Питання для самоконтролю:

1. З якою ціллю виконується аналіз фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності?

2. Розкрити етапи організації аналізу фінансових результатів.

3. Що розуміють під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі на макроекономічному рівні?

4. Розкрити основні завдання аналізу фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

5. Проаналізувати систему показників ЗЕД підприємства.

Література: 2,3, 5-8,29, 33, 47, 52, 56, 68, 69, 77, 98,105, 106.

Тема 15. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та їх страхування

Ризик – можливі несприятливі події в результаті яких суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть зазнати майнових втрат.

Управління ризиком для суб’єкта ЗЕД – це робота з аналізу можливих ризиків, оцінка ймовірного збитку та прийняття рішень щодо мінімізації ризиків, передача ризиків партнеру.

Класифікація ризиків у зовнішньоекономічній діяльності дуже різноманітна. Ризики, які пов'язані зі здійсненням зовнішньоекономічної діяльності, зумовлено значним ступенем невизначеності зовнішньоекономічного середовища у зв’язку з віддаленістю суб’єктів ЗЕД, різним політичним, економічним, соціально-культурним станом національних економік, змінами світової та внутрішньої кон’юнктури, змінами валютних курсів, недосконалістю транспортних засобів. У світовій практиці суб’єкти ЗЕД наштовхуються на такі види ризиків:

Політичні ризики — це можливість виникнення збитків внаслідок державної політики регулювання зовнішньоекономічних відносин. Ці ризики пов’язані з можливістю націоналізації підприємства, військовими діями, обмеженнями на переказ прибутків, трансфер капіталу,збільшенням бар’єрів на шляху товарів до споживачів.

Маркетингові ризики - ризики які пов’язані з реалізацією товару на іноземних ринках. Ці ризики виникають, якщо недостатньо інформації про ринок в цілому, про партнерів, посередників, споживачів. Можливість втрат через зміну ринкової кон’юнктури на зовнішньому ринку відносять до кон’юнктурного ризику. Це ризик падіння попиту на товар продавця, зростання конкуренції на ринку. Інноваційні ризики пов’язані з можливістю втрат внаслідок того, що новий продукт або технологія, які розроблені продавцем не знайдуть попиту на зовнішніх ринках.

Транспортні ризики виникають при транспортуванні товарів від продавця до покупця. Ці ризики пов’язані з втратою товару або його пошкодженням при транспортуванні.

Валютні ризики виникають в разі зміни вартості валюти продавця або покупця, валютного курсу ціни відносно валюти платежу в період між підписанням контракту і здійсненням платежу.

Існують також група внутрішніх ризиків для підприємства. До них відносяться ризики пов’язані з недобросовісністю працівників підприємства, наявністю крадіжок на підприємстві, аваріями. До цієї групи також відноситься виробничий ризик , який виникає у разі різкого підвищення або зменшення розмірів виробництва, непередбачених витрат, обмеження нових інвестицій, труднощів у освоєнні інновацій, недотримання вимог якості.

Технічні ризики пов’язані з можливими поламаннями машин, електронного устаткування, виконанням гарантійних зобов’язань з ремонту, аварій при будівельно-монтажних робіт.

При укладанні конкретного контракту виникають ризики які пов’язані з умовами контракту, розрізняють ризики експортера і ризики імпортера. До ризиків імпортера відносяться: ризики пов’язані з недотриманням умов якості товару, відвантаження, пакування, маркування, тощо які можуть призвести до пошкодження товару, порушення умов постачання, недотриманням строку поставки, зміною валютного курсу.

Ризики експортера в основному пов’язані з недотриманням умов платежу імпортером, затриманням платежу або відмовою від нього, валютним ризиком.

Для того, щоб уникнути ризиків необхідно використовувати різні методи і форми управління ризиком, які пов’язані з конкретним видом ризику.

Так, для того, щоб уникнути маркетингового ризику, необхідно своєчасно проводити аналіз і прогнозування кон’юнктури (попиту, пропозиції, ціни) на зовнішньому ринку, проводити маркетингові дослідження для уточнення попиту на товар, потреб споживачів, сегментації ринку, виявлення цільових аудиторій, якостей, які очікують споживачі від товару.

Для зниження виробничих ризиків розробляються організаційно-технічні заходи, що включають наявність системи управління якістю на підприємстві, календарного планування виконання планів випуску продукції, заходи пожежної, аварійної безпеки, заходи проти ушкодження чи крадіжки майна тощо.

Для того щоб мінімізувати ризик неплатежу за поставлені товари для експортера застосовують різні методи. До них відносяться використання безвідкличного підтвердженого документарного акредитиву при розрахунках, банківських гарантій.

Для того щоб мінімізувати ризики імпортера необхідно обумовити спосіб визначення якості товару, передбачати попередню перевірку якості товару на підприємствах експортера, умов його пакування, в умови контракту включати застереження та санкції щодо попередньої поставки або затримки поставки товару, зобов’язанні експортера попереджати про готовність товару до відвантаження, про заміну дефектного товару, продовженні терміну гарантій, тощо.

Для того, щоб мінімізувати наслідки ризиків в зовнішньоекономічної діяльності використовують такий метод як страхування – захист майнових інтересів підприємства за рахунок майнових коштів, що формуються зі сплачених ним страхових внесків. Економічна сутність страхування полягає у створенні резервного (страхового) фонду, відрахування на який окремого страхувальника встановлюються лише на рівні, значно меншому сум очікуваного збитку і, як наслідок, страхового відшкодування.

Страхування включає майнове страхування, об’єктом якого є майно страхувальника. До нього відноситься страхування вантажів, транспортних засобів, кредитів, страхування збитків від зупинки виробництва, страхування від різних небезпек, страхування експортних кредитів (у разі банкрутства імпортера або його тривалої сплатонеспроможності). Об’єктом страхування відповідальності є відповідальність перед третіми особами внаслідок будь якої діяльності або бездіяльності, страхування відповідальності виробників товару, перевізників, транспортно-експедиторських фірм, юридичних фірм, митних брокерів тощо.

На вибір метода страхування валютного ризику впливає особливість угоди, конкурентоспроможність товару, платоспроможність покупця, валютні і кредитні обмеження в країні покупця, перспективи зміни валютного курсу або процентних ставок. Найбільш поширеним методом страхування валютного ризику є одновалютне і мультивалютні захисні застереження , які передбачають перегляд суми платежу у тій же пропорції в якій відбудеться зміна курсу валюти платежу відносно валюти застереження.

Одновалютне застереження – умова, яка обумовлює перегляд валюти платежу пропорційно до зміни курсу іншої більш стабільної валюти, з метою страхування валютного ризику. Мультивалютне застереження – умова перегляду суми платежу пропорційно до кошика валют, що вибираються за згодою сторін. Таке застереження має переваги тому, що кошик валют включає валюти різної стабільності і тому більше знижує ризик різкої зміни суми платежу.

Для запобігання валютних втрат експортери і імпортери можуть скористатися хеджуванням. Хеджування - страхування ризиків від несприятливих змін ціни товару, яке передбачає поставки (продаж) товарів у майбутньому. Є дві операції хеджування: хеджування на підвищення (застосовується, коли необхідно застрахуватися від підвищення ціни); хеджування на зниження (коли необхідно застрахуватися від зниження ціни). До методів страхування у разі несприятливих коливань валютних курсів відносять форвардні контракти для придбання валюти та валютні опціони.

Валютний опціон – це право покупця купити і зобов'язання продавця продати певну кількість однієї валюти за іншу по фіксованому курсу в заздалегідь узгоджену дату або протягом узгодженого періоду часу.

Валютна форвардна угода - взаємне зобов'язання сторін зробити валютну конвертацію по фіксованому курсу в заздалегідь узгоджену дату.

Метою страхування вантажів при здійсненні зовнішньоторговельних операцій є покриття збитків внаслідок втрати або пошкодження вантажу при доставці їх від експортера до імпортера. Об’єктом транспортного страхування є вантаж і майнові інтереси, пов’язані з перевезенням вантажу, такі як очікуваний прибуток, витрати на фрахт. Страхувальником може бути як власник вантажу, так і перевізник.

Використання базисних умов поставки «Інкотермс» передбачає розподіл витрат і транспортних ризиків, виконання митних процедур між експортером і імпортером. Відповідно до «Інкотермс» експортер повинен укласти договір страхування товару на термін його перевезення в розмірі вартості товару плюс 10%.

Стандартні умови страхування вантажів розроблені інститутом Лондонських страховиків і передбачають такі варіанти обсягу страхового покриття:

1. З відповідальністю за всі ризики – з максимальною відповідальністю та передбачає страхування вантажу від усіх ризиків, крім збитків внаслідок воєнних дій, порушення умов перевезення, пакування, необережного ставлення до вантажу перевізником. Використовують для товарів, які потребують обережного перевезення та можуть бути викраденими.

2. З відповідальністю за часткову аварію – охоплює ризики пожежі, катастрофи, аварії, стихійних лих, пошкодження або втрати вантажу при транспортуванні або під час навантаження і розвантаження.

3. Без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи – мінімальний обсяг страхового захисту. Страховик несе відповідальність тільки в разі повної або часткової втрати вантажу, а за ушкодження вантажу відповідає тільки у випадку аварії транспортного засобу. Страхова сума визначається у межах дійсної вартості товару на момент укладання договору страхування або з ії перевищенням відповідно до умов транспортування товару. Страховий тариф залежить від виду вантажу, транспортного засобу, маршруту перевезення, обумовлених ризиків і досягає 0.2-1% від страхової суми. При перевезеннях залізничним або змішаним транспортом розмір страхового тарифу ставить 0.4% від страхової суми.

Страхове відшкодування сплачується в межах страхової суми, виходячи з розміру прямих матеріальних збитків, заподіяних власнику вантажу внаслідок втрати або пошкодження вантажу з урахуванням франшизи.

Франшиза – це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Страховик має право відмовити у сплаті страхового покриття, якщо страхувальник надав неправильні дані про обставини настання страхової події, не повідомив про суттєві зміни в ризику, не вжив заходів для збереження вантажу, не надав документи, які підтверджують факт настання страхового випадку.