Питання для самоконтролю:

1. Розкрити, в яких випадках застосовуються державою нетарифні заходи регулювання.

2. Дати характеристику та класифікацію нетарифних засобів регулювання.

3. Розкрити кількісні обмеження нетарифного регулю­вання та їх види: ліцензування і квотування.

4. Дати визначення фінансовим засобам нетарифного регулювання: експортним кредитам, експортним субсидіям, імпортним депозитам.

Література: 1, 5, 6, 7, 24, 52, 51, 94, 98.

Тема 7. Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Валютна політика – це комплекс економічних, організаційних, правових, адміністративних та інших заходів, методів, форм, інструментів і механізмів, які здійснюються державою у сфері валютно-фінансових і кредитних відносин відповідно до поточних та стратегічних цілей загальної економічної політики держави, з метою забезпечення стабільності обмінного курсу національної валюти та збалансованості платіжного балансу країни.

Правові заходи охоплюють юридичне оформлення валютної політики у вигляді відповідного валютного законодавства країни, а також укладених міждержавних угод, предметом яких є регулювання валютних відносин.

Організаційні заходи передбачають конкретну діяльність відповідних державних інституцій із реалізації валютної політики у вигляді підготовки, прийняття і контролю за реалізацією певних рішень з валютних відносин.

Кабінет Міністрів і Національний банк України здійснюють валютну політику відповідно до принципів загальної економічної політики України.

Складовими валютної політики держави є девізна політика, диверсифікація валютних резервів, регулювання режиму валютного курсу, політика девальвації і ревальвації валют,політика валютних обмежень, які здійснюються з метою впливу на динаміку обмінного курсу та інші макроекономічні параметри розвитку національного господарства.

При девізній політиці здійснюється вплив на валютний курс шляхом купівлі-продажу центральним банком іноземної валюти. Основною формою її реалізації є валютні інтервенції ( тобто втручання центрального банку в здійснення операцій на валютному ринку держави з метою впливу на обмінний курс національної валюти шляхом продажу чи купівлі іноземної валюти).

Диверсифікація валютних резервів передбачає регулювання структури офіційних валютних резервів держави шляхом включення до їхнього складу іноземних валют різних країн.

Це офіційні запаси іноземної валюти, що перебувають у центральному банку, в банківських установах інших країн та міжнародних валютно-кредитних організаціях.

Регулювання режиму валютного курсу – діяльність центрального банку, що спрямована на встановлення порядку визначення і зміни обмінного курсу національної валюти відносно іноземних валют.

Сутність політики девальвації та ревальвації валют полягає у діяльності центрального банку країни, офіційно спрямований на зміну обмінного курсу національної валюти в бік його зниження чи підвищення.

Девальвація валюти – це цілеспрямовані дії відповідних інституційних структур, які мають на меті послабити курс національної валюти по відношенню до іноземних валют.

Ревальвація валюти – це зміцнення офіційного курсу національної валюти по відношенню до інших валют.

Валютні обмеження – це сукупність регулятивних заходів, які передбачають встановлення законодавчих або нормативних правил щодо заборони, лімітування і регламентації операцій резидентів і нерезидентів з валютою і валютними цінностями. Політика валютних обмежень є основним напрямом адміністративного регулювання валютних операцій.

Валютне регулювання - це регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Валютне регулювання з боку держави є об’єктивною економічною необхідністю, що зумовлена міжнародною економічною інтеграцією країни до світового співтовариства та пов’язана з міжнародною кооперацією виробництва і розширенням міжнародної торгівлі. Згідно зі ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України та Кабінет Міністрів наділені певними повноваженнями у сфері валютного регулювання.

Національний банк України, який визначає курс національної валюти стосовно до валюти інших держав, регламентує порядок і межі використання іноземної валюти на території нашої країни, нагромаджує і забезпечує відповідно до закону управління золотовалютними резервами країни, видає комерційним банкам ліцензії на здійснення валютних операцій та операцій з валютними цінностями, контролює валютні операції.

Об’єктом регулювання в кожній країні виступає валюта, її рух і самі валютні відносини.

Суб’єктами регулювання виступають інституційні державні органи, які на це уповноважені відповідно до чинного законодавства країни. Це центральний банк, комерційні банки, Міністерство фінансів та інші спеціальні установи, яким держава надає ту чи іншу частку функцій для здійснення валютного регулювання.

Інструменти валютного регулювання – це сукупність методів і важелів, за допомогою яких здійснюється вплив на валютний курс шляхом виконання державними органами своїх повноважень у сфері регулювання валютних відносин. До органів державного управління, які можуть здійснювати вплив на динаміку валютних курсів відносяться центральний банк, міністерство фінансів, спеціальні державні установи.

В ході здійснення монетарної політики, для регулювання пропозиції грошей в країні, що впливає на динаміку обмінного курсу використовуються дисконтна політика, політика обов’язкових резервів.

Дисконтна політика – це система заходів центрального банку щодо встановлення і періодичної зміни ставки рефінансування з метою впливу на динаміку валютного курсу, стан платіжного балансу і рух капіталів, а також динаміку кредитних вкладень, грошової маси і цін.

Політика обов’язкових резервів полягає у зміні центральним банком норми, в межах якої комерційні банки зобов’язані частину залучених коштів зберігати на рахунках у центральному банку.

Валютний курс  –вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Виділяють три базові режими обмінних курсів: режим фіксованого курсу, плаваючий валютний курс, змішаний режим валютного курсу.

Валютними цінностями на території України вважаються: 

- Валюта України, під якою розуміють грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

- Платіжні документи та інші папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші банківські документи), виражені у валюті України.

- Іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що не підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти в грошових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

- Платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

- Монетарні метали: золото і метали іридієво-платинових груп у будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і з брухту цих металів.

Учасниками валютних операцій можуть бути юридичні та фізичні особи, які з точки зору валютного регулювання розглядаються як резиденти та нерезиденти.

Порядок придбання іноземної валюти регламентують Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджені постановою Правління НБУ від 18.03.99 р. №127. Відповідно до п. 2.3 підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями є такі документи:

- договір з нерезидентом, оформлений відповідно до законодавства України;

- вантажна митна декларація, якщо товар ввезено на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснюється митне оформлення тимчасово ввезених вантажів із зобов'язанням про їх зворотне вивезення, не є підставою для купівлі іноземної валюти);

- документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо);

- довідка державної податкової адміністрації (інспекції), в якій резидент зареєстрований як платник податків, із зазначенням інформації про основний поточний рахунок резидента в гривнях і поточний рахунок в іноземній валюті, який визначений резидентом як рахунок, з якого здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентом.

Придбання іноземної валюти здійснюється через уповноважені банки. З цією метою підприємство подає заявку (порядок заповнення заявки на придбання валюти наведено в числовому прикладі №1 наприкінці статті) у вказаний банк, що містить такі дані: повна назва підприємства; адреса, телефон (факс); ПІБ працівника, уповноваженого приймати рішення про здійснення операції; назва, МФО банку; номер валютного рахунка; мета використання валюти; сума купованої іноземної валюти; курс на дату купівлі і сума в гривнях; сума комісійної винагороди банку за придбання іноземної валюти.

Валютні операції  - це дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення їх прав та обов’язків при здійсненні дій з валютою та валютними цінностями.

Валютні операції виконуються НБУ, уповноваженими комерційними банками та фінансово-кредитними установами. Згідно ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», до видів валютних операцій належать:

1) операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

2) операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

3) операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

За змістом валютні операції можуть бути класифіковані на наступні види:

1) конверсійні - операції агентів валютного ринку щодо обміну валюти однієї країни на валюту іншої, за обумовленим курсом;

2) кореспондентські відносини з іноземними банками - операції щодо здійснення платежів, розрахунків та інших послуг між банками різних країн з метою співробітництва та розвитку партнерських відносин;

3) відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті;

4) неторговельні валютні операції - операції, пов'язані з обслуговуванням фізичних та юридичних осіб, що не стосуються підприємницької діяльності (купівля-продаж іноземної валюти через обмінні пункти, оплата платіжних документів, переказ коштів фізичних осіб за кордон; операції з поточними рахунками і вкладами фізичних осіб в іноземній валюті, операції з банківськими пластиковими картками та дорожніми чеками );

5) операції із залучення та розміщення валютних ресурсів (кредитні, депозитні, лізингові, факторингові, форфейтингові операції та операції з цінними паперами);

6) операції з обслуговування міжнародних розрахунків - операції за грошовими зобов'язаннями юридичних та фізичних осіб різних країн, що виникають у галузі торгово-економічного, культурного та іншого співробітництва.

В Україні за постановою правління Національного банку від 08.06.93 № 50 відповідно до декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та з метою подальшою вдосконалення порядку обігу валютних цінностей було створено Українську Міжбанківську Валютну біржу (УМВБ) по проведенню на території України операцій з купівлі та продажу іноземної валюти уповноваженими комерційними банками, цінних паперів, в домінованній валюті.

УМВБ має статус акціонерного товариства закритого типу, загальний розмір статутного фонду якого дорівнює три мільйони гривень.

Завдання УМВБ полягає у створенні належних умов, включаючи прозорість, відкритість та доступність інформації, для забезпечення рівних умов здійсненні біржової торгівлі всім учасникам валютного, фондового та інших сегментів фінансового та товарних ринків, для нормальної і регулярної роботи цивілізованого міжбанківського валютного ринку, а при появі відповідних передумов - розвинути різні інструменти валютної торгівлі (опціони, строкові угоди, сучасні методи страхування валютних ризиків).

Основні функції УМВБ полягають в:

- акумулюванні попиту і пропозиції на валютні ресурси;

- встановленні єдиного ринкового курсу гривні безготівкових операцій банків;

- забезпеченні додаткових гарантій при здійсненні валютних операцій;

- організації торгів і укладенні угод з купівлі і продажу іноземної валюти з учасниками торгів;

- організації і проведенні розрахунків в іноземній валюті та в гривні;

- визначенні поточного курсу іноземних валют до гривні;

- зборі й аналізі інформації про процеси, що відбуваються на валютному ринку.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрити сутність, основні принципи та інструменти валютного регулювання.

2. Дати загальну характеристику об’єктів та суб’єктів валютного регулювання.

3 Розкрити поняття «валюта, валютний курс, валютні цінності». Дати їм визначення.

4. Розкрити систему валютного контролю, її складових. Види валютних операцій.

Література: 9, 11, 40, 51, 57, 89.