Ретробульбарний неврит

Виникає здебільшого в умовах захворювань центральної нервової системи (менінгоенцефаліт, розсіяний склероз, оптико–хіазмальний арахноїдит).

Основні симптоми: гострий початок, різке зниження госроти зору, іноді – біль при рухах очей, випадіння центральної частини поля зору. На очному дні на початкових стадіях звичайно змін немає. Підтвердженням вище наведеного діагнозу є наявність центральної скотоми.

Невідкладна допомога: антибіотики внутрішньом’язово та парабульбарно (цефтриаксон, цефалексин, лінкоміцин). Внутрішньовенно вводять гексаметилентетрамін із глюкозою, натрію хлорид, калію хлорид, ретробульбарно – 1 мл дексазон або 0,5 мл 2,5 % розчину гідрокортизону. У разі риногенного походження невриту показані адреналін-новокаїнові блокади відповідної половини носа. Проводять дегідратаційну терапію (всередину призначають діакарб, фуросемід, внутрішньом’язово – 25 % розчин магнію сульфату), електрофорез або іонофорез антибіотиків, преднізолон – ендоназально. Антигістамінні препарати – супрастин, фенкарол, тавегіл, діазолін, зіртек, клоретин у загальноприйнятих дозах; вітамінні препарати.

Гостре порушення кровообігу зорового нерва

Порушення виникає здебільшого на тлі гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, діабету, артеріїту.

Основні симптоми: різке зниження гостроти зору, випадання ділянок поля зору. На очному дні артерії звужені, диск зорового нерва блідий, відзначається набряклість сітківки, що оточує його. Можуть виявлятися парацентральні скотоми.

Невідкладна допомога: лікування проводять під контролем протромбінового індексу та інших показників коаулограми. Застосовують антикоагулянти, протизапальні та розсмоктувальні засоби. Внутрішньовенно вводять 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну в 20 мл 20 % розчину глюкози, внутрішньом’язово – 10 мл 25 % розчину магнію сульфату, ретробульбарно – 500 од гепарину з 1 000 од фібринолізину. Пперемінно з уведенням 0,5 мл 0,4 % розчину дексаметазону з 500 од гепарину (8–10 ін’єкцій).

Внутрішньовенно крапельно застосовують 30 000 ОД фібринолізину та 10 000 од гепарину в 300 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Для підтримання гіпокоагуляційного ефекту показані повторні внутрішньом’язові ін’єкції 500–10 000 ОД гепарину через кожні 4 год. під контролем часу згортання крові. Із 2–3-го дня додають антикоагулянти непрямої дії. Усередину приймають но-шпу по 0,04 г 3 рази на день. Є також інші схеми лікування.

Флегмона орбіти

Найчастіше флегмона орбіти розвивається як ускладнення гнійного запалення придаткових пазух носа, а може виникнути після поранень, в умовах абсцесу повіки, флегмони слізного мішка при загальному сепсисі, бешисі, загальних інфекціях.

Основні симптоми: гострий початок, сильний біль за оком, головний біль, підвищена температура тіла, можливі нудота, блювання. Повіки й кон’юнктива різко набряклі, гіперемійовані, рухливість очного яблука обмежена, екзофтальм, птоз; іноді різко знижується гострота зору за рахунок залучення до процесу зорового нерва.

Невідкладна допомога: з метою з’ясування причини розвитку флегмони необхідна термінова рентгенографія придаткових пазух носа та орбіти. Потрібна консультація отоларинголога, оскільки здебільшого спеціалізовану допомогу надають у ЛОР-відділенні. При лікуванні в очному відділенні призначають внутрішньом’язово і внутрішньовенно антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламідні препарати всередину, гексаметилентетрамін із глюкозою, хлорид кальцію внутрішньовенно, дегідратаційну, дезінтоксикаційну, вітамінну терапію. У разі наростання екзофтальму з метою декомпресії інколи розтинають зовнішню спайку повік. Якщо є показання орбіту розтинають і дренують. Розріз роблять звичайно в зовнішньому відділі очної ямки та вводять турунду з гіпертонічним розчином.