Дебати у форматі карла поппера

Мета: формувати культуру дискусії; розвивати вміння формулювати ар­гументи на захист своєї позиції; навчати учнів висловлювати свою точку зо­ру розгорнуто, у строгій логіці, але спокійно, у дружелюбній манері й формі.

Кількість учнів: до ЗО.

Необхідний час: від 20 до ЗО хвилин.

Обладнання: аркуші паперу (формат А-4).

Порядок роботи:

Крок 1. Об'єднайте учнів у дві групи (або кількість груп має бути крат­ною двом — у такому випадку ви можете провести не одну, а кілька ігор). Дайте учням можливість самим обирати, яку точку зору відстоювати, або визначте це жеребом.

Крок 2. Розкажіть про тему дебатів і правила проведення дискусії. Як­що тема дебатів нова для учасників, надайте їм необхідну інформацію та час на підготовку в групах (10-15 хвилин або більше, якщо необхідно). Під час підготовки учасники розподіляють ролі між членами групи та вирішу­ють, як краще розпорядитися відведеним часом. Представники однієї групи можуть підготувати запитання представникам інших груп, а також коментувати аргументи своїх опонентів. Групи можуть використовувати малюнки, схеми й інші наочні приладдя. Представники груп повинні домо­витися про черговість своїх виступів.

Крок 3. Проведіть обговорення теми за регламентом, представленим у таблиці 2. Представники груп виступають по черзі, відповідно до регламен­ту, наведеному в таблиці нижче. Кожна група має право на три виступи.

ПЗ

Розділ У. ПРИЙОМИ І МЕТОДИ УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ

Надаючи учасникам слово, стежте за регламентом.

Крок 4. На завершення дебатів можна провести опитування серед гля­дачів або таємне голосування для визначення команди, яка була більш пе­реконливою. Підбийте підсумки, якщо у вас були судді, надайте їм слово.

Додаткові міркування

Це найчастіше використовувана форма (формат) дебатів, спеціально створена для заохочування співробітництва й командного духу. Учасники дебатів працюють у командах з трьох осіб. Команди готуються відстоюва­ти протилежні точки зору на проблему.

Тема дебатів завжди є твердженням, сформульованим приблизно так, як формулюються питання на референдумах. Наприклад, «Участь гро­мадськості повинна стати невід'ємним елементом процесу прийняття всіх екологічно значимих рішень». Перша команда посідає стверджувальну позицію — доводить тезу за допомогою аргументів і спростовує аргумен­ти протилежної сторони. Команда заперечення виступає проти тези й ар­гументів, запропонованих командою ствердження. Під час дебатів час ви­ступу кожного учасника жорстко обмежений.

ДЕРЕВО РІШЕНЬ Мета: як варіант техніки рішення проблеми допомагає учням проаналі­зувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень. Метод аналогічний описаному вище, але вибір пропонованих рішень відбуваєть­ся за певною схемою.

114

ПРИЙОМИ. МЕТОДИ TR ТЕХНОЛОГІЇ

Кількість учнів: до ЗО осіб.

Необхідний час: від 20 до ЗО хвилин.

Обладнання: аркуш паперу для кожної групи або пари.

Порядок роботи:

Крок 1. Оберіть проблему, дилему, що не має однозначного рішення. Вона може бути викладена у формі історії, судової справи, ситуації з жит­тя, епізоду літературного твору. Запропонуйте учням необхідну для роз­в'язання проблеми інформацію (вона може бути надана і для домашнього читання заздалегідь).

Крок 2. Підготуйте на дошці або роздайте кожному учневі зразок «дере­ва рішень«. Сформулюйте проблему для рішення, визначте суть пробле­ми та запишіть на дошці, заповнюючи схему (див. рис. 11).

Крок 3. Дайте необхідну додаткову інформацію щодо проблеми (або час для її пошуку, перегляду, якщо це було домашнє завдання).

Запитайте в учнів, чи дійсно хочуть розв'язати проблему люди, які мають до неї стосунок? Якщо проблема є важливою й актуальною, процес може тривати. Попросіть пояснити, чому сторони прагнуть розв'язати проблему.

Крок 4. Варіанти вирішення проблеми можна визначити шляхом прове­дення мозкового штурму. На цьому етапі жоден варіант не може бути не­правильним. Важливо набрати якомога більше ідей.

Крок 5. Обговоріть з класом кожен з варіантів рішення, які позитивні чи негативні наслідки для кожної зі сторін він передбачає. Таким чином мож­на відхилити частину ідей і залишити 3-4.

Крок 6. Об'єднайте учнів у малі групи (пари) і запропонуйте кожній за­повнити схему (див. рис. 11). Група має шляхом обговорення дійти спіль­ного варіанту рішення. Якщо єдності немає, можна застосувати голо­сування.

■

Крок 7. Кожна група пропонує своє рішення. Проведіть обговорення. Можна провести голосування всього класу для вибору одного з варіантів.

115

Розділ V. ПРИЙОМИ 1 МЕТОДИ УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЇ 3HRHb