, має право сказати «Пропускаю», кладучи свою ручку або олівець у центр стола.

Крок 4. У будь-який момент учитель може підійти до групи, вибрати ручку на столі й запитати, який внесок зробив власник цієї ручки.

Додаткові міркування

При роботі в малих групах буває так, що під час обговорення домінує один учень. За таких умов іншим учням важко зробити свій внесок у гру­пову роботу. Метод «Ручки всередині» покликаний сприяти тому, щоб у всіх учнів була можливість брати участь у навчальній діяльності при роботі в групі, а також стимулювати вчителя для запитань до окремих учнів про їхній внесок у роботу групи.

Поради

Коли учні обговорюють питання в малій групі, корисними є прийоми, що допомагають домогтися того, щоб брали участь усі — наприклад, можна попросити учнів передавати якійсь предмет (камінчик, маленький м'яч) від мовця до мовця. Має право говорити тільки той учень, який три­має в руках цей предмет.

СИТУАТИВНЕ МОДЕЛЮВАННЯ (ІМІТАЦІЙНІ АБО ДІЛОВІ ІГРИ)

Мета: набуття учнями навичок участі в діяльності певних інституцій су­спільства (судів, зборів, виборів тощо) та процедурах прийняття рішень. Дозволяє учням глибоко вжитися в проблему, зрозуміти її зсередини.

Кількість учнів: до 35 осіб.

Необхідний час: 10-40 хвилин.

Обладнання: можуть бути приготовлені картки з текстами чи завдан­нями для груп або для кожного учня, за необхідності папір, маркери. '. >•"«=;»'„ -,>> л>. :і' лл)"-і > --л . Имі."г," .- .- >- гчм<ц «томіть'-'

Порядок роботи:

Крок 1. Оберіть тему для моделювання й основне питання, з яким пра­цюватимуть учні. Перевірте, чи відповідає тема очікуваним результатам і темі уроку.

При розробці опису ситуації (прикладу, дилеми) необхідно надати учням достатньо інформації. Обов'язково повинні розглядатися різні сторони кон­флікту, протилежні позиції й інтереси героїв. Якщо ситуація подається у ви­гляді дилеми, то вона повинна передбачати чотири основних елементи опи­су дилеми: загальний контекст дилеми; знайомство з вибором, що пропо­нує дилема; наведення однаково сильних аргументів «за» та «проти» і про­позицію зробити чіткий вибір наприкінці. Перевірте, наскільки ясно описана ситуація, чи вся подана інформація необхідна для вирішення проблеми.

Крок 2. Сплануйте сценарій гри, продумайте розподіл ролей, участь у грі всього класу.

98

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

Крок 3. Об'єднайте учнів у малі групи. Оптимальний розмір групи для аналізу ситуаційної моделі — 6-10 осіб. Бажано, щоб у кожній групі були учні з різним рівнем підготовки, стилями роботи й навичками. Якщо клас ве­ликий, можна зробити більше груп, кожна з яких буде займатися одним з аспектів заданої проблеми. За необхідності введіть елемент змагання, запропонувавши групам спробувати розв'язати проблему протягом пев­ного часу.

Крок 4. Надайте учням достатньо інформації, чіткі інструкції, щоб вони могли переконливо виконувати свої ролі і одночасно вчитися. Чітко поста­вте цілі вправи й завдання для індивідуальної та групової роботи. Інструк­ції повинні бути короткими та ясними. Роздавши опис ситуації, упевніться, що учні розуміють суть проблеми. Якщо потрібно, запропонуйте учням виділити одну проблему, так, щоб у процесі роботи вивчити її докладніше. Будьте готові надати пояснення там, де це необхідно.

Крок 5. Надайте час на самостійне вивчення ситуації. Поясніть, що ко­жен учень повинен прочитати опис ситуації, виділити проблему, вибрати метод, за допомогою якого її можна аналізувати, вільно відповідати на пи­тання, давати коментарі й аргументовано пояснити нові варіанти рішення. Стимулюйте учнів до визначення необхідних фактів і відсутньої інформа­ції, а також до обмірковування можливих дій.

Крок 6. Організуйте групові (в малих групах) дискусії щодо змісту. Дискусія — це важливий елемент вправи. Вона сприяє обміну досвідом, дозволяє проробити всі аспекти ситуації та відкоригувати можливі помил­ки. Перед вправою підготуйте питання для проведення дискусії.

Запитання для аналізу ситуації та проведення дискусії в малих групах або загальному колі Варіант 1:

• Факти. Що відбувається? Де й коли? Хто учасники проблеми? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими, а які другорядними? Що в описі є фактами, а що думками, оцінками тощо?

• Причина ситуації. У чому є конфлікт? Які питання необхідно розгля­нути, щоб вирішити проблему? У чому полягають інтереси кожної зі сторін? Чому вони протилежні?

• Аргументи. Які аргументи можна навести на захист кожної зі сторін? На які документи, інформацію ми можемо спиратися, відсто­юючи ту або іншу позицію?

• Рішення. Яким може бути вирішення ситуації? Чому саме таким? На чому ґрунтується вибір такого рішення? Чи є інші шляхи вирішення проблеми?

Варіант 2:

• Яка проблема представлена в прикладі?

• Як різні характери бачать цю проблему?

99

Розділ IV. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНПНЬ. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ, НАВИЧОК

• Що можна зробити, щоб її вирішити?

• На які чинники слід зважати, щоб обрати оптимальне рішення?

• Якими будуть результати різних рішень?

• Яке рішення буде найбільш оптимальним?

Крок 5. Перед грою (діями, що імітують якусь процедуру суспільного життя) зробіть короткий вступ.

Крок 6. Після гри підбийте підсумки шляхом бесіди з учнями про їхні враження, емоції та думки щодо гри.

Додаткові міркування

Ситуативні моделі (приклади) використовуються для розгляду реаль­них ситуацій і прикладів з життя в «повільному режимі». Ситуаційні моделі слугують прикладами для узагальнень, дають підстави для високого рівня абстрагування й мислення учнів, демонструють їм людські почуття й емоції, допомагають пов'язати нову теоретичну інформацію з реальним життям і надають можливість застосувати отримані знання на практиці.

Ситуативні моделі (ділові ігри) — це створені вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов'язані з діяльніс­тю суспільних інститутів, які існують у справжньому економічному, полі­тичному та культурному житті. Це своєрідні рольові ігри з використанням чітко визначених (за законом або за традиціями) і відомих ролей і кроків, які повинні здійснити виконавці: судові, парламентські, громадські слу­хання, збори, асамблеї, засідання комісій, політичні дебати тощо.

Проведення вправ з використанням ситуаційних моделей складається з таких основних кроків: подання ситуації учасникам, самостійне вивчен­ня й аналіз ситуації, груповий аналіз і вироблення рішень, групове обгово­рення, вибір рішення та підбиття підсумків.

Готуючи учнів до такої гри, вчитель має не тільки розподілити ролі, але і з'ясувати з кожним виконавцем послідовність його дій та висловлювань, наприклад, виходячи з обов'язків судді, голови парламенту тощо. Регла­мент усієї гри будується за чітким сценарієм, що відповідає такій проце­дурі в реальному житті. Слід пам'ятати, що йдеться не про демонструван­ня акторських здібностей, а про вміле і в міру можливості безособове відтворення вибраного процесу.

Отже, така гра є «мініатюрною« версією реальності. Ця технологія на­ближена до рольової гри, але істотно відрізняється від неї, бо її метою є не представлення поведінки конкретних особистостей, а відтворення певно­го процесу.

■

Поради

Етапи вирішення проблеми:

• Визначити суть проблеми.

• Визначити важливість проблеми.

100

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ ТП ТЕХНОЛОГИ

• Обміркувати всі можливі варіанти рішення.

• Проаналізувати можливі наслідки кожного варіанта.

• Обрати варіант рішення, що на вашу думку є оптимальним.

• Якщо перший варіант виявиться неефективним, запропонувати інші варіанти й розпочати усе з початку.

СПЕЦІАЛЬНІ РОЛІ ПІД ЧАС ОБГОВОРЕННЯ⁴³

Мета: керування обговоренням у малих групах у конкретних предмет­них галузях, насамперед при вивченні літератури. Метод використовуєть­ся після того, як був прочитаний текст або учням була представлена тема.

Усі учні обговорюють одну і ту саму тему або текст, проте, виступаючи в різних ролях, вони беруть участь в обговоренні, посідаючи різні позиції. Оскільки ролі відібрані для того, щоб відбивати різні аспекти розуміння, метод дозволяє учням цілеспрямовано навчитися цих аспектів, активно застосовуючи їх на практиці.

Кількість учнів: ролі при роботі в малих групах можна представити всьому класу, а випробувати на практиці, коли учні працюють у постійних групах і в групах, що створюються на уроці залежно від мети навчання.

Необхідний час: 15-40 хвилин.

Обладнання: один примірник тексту для читання вголос або примірни­ки на кожного учня, якщо діти читають текст самостійно.

Порядок роботи:

Крок 1. Перш ніж виконувати завдання із застосуванням цього методу, не­обхідно прочитати текст або представити учням матеріал. Крім того, вчителю варто відібрати кількість ролей відповідно до кількості учнів у «домашніх» гру­пах. Ось кілька можливих ролей для використання методу на уроці літератури.

Відповідальний за пошук цитат. Завдання цього учня полягає в тому, щоб відібрати кілька уривків з тексту, які ця група хотіла б зачитати вголос.

Дослідник. Завдання цього учня полягає в тому, щоб надати фонову інформацію з будь-якої теми, пов'язаної із цим текстом.

Відповідальний за пошук зв'язків («зв'язковий»). Завдання цього учня полягає в тому, щоб знайти зв'язки між текстом і зовнішнім світом.

Відповідальний за постановку запитань. Завдання цього учня в тому, щоб записати (перед обговоренням) питання, за якими група буде вести обговорення. Ці питання учень має обговорити з іншими членами групи.

Відповідальний за пошук слів. Завдання цього учня полягає в тому, щоб знайти цікаві, привабливі, важливі або нові слова, звернути на них увагу групи й обговорити їх.

Відповідальний за інтерпретацію (тлумачення) героїв. Завдання цього учня полягає в тому, щоб уважно вивчити характер персонажів і обговори­ти їх з іншими учнями.

^,3 Це різновид технології «Ролі в груповому навчанні».

Ю1

Розділ IV. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ. НАВИЧОК

Ілюстратор. Завдання цього учня — намалювати малюнки важливих ге­роїв, їхнього оточення або дій чи вчинків — щоб інші учні могли обговори­ти ці малюнки.

Той, хто відстежує пересування («слідопит»). Якщо герої в тексті подоро­жують, то завдання цього учня — простежити за їхніми пересуваннями.

Крок 2. Учні розподілені за «домашніми» групами, що складаються з чо­тирьох або п'яти осіб.

Крок 3. У кожній групі учні розраховуються за номерами від одного до чотирьох (або п'яти). Кожен номер одержує одну з тих ролей, які ви відібрали.

Крок 4. Як при використанні методу «Ажурна пилка», направте учнів у «групи експертів» — щоб вони спланували, як навчатимуть цього мате­ріалу, виходячи з кожної ролі. Наприклад, направте всіх учнів, роль яких — «відповідальний за пошук цитат», в одне місце, щоб вони вирішили, які ци­тати відібрати, і як вони будуть обговорювати їх у своїх «домашніх» групах. Надайте учням 5-8 хвилин для роботи в експертних групах.

Крок 5. Попросіть учнів повернутись у свої «домашні» групи. Кожному учню в його «домашній» групі надається обмежений час — від трьох до п'яти хвилин — щоб керувати своєю частиною обговорення.

Додаткові міркування

Літературний текст можна розглядати з різних точок зору, і метод до­зволяє учням попрактикуватись у застосуванні таких підходів. Коли він ви­користовується в інших предметах, це допомагає знайти різні підходи до розгляду тем у межах цих предметів. За допомогою цього методу ми вчи­мо учнів відігравати активну роль в обговоренні. Він дозволяє учням вивчити весь обговорюваний матеріал, взяти на себе відповідальність за навчання однокласників і отримати власний досвід окремо в одному з аспектів осмислення теми.

Поради

1. Бажано навчати цих ролей увесь клас — по одній ролі за один раз. Ви можете прочитати оповідання або розповісти історію, потім представити одну з ролей — наприклад, роль «зв'язкового». Потім ви можете звернути увагу на зв'язок між чимось у цьому тексті й реальному житті. Далі запро­понуйте кільком учням зробити те саме. Протягом кількох днів у такий спосіб можна представити багато ролей, перш ніж учні почнуть їх викори­стовувати під час обговорень у групах.

2. Учнів треба заохочувати не стільки розповідати щось іншим учням (щось, що вони вже можливо, знають), скільки ставити запитання, по­в'язані з їхніми ролями. Наприклад, «відповідальний за інтерпретацію героїв» може запропонувати іншим учням створити «карту персонажів» або «семантичну павутинку» про якогось персонажа, а власні ідеї почне

102

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ ТП ТЕХНОЛОГІЇ

висловлювати лише після того, як висловляться всі інші учні в його групі.

3. Для кожного конкретного обговорення відбирайте тільки найкорис­ніші ролі. Інколи чотирьох чи п'яти ролей цілком достатньо.

4. Учні повинні по черзі виконати всі ролі. Протягом кількох обговорень кожен учень має виступити в багатьох ролях; накопичений досвід вико­нання різних ролей допомагає йому усвідомити різні виміри й аспекти літератури.

5. Намагайтеся, щоб виконання ролей не ставало самоціллю під час ба­гатогранного й насиченого обговорення літературного твору. Призначен­ня цих ролей є способом досягнення певної мети: щоб учні висловлювали свої думки про твір. Коли розмова вже йде, ви в будь-який момент може­те відійти від ролей і дати можливість розмові розвиватися далі.