Питання для самоконтролю:

1. Розкрити сутність зовнішньоекономічних зв'язків як системи .

2. Назвати основнівиди зовнішньоекономічної діяльності.

3. Розкрити принципи зовнішньоекономічної діяльності.

4. Розкрити сутність суб'єктів ЗЕД, їх права та обов'язки.

Література:1-5, 33, 34, 43, 44, 51.

Тема 2. Основні напрями і показники розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Зовнішньоекономічна політика — це сукупність цілеспрямованих державних заходів щодо реалізації економічного потенціалу країни на зовнішньому ринку та задоволення власних потреб за рахунок товарів і послуг іноземного виробника.

При визначенні зовнішньоекономічної політики як економічної категорії слід акцентувати увагу на двох суттєвих моментах: наступальному і захисному. 

Наступальна функція спрямована передусім на отримання країною порівняльних та абсолютних переваг у результаті участі у світогосподарських відносинах, тобто на реалізацію економічного потенціалу країни на світовому ринку.

Захисна функція реалізується з метою формування народногосподарської структури у відповідності з національними інтересами і цілями зовнішньоекономічної політики. Основними причинами введення і підтримання захисних заходів є:

-    створення системи регулювання імпорту з метою захисту вітчизняного ринку від іноземної конкуренції;

-    необхідність захисту певних стратегічних галузей і підприємств, які забезпечують безперервність процесу відтворення або обороноздатність країни;

-    необхідність мати резерв торговельно-політичних поступок в обмін на аналогічні поступки країн-партнерів, важливих для вітчизняного експорту;

-    необхідність екстерналізації, тобто перекладання на інші національні господарські системи своїх витрат шляхом розширення зовнішньоекономічної сфери, імпорту дешевої сировини і палива, експорту готової продукції і капіталу, перенесення екологічно забруднених виробництв на територію інших країн, переважно тих, які знаходяться на світогосподарської периферії.

Основні складові зовнішньоекономічної політики держави: зовнішньоторговельна політика; валютна політика; інвестиційна; митно-тарифна політика.

Зовнішньоторговельна політика — це державна політика, яка впливає на зовнішню торгівлю через податки, субсидії, прямі обмеження експортних та імпортних операцій. Об'єктом регулювання зовнішньоторговельної політики є товаропотоки між країнами. Залежно від спрямованості товаропотоків розрізняють експортну та імпортну політику держави.

Експортна політика держави спрямована на реалізацію на зовнішніх ринках товарів, стосовно яких країна має порівняльні переваги, стимулювання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств з метою розширення її вивозу на зовнішні ринки, тобто експортна політика спрямована на реалізацію економічного потенціалу країни на зовнішніх ринках.

Імпортна політика спрямована на регулювання імпорту з метою захисту вітчизняного ринку від іноземної конкуренції та задоволення власних потреб за рахунок товарів іноземного виробництва.

Основними напрямами імпортної політики є: обґрунтована політика імпортозаміщення та відповідні протекційні заходи стосовно товарів іноземного виробництва. При цьому основними інструментами регулювання імпорту є досить жорстка митно-тарифна система та застосування нетарифних бар'єрів.

Валютна політика — це сукупність дій держави з метою підтримання економічної стабільності і створення основних засад розвитку міжнародних економічних відносин за рахунок впливу на валютний курс і на валютні відносини. Основними складовими валютної політики є дисконтна та девізна політика держави.

Під дисконтною політикою розуміють систему економічних та організаційних заходів, які використовуються при застосуванні дисконтної ставки (відсотка) при регулюванні інвестицій та збалансуванні платіжних зобов'язань. Дана політика орієнтована передусім на коригування валютного курсу з метою регулювання грошового потоку, динаміки і рівня цін, обсягу грошової маси та міграцію короткотермінових активів.

Основою механізму девізної політики є застосування валютної інтервенції та валютних обмежень на покупку та продаж валюти з метою збереження стабільності валютного курсу.

Політика в сфері стимулювання іноземних інвестицій передбачає реалізацію таких цілей: створення сприятливого інвестиційного клімату, залученні іноземного інвестиційного капіталу, збільшення національного виробництва за рахунок іноземних вкладень, привнесення в країну передової технології і досвіду ринкового господарювання, сприяння структурній перебудові економіки, розширення масштабів вітчизняного накопичення за рахунок зовнішніх джерел фінансування.

Під митно-тарифною політикою розуміється комплексна система заходів, спрямованих на забезпечення захисту національного товаровиробника, збільшення надходжень до бюджету, охорони державних кордонів, реалізації зовнішньоекономічної стратегії через сферу митних відносин. Основними цілями цієї політики є:  забезпечення ефективного використання інструментів митного контролю і регулювання товарообміну на митній території України, захист внутрішнього ринку,  стимулювання розвитку національної економіки, сприяння проведенню структурної перебудови та інших завдань економічної політики України.

Зовнішньоекономічна політика - комплекс проблем, рішення яких націлене на органічне інтегрування національного господарства в систему світового господарства з метою максимізації своєї частки світового доходу і забезпечення національної економічної безпеки.

Головна мета державної зовнішньоекономічної політики України полягає в створенні умов для формування довгострокових конкурентних переваг у вітчизняних товаровиробників.

Конкурентними перевагами української економіки є дешева робоча сила, відносно розвита промисловість, можливість швидкої експортної орієнтації сільського господарства і переробних галузей, значний технологічний потенціал.

До основних показників розвитку зовнішньоекономічного сектору країни відносяться абсолютні і відносні показники, показники структури та показники інтенсивності і ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

До абсолютних показників відносяться торговельне сальдо, зовнішньоторговельний товарообіг, генеральна торгівля.

Зовнішньоторговельний товарообіг це сума вартості експорту і імпорту країни.

Торговельне сальдо це різниця між вартістю експорту і імпорту товарів в країні. Якщо торговельне сальдо позитивне, то вартість експорту перебільшує вартість імпорту та надходження від експорту покривають затрати на імпорт товарів. Якщо торговельне сальдо від’ємне, то вартість імпорту перебільшує вартість експорту товарів та затрати на імпорт не покриваються експортними надходженнями.

Генеральна торгівля це об’єм зовнішньоторговельного обороту країни з урахуванням вартості транзитних товарів.

Відносні показники: це індекс динаміки експорту або імпорту, коефіцієнт покриття імпорту експортом, індекс концентрації експорту, індекс умов торгівлі, індекс імпортної залежності країни, індекс чистої торгівлі.

Індекс динаміки експорту або імпорту показує зміни вартості і об’ємів експорту або імпорту товарів в часі, тобто порівнює значення цих показників за минулі роки.

Коефіцієнт покриття імпорту експортом – це співвідношення між об’ємом експорту і об’ємом імпорту товарів, він показує скільки одиниць експортованих товарів приходиться на одиницю імпортованих товарів.

Індекс концентрації експорту відображає ступінь концентрації експорту країни на найбільш важливих товарах. Розраховується як питома вага експорту основного товару у експорті країни.

Індекс «умов торгівлі» - це співвідношення індексу середніх цін експорту до індексу середніх цін імпорту в даному році. Якщо індекс «умов торгівлі» рівне 1, то умови торгівлі не змінилися в порівнянні з роком що передує. Якщо індекс «умов торгівлі» менш 1, то умови торгівлі погіршилися і товар купляється по більш високим цінам ніж продається. Якщо індекс «умов торгівлі» більше 1, то умови торгівлі покращилися і товари продаються дорожче ніж покупаються.

Індекс імпортної залежності країни це співвідношення об’єму імпорту певного товару до об’єму його споживання в країні. Цей показник характеризує імпортну залежність країни від зовнішнього ринку по певному товару.

Індекс чистої торгівлі це співвідношення чистого об’єму експорту до чистого об’єму імпорту. Чистий об’єм експорту це вартість експорту без вартості імпорту. Чистий об’єм імпорту це різниця між сукупним об’ємом імпорту країни та об’ємом експорту тих товарів,що імпортуються в країну.

Показники структури:

Товарна структура зовнішньої торгівлі країни – це розподіл експорту і імпорту по основним товарним позиціям.

Географічна структура зовнішньої торгівлі країни – це розподіл експорту і імпорту по окремим країнам, угрупуванням країн.

Інституціональна структура зовнішньої торгівлі країни – це розподіл експорту і імпорту по окремим суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності.

Індекс диверсифікації експорту/ імпорту показує відхилення товарної структури експорту / імпорту країни від товарної структури експорту / імпорту світу. Розраховується як співвідношення частки товару в експорті / імпорті країни до частки товару в світовому експорті/ імпорті.

Частка продукції обробної промисловості в загальному обсязі експорту продукції це питома вага продукції обробної промисловості в загальному обсязі товарного експорту країни.

Індекс географічної концентрації експорту це ступінь концентрації експорту країни на найбільш важливих географічних ринках. Розраховується як питома вага експорту в певну країну у експорті країни.

До показників інтенсивності і ефективності зовнішньоекономічних зв'язків країни відносятьсяоб’єм експорту (імпорту, зовнішньоторговельного обороту) на одиницю населення країни, відношення експорту (імпорту, зовнішньоторговельного обороту) к ВВП країни, експортна та імпортна квота, показник ефективності експорту країни,показник ефективності імпорту (експорту, зовнішньоторговельного обороту) країни.

Об’єм експорту (імпорту, зовнішньоторговельного обороту) на одиницю населення країни розраховується як частка вартості національного експорту (імпорту, зовнішньоторговельного обороту) за рік на одиницю населення.

Відношення експорту (імпорту, зовнішньоторговельного обороту) к ВВП країни це питома вага вартості експорту (імпорту, зовнішньоторговельного обороту) в ВВП країни.

Експортна квота використовується для оцінки рівня відкритості національного господарства країни та участі у міжнародному розподілі праці. Розраховується як співвідношення вартості експорту країни к ВВП країни.

Імпортна квота розраховується як частка імпорту країни к ВВП.

Показник ефективності експорту країни розраховується як співвідношення валютних надходжень від експорту до національних витрат на експорт. Показник ефективності імпорту країни розраховується як співвідношення економії витрат при імпорті продукції до валютних витрат на імпорт.

Показник ефективності зовнішньоторговельного обороту країни розраховується як співвідношення економії витрат при імпорті продукції до національних витрат на експорт.

Спеціальною Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 17 вересня 1993 р. на Національний банк України було покладено відповідальність за складання узагальненого платіжного балансу України. Розробка і складання платіжного балансу базуються на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації. За формою складання платіжний баланс України визначається як зведений річний статистичний звіт про здійснення міжнародних операцій українських резидентів з резидентами інших країн світу.

Інформаційну базу платіжного балансу становлять: дані банківської системи про надходження платежів з-за кордону і здійснення платежів за кордон (фінансові операції з нерезидентами); інформація про пересування товарних потоків через кордон (міжнародна торгівля); статистичні спостереження підприємств та організацій з метою збирання повної та додаткової інформації (статистична звітність експортерів та імпортерів продукції, інвесторів, та одержувачів іноземних інвестицій тощо). МВФ отримує платіжний баланс України з 1994 р.

Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, та надходжень, отриманих нею з-за кордону за певний період.

У платіжному балансі відображається:

1. Операції з товарами, послугами і доходами між даною країною і іншими країнами-партнерами.

2. Зміну власності й інші зміни, що належать даній країні, в монетарному золоті, спеціальних правах запозичення, а також у фінансових вимогах і зобов’язаннях відносно інших країн.

3. Однобічні перекази і компенсуючі записи, котрі необхідно провести для збалансування операцій і змін, які взаємно не компенсуються.

Загальними вимогами до складання балансу є: агрегування усіх операцій, зібрання і аналіз даних за певний період часу, облік чистого сальдо міжнародних вимог і зобов’язань.

Платіжний баланс активний, якщо валютні надходження перевищують платежі, і пасивний, якщо платежі перевищують надходження.

Згідно з прийнятими у міжнародній практиці принципами подвійної бухгалтерії будь-яке збільшення активів або зменшення зобов’язань відображається у дебеті, а зменшення активів або збільшення пасивів — у кредиті балансу.

Розглянемо структуру платіжного балансу.

Залежно від характеру операцій платіжні баланси складаються з двох основних розділів: 1 — «Платіжний баланс по поточних операціях», або «Поточний платіжний баланс»; 2 — «Баланс руху капіталів (короткострокові та довгострокові операції) та кредитів». Кожен з цих двох розділів, у свою чергу, поділяється на підрозділи.

Поточний платіжний баланс узагальнює дані про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися на умовах, прийнятих у міжнародній практиці угод без відстрочування платежів, що не передбачають надання або залучення коштів у іноземній валюті в кредитній формі. Він містить дані про експорт та імпорт товарів та послуг, вантажні та пасажирські міжнародні перевезення, іноземний туризм та платежі за кордон, надходження коштів з інших країн без товарного забезпечення (заробітна плата, відсотки, дивіденди). Він поділяється:

1. Платежі та надходження за зовнішньоторговельними операціями, або торговий баланс. Він містить інформацію про експорт та імпорт товарів. Експорт призводить до припливу грошових коштів, імпорт — до їх відпливу. Отже, торговий баланс — це чиста вартість експорту тільки товарів за вирахуванням їх імпорту.

2. Баланс послуг та некомерційних операцій відображає надання або отримання послуг з міжнародних перевезень, страхування, фрахту, туристичних, банківських, консультаційних та інших видів. Статті кредиту утворює невидимий експорт, статті дебету — невидимий імпорт. Отже, баланс невидимої торгівлі — це чиста вартість експорту послуг за вирахуванням їх імпорту плюс сальдо трансфертних платежів.

Баланс руху капіталів та кредитів. Статті цього розділу платіжного балансу відображають зміни вартості фінансових активів та зобов´язань країни внаслідок зовнішньоекономічних операцій, які передбачають перехід права власності. Цей баланс поділяється на:

1. Рахунок руху довгострокового капіталу. Основними статтями руху довгострокового капіталу є прямі інвестиції та позики. Інвестиції, які вкладаються іноземними громадянами або фірмами в економіку даної країни, — це стаття кредиту. Капіталовкладення, які здійснюються резидентами за кордон, утворюють статтю дебету.

Об’єднаний баланс рахунку поточних зовнішньоекономічних операцій та довгострокового капіталу утворює базисний баланс. Базисний баланс є мірою довгострокової міжнародної економічної стабільності країни та відображає продуктивність праці, забезпеченість ресурсами та факторами виробництва, міжнародну конкурентоспроможність, ставлення до економіки в аспекті надійності інвестицій тощо.

2. Рахунок руху короткострокового капіталу. Він відображає фонди (інструменти грошового ринку), які переміщуються в результаті реальних угод (наприклад, у вигляді платежів експорту та імпорту), а також рух внаслідок операцій з довгостроковим капіталом (наприклад, відплив для оплати прямих капіталовкладень та приплив в результаті отримання доходів від закордонних інвестицій).

Стаття «Помилки та пропуски» необхідна для вирівнювання дебету та кредиту. У записах операцій можуть бути помилки, а багато позицій взагалі мають оцінюватися приблизно, наприклад, витрати туристів, що відвідали країну. Саме це і викликає необхідність введення у статистичний облік платіжного балансу особливого рахунка «Помилки та пропуски».

Після цього рахунка йдуть статті, які відображають державне фінансування у платіжному балансі:

- стаття «Пункти, що дублюються», яка стосується певних змін державних резервів, містить інформацію щодо переоцінки золотовалютних резервів, розподіл та використання SDR, рух золотовалютного резерву;

- стаття «Виняткове фінансування», яка відображає надзвичайні джерела покриття сальдо;

- стаття «Зобов’язання, які є резервами іноземних держав» відображає претензії іноземних державних організацій до активів даної держави;

- стаття «Загальна зміна резервів» показує зміни у резервних запасах країни, причому не у резервах як таких, а лише зміни їх вартості або обсягу.