- •Перелік умовних скорочень
- •Тема 1. Анатомо–фізіологічні особливості органа зору
- •Судинна система судинного тракту
- •До додаткових структур ока належать:
- •Слізний апарат
- •Кровопостачання
- •Нерви ока та його захисний апарат
- •Відвідний нерв (nervus abducens )
- •Тема 2. Основні методи дослідження органа зору
- •Окоруховий нерв (nervus oculomotorius)
- •Блоковий нерв (nervus trochlearis )
- •Тест із закриттям одного ока
- •Дослідження за допомогою апаратів
- •Функціональні дослідження органа зору
- •Методика дослідження за візометричними таблицями
- •Методика дослідження колірного зору за поліхроматичними таблицями Рабкіна
- •Дослідження поля зору
- •Дослідження слізних органів
- •Методи дослідження під час сльозотечі
- •Методика вимірювання внутрішньоочного тиску за допомогою тонометра
- •Ультразвукові методи дослідження
- •Медико-соціальна експертиза
- •Тема 3. Рефракція та акомодація
- •Тема 4. Захворювання повік та орбіти
- •Доброякісні новоутворення повік
- •Характеристика лікувальних заходів
- •Злоякісні новоутворення повік
- •Характеристика лікувальних заходів
- •Тема 5. Захворювання слізних органів
- •Характеристика лікувальних заходів
- •Тема 6. Патологія м’язового апарату ока
- •Косоокість розрізняється за декількома критеріями:
- •Причини виникнення косоокості
- •Паралітична косоокість
- •Тема 7. Захворювання кон’юнктиви
- •Класифікація кон'юнктивітів
- •Клінічні ознаки та симптоми
- •Бактеріальні кон'юнктивіти
- •Гострий епідемічний кон'юнктивіт
- •Пневмококовий кон'юнктивіт
- •Гонококовий кон'юнктивіт
- •Гострий гнійний гонококовий кон'юнктивіт
- •Дифтерійний кон'юнктивіт
- •Гострі і хронічні неспецифічні катаральні кон'юнктивіти
- •Лікування бактеріальних кон'юнктивітів
- •Вірусні кон'юнктивіти
- •Лікування вірусних уражень кон'юнктиви
- •Хламідійні кон'юнктивіти
- •Трахома
- •Епідемічний хламідійний кон'юнктивіт
- •Лікування хламідійного кон'юнктивіту
- •Алергічні кон'юнктивіти
- •Лікування алергічних кон'юнктивітів
- •Грибкові кон'юнктивіти
- •Гранулематозні грибкові кон'юнктивіти
- •Ексудативні грибкові кон'юнктивіти
- •Заходи профілактики гострих кон'юнктивітів
- •Дистрофічні захворювання кон'юнктиви
- •Доброякісні новоутворення кон’юнктиви
- •Злоякісні новоутворення кон’юнктиви
- •Загальні рекомендації для пацієнтів і заходи профілактики гострих інфекційних кон'юнктивітів
- •Тема 8. Захворювання рогівкі та склери
- •Запальні захворювання рогівки (кератити)
- •Екзогенні кератити
- •Ендогенні кератити
- •Екзогенні бактеріальні кератити
- •Екзогенні грибкові кератити
- •Екзогенні паразитарні кератити
- •Ендогенні герпетичні кератити
- •Туберкульозні кератити
- •Синдром ”сухого ока” (ссо)
- •Захворювання склери
- •Тема 9. Захворювання судинної оболонки
- •Генералізованний увеїт, панувеїт
- •Перша допомога при іридоциклітах полягає в розширенні зіниці для запобігання розвитку задніх синехій і знятті больового синдрому.
- •Тема 10. Глаукома
- •Класифікація глаукоми
- •Класифікація первинної відкритокутової глаукоми
- •Первинна закритокутова глаукома
- •Вторинна глаукома
- •Пігментна глаукома
- •Характеристика лікувальних заходів
- •Неоваскулярна глаукома
- •Стероїдна глаукома (глаукома внаслідок застосування кортикостероїдів)
- •Післяопераційна глаукома Рання післяопераційна глаукома
- •Афакічний/псевдофакічний блок зіниці
- •Факогенна глаукома
- •Факолітична глаукома
- •Уроджені глаукоми
- •Лазерне лікування глаукоми
- •Профілактика глаукоми
- •Тема 11. Захворювання кришталика
- •Катаракта
- •Набута катаракта.
- •Зміщення кришталика
- •Тема 12. Захворювання зорового нерва
- •Запальні захворювання ( неврити)
- •Ішемічна нейропатія зорового нерва
- •Аномалії розвитку зорового нерва
- •Тема 13. Захворювання сітківки
- •Оклюзія центральної вени сітківки та її гілок (оцвс)
- •Класифікація оклюзії центральної вени сітківки
- •Тема 14. Зміни органу зору в умовах загальних захворювань
- •Зміни очей у разі судинної патології
- •Зміни очного дна при захворюваннях крові
- •Класифікація др Стадії:
- •Класифікація вооз щодо змін очного дна при цд (1992)
- •Консервативне лікування:
- •Лазерна коагуляція у лікуванні др
- •Ушкодження очей при інфекційних захворюваннях
- •Ураження очей при захворюваннях нервової системи
- •Зміни органа зору при патології лор-органів
- •Тема 15. Травми органа зору
- •Травми:
- •1. Механічні ушкодження органа зору
- •2. Поранення
- •Особливості обстеження хворих із травмами ока.
- •Тема 16. Офтальмоонкологія
- •Епітеліальні:
- •Мезодермальні:
- •Нейрогенні:
- •Обстеження:
- •Характеристика лікувальних заходів: Гемангіома:
- •Злоякісні пухлини переднього відрізка ока.
- •Новоутворення повік
- •Пухлини кон’юнктиви
- •Кісти і пухлини склери
- •Пухлини судинної оболонки
- •Злоякісні пухлини судинної оболонки
- •Тема 17. Невідкладна допомога в офтальмології
- •Герпес повік оперізувальний
- •Гострий лагофтальм
- •Алергічний набряк повік (набряк квінке)
- •Гострий дакріоаденіт
- •Дакріоцистіт гострий (флегмона слізного мішка)
- •Кон’юнктивіт гострий бактеріальний
- •Кон’юнктивіт гострий аденовірусний
- •Гонобленорея
- •Дифтерійний кон’юнктивіт
- •Епісклерит
- •Гнійна (повзуча) виразка рогівки
- •Іридоцикліт
- •Ендофтальміт і панофтальміт
- •Крововиливи в склисте тіло - гемофтальм
- •Гострий напад первинної глаукоми
- •Відшарування сітківки
- •Гостра непрохідність центральної артерії сітківки
- •Гостра непрохідність центральної вени сітківки
- •Неврит зорового нерва
- •Ретробульбарний неврит
- •Гостре порушення кровообігу зорового нерва
- •Флегмона орбіти
- •Поранення повік і кон’юнктиви
- •Сторонні тіла кон’юнктиви та рогівки
- •Непроникні поранення рогівки
- •Проникні поранення очного ябЛуКа
- •Контузії органа зору
- •Опіки очей
- •Ушкодження очей ультрафіолетовими променями
- •Тема 18. Офтальмофармакологія
- •Антибіотики
- •Індометацин (Indometacin):
- •Комбіновані антибактеріальні засоби:
- •Протиглаукомні засоби
- •Холіноміметики
- •Тафлупросту (Tafluprost):
- •Інгібітори карбоангідрази
Зміщення кришталика
Зміщення кришталика бувають природженими і набутими.
Природжені зміщення (ектопія) кришталика, як правило, супроводжуються змінами кістково–м'язової системи. Для таких хворих характерні високий ріст, довгі кінцівки, розхитаність суглобів. Це спадкові захворювання, відомі під назвою Марфана і Марчезані.
Хворі у разі ектопії кришталика скаржаться на поганий зір. Під час обстеження передня камера поглиблена, спостерігається тремтіння райдужки (іридодонез).
Після закрапування мідріатиків по краю розширеної зіниці можна побачити екватор зміщеного кришталика. Із віком ектопія кришталика прогресує, може настати підвивих і навіть вивих кришталика в передню камеру або склисте тіло. Вивих кришталика в передню камеру призводить до гострого нападу глаукоми.
Набуті зміщення кришталика виникають після контузії очного яблука. Як правило, одночасно розвивається і помутніння кришталика (катаракта).
Хворий скаржиться на значне зниження гостроти зору. У разі значного зміщення прозорого кришталика може виникнути двоїння.
Так само, як і за умови уроджених дислокацій, спостерігається поглиблення передньої камери, іридодонез. За наявності широкої зіниці можна побачити екватор кришталика.
У разі тяажкої травми може настати вивих кришталика у передню камеру або склисте тіло. Вивих кришталика у склисте тіло може призвести до вторинної глаукоми, а вивих кришталика в передню камеру викликає гострий напад глаукоми.
Лікування уроджених і набутих зміщень крашталика однакове. За умови значного зниження зору, а також у разі вторинної глаукоми внаслідок вивиху кришталика виконують операцію — інтракапсулярну екстракцію кришталика.
Тема 12. Захворювання зорового нерва
Захворювання зорового нерва можуть спричинюватися багатьма нейрохірургічними, серцево–судинними, ендокринними, інфекційними ураженнями, які часто потребують поєднання координованого спостереження та лікування як офтальмолога, так і лікаря будь–якого фаху. Змінам очного дна надають великого діагностичного й прогностичного значення в лікуванні хвороб загального профілю. Звідси постає необхідність вивчення загальної патології зорового нерва та сітківки і розроблення тактики об’єднаного лікування хворих.
Ураження зорового нерва поділяють на такі :
запальні захворювання (неврити);
незапальний набряк диска (застійний диск зорового нерва);
пухлини;
судинні порушення.
За походженням бувають – набутими та природженими.
Запальні захворювання ( неврити)
Запалення зорового нерва дістало назву «неврит», а внутрішньоочної (інтрабульбароної) частини його – «папіліт». Цей термін походить від застарілої латинської назви переднього кінця зорового нерва – papilla (сосок).
Запалення в інших ділянках зорового нерва має назву «ретробульбарний неврит», але деякі автори розрізняють у ретробульбарному відділі зорового нерва запалення орбітальної, інтраканалікулярної та інтракраніальної частин, і це має особливе значення в початковий період захворювання, оскільки більш конкретно визначає локалізацію вогнища ураження.
НЕВРИТ ЗОРОВОГО НЕРВА (ОПТИЧНИЙ НЕВРИТ, ЗОРОВИЙ НЕВРИТ) – це гостре захворювання, що проявляється запаленням зорового нерва. Він часто трапляється у поєднанні з неврологічними захворюваннями, демієлінізацією.
Демієлінізація – це втрата зовнішнього жирового шару нервового волокна, що забезпечує швидку провідність нервового імпульсу.
Етіологія і патогенез. Найчастіше неврит зорового нерва поєднується з розсіяним склерозом, що повільно прогресує захворюванням нервової системи, проявляється якраз цією самою демієлінізацією. Нерідко запалення зорового нерва є «дебютом» розсіяного склерозу або передує розвитку розсіяного склерозу на декілька років.
Також причинами папіліту стають запалення очного яблука, епісклерального простору (увеїт, теноніт, ендофтальміт, панофтальміт). Також в умовах хронічного перебігу синуситів, періодонтитів, тонзилітів та інше.
Іноді причина розвитку невриту зорового нерва залишається невідомою. Клініка. Скарги на відчуття «сітки» перед оком, за яким настає різке погіршення зору; особливостями ретробульбарных НЗН є, окрім цього, світлобоязнь і біль за очним яблуком, що посилюється під час його рухів і при натисканні на око. Дослідження зорових функцій завжди виявляє значне пониження гостроти зору – до 0,1–0,2 або до сотих, звуження меж поля зору спочатку на кольори, а потім і на білий об'єкт, поява центральних і парацентральных скотом, порушення кольоровідчуття і темнової адаптації, погіршення показників електрофізіологічного дослідження.
Відзначається анізокорія: зіниця хворого ока ширша за зіницю в здоровому оці, нерухома, відсутня пряма і зберігається реакція співдружності зіниці на світло. На оці, що бачить, зберігається пряма, але відсутня реакція співдружності на світло; реакції обох зіниць на конвергенцію збережені.
Офтальмоскопічно – при папіліті спостерігають гіперемію диска зорового нерва, нечіткість його меж, розширення вен. При більш вираженому запаленні з'являються дрібні крововиливи в тканину диска, проміненція диска зорового нерва в склисте тіло – так званий неврит із набряком.
Для ретробульбарного НЗН характерна відсутність патологічних змін на очному дні, хоча зрідка відзначається незначна гіперемія і нечіткість меж диска.
Діагностика. Захворювання не завжди підтверджується при огляді диска зорового нерва на очному дні за допомогою офтальмоскопа. Біль під час руху оком – характерна скарга для цього захворювання. Лікар може перевірити реакцію зіниць на світло і призначити електрофізіологічне дослідження зорового нерва, дослідження полів зору, колірного сприйняття і комп'ютерну томографію (КТ) або магніторезонансну томографію головного мозку.
Лікування. Потрібна термінова госпіталізація. До з'ясування етіології НЗН лікування спрямоване на пригнічення інфекції і запальної реакції, дегідратацію, десенсибілізацію, поліпшення метаболізму в тканинах ЦНС, імунокоррекцію. Призначають на 5–7 днів антибіотики широкого спектра дії парентерально (НЕ ПРИЗНАЧАТИ ПРЕПАРАТИ, ЩО ВИЯВЛЯЮТЬ ОТОТОКСИЧНУ ДІЮ, – СТРЕПТОМІЦИН, НЕОМІЦИН, КАНАМІЦИН, ГЕНТАМИЦИН – ЗВАЖАЮЧИ НА ЇХ АНАЛОГІЧНУ ДІЮ НА ЗОРОВИЙ НЕРВ!).
Застосовують кортикостероїди у вигляді ретробульбарных ін'єкцій розчину дексаметазону 0,4 % по 1 мл щодня, на курс 10–15 ін'єкцій, а також преднізолон всередину, починаючи по 0,005 г від 4 до 6 разів на день впродовж 5 днів із поступовим зниженням дози.
Всередину діакарб (ацетазоламід) по 0,25 г 2– 3 рази на день (3 дні приймання, 2 дні–перерва, одночасно приймати панангін по 2 драже 3 рази на день), гліцерин по 1–1,5 г/кг маси тіла, внутрішньом'язово, розчин магнію сульфату 25 % по 10 мл, внутрішньовенно розчин глюкози 40 %, розчин гексаметилентетраміну 40 %, інтраназально в середній носовий хід – тампони з розчином адреналіну 0,1 % щодня на 20 хв.
Всередину вітаміни групи В, пірацетам (ноотропіл) до 12 г/доб., солкосерил (актовегін) внутрішньом'язово, впродовж 2–3 міс. призначають усередину по 10 міліграмів (>/2 таблиці.) дибазол 2 рази на день.
Після уточнення етіології НЗН проводять лікування, спрямоване на усунення причини захворювання (специфічне лікування туберкульозу, противірусна і імунокорригувальна терапія герпесу, хірургічне лікування синуситу та інш.). Таке саме лікування, за винятком призначення антибіотиків, проводять при двобічному токсичному ретробульбарному НЗН, що виникло внаслідок отруєння метиловим спиртом або його похідними.
Невідкладна терапія у таких випадках передбачає заходи щодо дезінтоксикації – приймання всередину розчину етилового спирту 30 % у разовій дозі 90–100 мл із подальшим повторенням приймання половинної дози кожні 2 год. (можна вводити через зонд або 5 % розчин внутрішньовенно); використання для промивання шлунка розчину натрію гідрокарбонату (питної соди) 4 % та проведення інших рутинних заходів допомоги при гострому отруєнні.
Рисунок.17–Неврит
РЕТРОБУЛЬБАРНИЙ НЕВРИТ – найчастіше розвивається на одному оці. Одночасне захворювання обох очей трапляється дуже рідко. Для гострого невриту характерна біль за оком, світлобоязнь і різке зниження зору. При офтальмоскопії очне дно нормальне, у полі зору – центральна скотома.
Етіологія папіліту та ретробульбарного невриту: ідіопатична, розсіяний склероз, дитячі інфекції (паротит, вітрянка), вірусні хвороби, запальні процеси оболонок мозку, орбіти, синусів, запальні процеси ока.
Можливі побічні дії та ускладнення:– атрофія зорового нерва, рецидив захворювання.
ЗАСТІЙНИЙ ДИСК ЗОРОВОГО НЕРВА (ЗДЗН) – це незапальний набряк. Він є ознакою підвищення внутрішньочерепного тиску, але не свідчить про його причину.
При тривалому існуванні застій зорового нерва може перейти в атрофію зорового нерва.
Етіологія і патогенез
Причинами підвищення внутрішньочерепного тиску бувають:
– пухлини в порожнині черепа;
– набряк головного мозку;
– запальні процеси тканини мозку та його оболонок;
– травми головного мозку;
– зміни кісток порожнини черепа, що призводять до зменшення об'єму.
До набряку зорового нерва з утворенням застійного диска нерва можуть привести:
– алергічні захворювання;
– хвороби крові;
– артеріальна гіпертензія;
–хвороби нирок.
Можливе виникнення набряклого соска зорового нерва при травмах очної ямки, очей, при захворюваннях очей, що супроводжуються зниженням внутрішньоочного тиску. Застійний диск зорового нерва виникає при порушенні відтоку внутрішньотканинної рідини від частини зорового нерва, розміщеного в очній ямці. У нормі відтік цієї рідини здійснюється в порожнину черепа. При зниженні внутрішньоочного тиску затримка рідини може відбуватися через нестачу тиску на зоровий нерв у порожнині ока.
Клініка
Виділяють 4 стадії застійного диска:
I стадія – гіперемії;
II стадія – набрякання;
III стадія – ішемії;
IV стадія – гліозно–атрофічна.
Скарги з боку органу зору зазвичай відсутні, іноді періодично відзначаються короткочасні (10–20с) «затуманення» зору. Гострота зору на всіх стадіях захворювання залишається незміненою, на задавленій стадії може виникнути невелике рівномірне звуження меж поля зору.
Єдиною типовою для цього захворювання ознакою ураження зорових функцій є прогресуюче збільшення розмірів сліпої плями.
При офтальмоскопії диска зорового нерва на початковій стадії ЗДЗН з'являються помірна гіперемія і розширення вен, нечіткість однієї з меж (зазвичай носової) і проміненція відповідної половини диска в склисте тіло.
На розвиненій стадії диск збільшений у розмірі, на 2,0–3,0 D виступає у склисте тіло у вигляді «шапки гриба», має сіруватий колір, межі нечіткі, фізіологічна екскавація згладжена або зникає, вени розширені, звиті, згинаються по краю диска.
На задавленій стадії офтальмоскопічна картина доповнюється появою множинних штрихоподібних крововиливів і біло–жовтих відкладень в тканині набряклого диска. Можливе незначне погіршення зору, що свідчить про атрофію зорового нерва, що розвивається.
Діагностика. Діагноз ставлять на підставі визначення зорових функцій з обов'язковою кампіметрією (визначення меж сліпої плями), офтальмоскопії, результатів неврологічного обстеження. У сумнівних випадках додатково проводять флуоресцентну ангіографію очного дна (диференціальний діагноз із псевдозастійним диском або друзами диска), КТ або МРТ черепа та орбіти. При проведенні диференціального діагнозу ЗДЗН і невриту зорового нерва головним аргументом на користь ЗДЗН є збереження зорових функцій, тоді як при невриті відзначаються зниження центрального зору, зміни колірного сприйняття, звуження або локальні дефекти меж поля зору на білий і кольорові об'єкти, погіршення електрофізіологічних показників, менше виражена проміненція диска в склисте тіло. Величина останньої виражається в діоптріях, відповідних оптичній силі лінзи прямого електричного офтальмоскопа, необхідна для чіткого розрізнення судин на вершині диска.
Лікування. Своєчасне усунення основної причини підвищення внутрішньо– черепного тиску.
Прогноз для зору при своєчасному лікуванні сприятливий, при довгочасних ЗДЗН – поганий (двобічна невиліковна сліпота).
На IV стадії відновлення не відбуваються, виникає так звана вторинна атрофія зорового нерва.
АТРОФІЯ ЗОРОВОГО НЕРВА – є наслідком різних захворювань зорового нерва, сітківки (запалення, дистрофії, набряку, порушення кровообігу зорового нерва, інтоксикації), захворювань центральної нервової системи (пухлини, арахноїдити, менінгіти, сифілітичні ураження зорового нерва, розсіяний склероз, гіпертонічна хвороба, атеросклероз, профузні кровотечі, спадкові захворювання).
Розрізняють:
первинну, або просту атрофію;
вторинну – післязапальну або післязастійну.
Атрофія зорового нерва може бути:
частковою і повною;
стаціонарною або прогресуючою;
однобічною або двобічною.
Характеризується зниженням зорових функцій (гостроти зору, кольорового зору, звуження поля зору), зблідненням диска зорового нерва та звуженням судин сітківки.
Первинна атрофія розвивається внаслідок гострих або хронічних інтоксикацій, в умовах склерозу судин, порушення цілості зорового нерва на значній відстані від очного яблука. Відзначається блідість диска (у скроневій частині або усього диска), з чіткими межами; можлива плоска екскавація, звуження судин сітківки.
Вторинна атрофія – клініка змін на очному дні така сама, як і при простій формі, але межі диска нечіткі.
Симптом Кестенбаума – зменшення дрібних судин, що проходять по диску зорового нерва, при атрофії вони поступово зникають. Стан гостроти зору залежить від збереження волокон папіломакулярного пучка. Зміни поля зору залежать від локалізації атрофічного процесу в зоровому нерві.
Діагностика
Обстеження хворого:
1) візометрія;
2) периметрія;
3) офтальмоскопія;
4) дослідження кольорового зору;
5) комп’ютерна томографія та ЯМР–сканування орбіти та мозку;
6) флуоресцентна ангіографія;
7) рентгенографія черепа та турецького сідла.
Лікування атрофії зорового нерва спрямоване на зменшення набряку і запальної інфільтрації, посилення кровообігу та покращання трофіки нерва, стимулювання життєдіяльних збережених і таких, що перебувають на стадії парабіозу, нервових волокон.
Терапевтичний ефект лікування слабий і досягається не у всіх випадках. Наперед показане лікування основного захворювання.
Консервативна терапія
Із метою покращання трофіки нерва призначають:
Ретробульбарно – 0,1 % атропін (0,5 мл), кортексин 0,5 мл., ретиналамін 0,5 мл, 0,4 % дексаметазон (0,5–0,7 мл), фібринолізин (1 000 од) у поєднанні з гепарином (500 од) – курс 8–10 ін’єкцій, 2 % розчин тренталу (0,5–0,7 мл), 15 % розчин компламіну (0,5–0,7 мл), 1 % розчин емоксипіну (0,5–0,7 мл).
в/в – 10 мл. –2,4 % –еуфіліну № 10–15,
1 мл. – 1 % нікотинової кислоти + 20 мл 40 % глюкози;
40 % глюкозу з аскорбіновою кислотою №10–15.
В/м – 2 мл – 2 % но–шпи № 10–15;
2мл – 0,5 % дибазоу № 10–15;
2мл –15 % компламіну № 10–15;
2 мл –2 % тренталу № 10;
Вітаміни В1, В6; рибофлавін–мононуклеотид; пірогенал по 50 МПД, поступово збільшуючи дозу, але не більше 1 000 МПД, через 1–3 дні впродовж 30 днів;
Лідазу по 64 уо. щодня, 10–15 ін’єкцій; церебролізин по 1 мл щодня або через день, № 20–30 ін’єкцій; Кортексин 10 мг в 1–2 мл 0,5 % розчину новокаїну щодня, 5–10 днів.
Підшкірно вводять Склисте тіло по 2 мл через день № 15; розчин Натрію нітриту по 0,2–0,5–1,0 мл, підвищуючи концентрацію розчину від 2 % до 10 % через кожні 3 ін’єкції, на курс – 30 ін’єкцій.
Біогенні стимулятори, фізіотерапевтичне лікування.
Електролазерстимуляція зорового нерва.
Хірургічне лікування – перев’язка скроневої артерії.
Критерії якості лікування– стабілізація процесу, підвищення зору.
