Тема 10. Глаукома

Глаукома - група оптикопатій, що характеризується підвищенням очного тиску, звуженням поля зору, зниженням гостроти зору і призводить до атрофії зорового нерва.

Необхідно зазначити, що ВОТ може виявитися нижче верхньоїмежі статистичнонормального ВОТ під впливом несприятливих факторів (ішемія й гіпоксія ГЗН, структурні зміни в гратчастій пластинці склери).

Щороку пацієнтів із діагнозом глаукоми стає більше. Нині в Україні понад 220 тисяч осіб страждають від цього захворювання.

У розвинених країнах у зв'язку з певним зростанням тривалості життя глаукома стала займати перше місце серед причин сліпоти й інвалідності населення із втратою зору.

Первинна глаукома є хворобою похилого віку (починає розвиватися у віці після 40 років, у цьому періоді хворіє 1 на 1000, у 50–55 років захворюваність становить 1 %, до 60 років – 4 %, до 70 років – 8 %, до 80 років – 15 %).

Гідродинаміка ока: очне яблуко – це порожнистий орган, заповнений склистим тілом, що надає йому форму. До кінця минулого століття при гістологічному дослідженні склистого тіла було виявлено, що основний субстрат внутрішньоочної рідини утворюється в ділянці циліарного тіла, в подальшому було доведено, що ніяких секреторних залоз там немає. Постало питання, що внутрішньоочна рідина неначе є продуктом фільтрації із судинної оболонки. Але простий порівняльний аналіз між плазмою і внутрішньоочною рідиною показує, що це різні рідини: основний компонент плазми це білки, а у внутрішньоочній рідині їх немає. З іншого боку, вміст аскорбінової кислоти в 3 тис. разів вищий, ніж у плазмі крові. Останні електронно–мікроскопічні дослідження показали, що внутрішню поверхню циліарного тіла вистилає келихоподібний епітелій, його будова нагадує будову епітелію ниркових канальців. І функції у них приблизно схожі – це цілеспрямована ультрамікрофільтрація. Таким чином, за рахунок фільтрації з капілярів основи циліарного тіла епітелієм і відбувається синтез внутрішньоочної рідини. Внутрішньоочна рідина потрапляє в задню камеру ока і основним її завданням на цьому етапі стає живлення безсудинних структур, у першу чергу кришталика і склистого тіла. Далі через ділянку зіниці рідина проникає в передню камеру і проходить в кут передньої камери, туди, що називається райдужно–рогівковим кутом, де знаходиться так звана дренажна система ока, що складається з 3 основних елементів:

* Трабекула, що складається з 10–12 тоненьких пластиночок в товщі яких є безліч мікроотворів, тому під певним градієнтом тиску відбувається пропотівання внутрішньоочної рідини з передньої камери у склеральний синус.

* Склеральний синус – простір, обмежений з одного боку склерою і з іншого боку – трабекулою. Вперше склеральний синус був описаний на початку нинішнього століття австрійським гістологом Шлеммом, тому склеральний синус називають шлемовим каналом. Від задньої поверхні цього каналу беруть початок водяні вени (емісари).

* Водяні вени (емісари), що йдуть від шлемового каналу у товщу склери, де далі рідина всмоктується венозними судинами і витікає з порожнини ока. Водяні вени за будовою нагадують лімфатичні судини, що дало підставу московській школі офтальмологів називати дренажну систему очей лімфатичною (у нас це не прийнято).

На сьогоднішні розрізняють близько 20 форм глаукоми. Їх умовно групують в три групи: