Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник ЗЕД 28.11.12 ПОСЛЕДНИЙ.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
430 Кб
Скачать
☆

Тема 16. Транспортне обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

Питання для самостійного вивчення

  1. Міжнародні транспортні коридори (МТК).

Необхідно розглянути основні поняття МТК, їх роль, кількість та які з них проходять через Україну. Міжнародні транспортні коридори (МТК) – транспортні артерії і сукупність різних видів транспорту, що забезпечують значні перевезення вантажів і пасажирів на напрямах їх найбільшої концентрації. Транспортні коридори виконують роль кровоносних судин у світових інтеграційних процесах. У 1994 році II Загальноєвропейська транспортна конференція (Критська), (Греція) визначила таки основні маршрути МТК:

– Коридор №1. Гельсінкі – Таллінн – Рига – КаунасіКлайпеда – Варшава іГданськ;

– Коридор № 2.Берлін – Познань– Варшава – Брест – Мінськ – Смоленськ – Москва – Нижній Новгород;

– Коридор № 3. Брюссель – Ахен – Кельн – Дрезден – Вроцлав – Катовіце – Краків – Львів – Київ;

– Коридор № 4.Дрезден – Нюрнберг – Прага – Відень – Братислава– Дєр– Будапешт – Арад – Бухарест – Констанца/Крайова – Софія – Салоніки – Пловдив – Стамбул;

– Коридор № 5. Венеція – Трієст – Копер – Любляна – Любляна – Марибор– Будапешт – Ужгород – Львів – Київ;

– Коридор № 6.Гданськ – Катовіце – Жиліна, західна гілка:Катовіце – Брно;

– Коридор № 7. Дунайський (водний); (Австрія, Угорщина, Югославія, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна);

– Коридор № 8. Дуррес – Тірана – Скоп’є – Бітола – Софія – Дімітровград– Бургас – Варна;

– Коридор № 9. Гельсінкі – Виборг – Санкт-Петербург – Псков – Москва – Калінінград – Київ – Любашівка – Роздільна – Кишинів – Бухарест – Дімітровград – Александруполіс;

– Коридор № 10.Зальцбург – Любляна – Загреб – Бєлград – Ніш – Скоп’є – Велес – Салоніки.

Необхідно знати, що 4 з цих 10 МТК – № 3, № 5, № 7, № 9 – проходять територією України.

Україна веде активну політику підтримки європейських ініціатив по МТК, пропонує свої варіанти коридорів Європейському співтовариству.

Україна займає перше місце в Європі по коефіцієнту транзитності. Але на сьогодні ступінь використання транспортної інфраструктури України ще досить низький. Створення транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної системи визнано пріоритетним загальнодержавним напрямом розвитку транспортно-дорожнього комплексу України.

У травні 1993 року в Брюсселі на міжнародній конференції за участю керівних осіб 8 республік колишнього СРСР (Азербайджан, Киргизстан, Вірменія, Таджикистан, Грузія, Туркменістан, Казахстан, Узбекистан) для виконання програми ЄС, спрямованої на розвиток транспортного коридору з Західної Європи через Чорне море, Кавказ і Каспійське море в Центральну Азію, була висунута ідея створення МТК TRACECA. Програма TRACECA (TRA№SPORT CORRIDOR EUROPED CAUCAUS ASIA – транспортний коридор Європа – Кавказ – Азія) є компонентом міждержавної програми Tacis. Вказані вище держави вважаються країнами-засновниками TRACECA. На останній конференції, що проходила в Афінах в жовтні 1996 року, до програми TRACECA були включені Україна і Монголія. У фінансуванні TRACECA беруть участь 16 країн, а також ЕБРР и МБРР. ТРАСЕКА називають іноді «Великим Шовковим шляхом XXI сторіччя», оскільки його архітектура призначена для перевезення нафти і бавовнику. За розрахунками ТРАСЕКА повинен забезпечити потік в 100 тис. контейнерів на рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1996 року № 1512 визначено перелік транспортних коридорів, які Україна разом з іншими буде пропонувати включити як доповнення до мережі міжнародних транспортних коридорів.

Це, по-перше, транспортний коридор Гданськ-Одеса (Балтійське море-Чорне море) (Польща, Україна).

По-друге, транспортний коридор «Євроазіатський» (ЄАТК) Іллічівськ (Одеса) – Поті (Батумі) – Тбілісі – Баку (Україна, Грузія, Азербайджан).

Крім того, транспортний коридор «Європа – Азія» (Німеччина, Італія, Австрія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Польща, Україна, Росія, Казахстан, країни Середньої Азії та Китай).

Науково-практичному забезпеченню розвитку МТК, які проходять по території України, у зв’язку з програмою розвитку транспорту, запропонованою ЄС, була присвячена міжнародна конференція транспортників, що відбулася в травні 1997 р. в Києві. В ній брали участь міністри транспорту 23 держав. Ґрунтовно розглянуто питання розвитку транспортної мережі автомобільних, залізничних, повітряних та водних шляхів через Україну в контексті загальноєвропейської економічної та політичної інтеграції. Через рік, у червні 1998-го, в Києві відбулася ще одна міжнародна конференція, присвячена проблемам розвитку МТК: «Чорноморсько-Каспійський регіон: умови та перспективи розвитку». На цій конференції за участю науковців, представників дипломатичних кіл Грузії, Ірану, Росії, Туреччини розглянуто проблеми використання інфраструктури, зокрема магістрального трубопровідного транспорту для поставок в Україну енергоносіїв та його транзиту територією нашої країни.

Згідно з Концепцією розвитку транспортно-дорожнього комплексу (ТДК) України на середньостроковий період та до 2020 року передбачено активізацію процесів інтеграції ТДК України до європейської та світової транспортних систем. Відповідно прогнозам очікується щорічне зростання попиту на транспортні послуги на 4 −5 %, обсяги перевезень вантажів до 2020 року можуть збільшитися у 1,5–2 рази, пасажирів – у 1,3–1,5 раза.

На сьогодні транспортна система України не в повній мірі готова до забезпечення перевезень у таких обсягах. Внаслідок недостатнього розвитку нормативно-правової бази і низького інвестиційного потенціалу ТДК збільшується зношення технічних засобів, погіршується їх структура, не забезпечується належна безпека руху, зростає негативний вплив діяльності транспорту на навколишнє природне середовище та здоров’я людини.

Все це в умовах жорсткої конкуренції призводить до витіснення українських перевізників з міжнародних ринків транспортних послуг, знижує якість обслуговування вітчизняних підприємств і населення, створює реальну загрозу економічній безпеці держави.

Рекомендована література [1- 4, 6, 43, 44, 61, 64, 70, 79, 83, 85, 86, 109, 110].