Питання для самоконтролю:

1.Розкрити сутність регулювання міжнародних перевезень та фактори, що впливають на вибір виду транспорту.

2. Правове регулювання міжнародних перевезень, його види.

3. Розкрити особливості міжнародних перевезень різними видами транспорту: морських, залізничних, автомобільних, авіаційних.

4. Міжнародні транспортні коридори, їх значення та роль у сфері ЗЕД.

Література: 1- 4, 6, 43, 44, 61, 64, 70, 79, 83, 85, 86, 109, 110.

Тема 17. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств на території вільних економічних зон

Вільна економічна зона – регіон, в якому максимально спрощено процедури при здійсненні експортно-імпортних операцій, відсутній митний тариф, існує пільговий режим оподаткування і вільний обіг конвертованої валюти для фінансових трансакцій, широке коло пільг. В Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» надається таке визначення. Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій діють спеціальний правовий режим економічної діяльності і порядок застосування законодавства України. На цей території впроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності для національних та іноземних юридичних та фізичних осіб.

Передумовами створення ВЕЗ є політична стабільність в країні, стабільна правова база, яка визначає права та умови функціонування ВЕЗ, розвинута інфраструктура, науковий потенціал, природно-географічні умови, ефективна структура управління ВЕЗ.

Вільні економічні зони створюються з метою розвитку відсталих в економічному відношенні регіонів, поліпшення використання природних ресурсів, створення додаткових робочих місць, розвитку інфраструктури ринку, впровадження ринкових методів господарювання та управління, створення спільного виробництва з іноземними партнерами, орієнтованого на виробництво експортної продукції, залучення іноземних інвестицій, створення підприємств по виробництву імпортозамінної продукції, залучення та впровадження нових технологій.

Мета створення ВЕЗ в Україні визначена в Концепції створення спеціальних (вільних ) економічних зон і полягає в: стимулюванні структурних зрушень в економіці, активізації підприємницької діяльності, науково-технічного обміну, запозиченню управлінського досвіду, створенню сучасної інфраструктури, прискоренню соціально-економічного розвитку регіонів, збільшенню поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції, підвищення рівня життя населення.

Види вільних економічних зон залежновід цілей їх створення:

- вільні торгові зони, вільні порти, транзитні зони, безмитний склади і митні зони на окремих підприємствах або територіях, на яких товари іноземного походження зберігаються, продаються без сплати податків та митних зборів. Створення цього типу зон спрямовано на зростання вантажообігу, створення сучасної складської інфраструктури, переробки, розфасовки товарів.

- промислово-виробничі зони, які ґрунтуються не тільки на застосуванні пільгового торговельного і митного режиму, але і на використанні пільгового фінансування і податкових пільг, орієнтовані на переробку і виробництво продукції на експорт або імпортозамінну продукцію. Спрямовано на зростання експортного потенціалу країни та сприянню переходу до ринкової економіки, стимулювання інвестицій.

- банківські та страхові зони, які ґрунтуються на пільговому режимі для банківських і страхових операцій. Створення таких зон спрямоване на підвищення конкурентоспроможності національних банків та страхових компаній. Відсутність оподаткування банківської діяльності, державного регулювання, валютних обмежень, високий рівень банківської тайни, вільний вивіз прибутків, зменшення банківських формальностей.

- науково-технічні зони аботехнологічні зони, до яких відносяться технологічні парки і технополіси, що мають значний науково-технічний потенціал та здійснюють на пільговій основі розробку та впровадження нових технологій. Орієнтовані на розвиток наукоємних виробництв, прискорення інноваційного процесу в країні.

- комплексні економічні зони, вирішують різні завдання і використовують різні види пільг. Це безмитні зони, в яких створюються умови для залучення іноземного капіталу. Мета: стимулювання виробництва та розширення зовнішньоекономічних зв’язків.

- туристичні, рекреаційні зони створюються в регіонах з багатим природним або культурним потенціалом з метою активізації підприємницької діяльності у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

- експоліси, які створюються з метою охорони навколишнього середовища.

Основними податковими пільгами у ВЕЗ можуть бути звільнення від мита, податків на імпорт сировини, обладнання, податків на експорт, зниження плати за землю, звільнення від плати прибуткового податку на деякий термін, фінансування за зниженими відсотковими ставками, відстрочка амортизаційних платежів, податку на інвестиції, тощо.

На території України, згідно з законом, можуть створюватися вільні економічні зони різних функціональних типів, а саме: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристичні, страхові, банківські та інші зони.

В рамках вільної економічної зони можуть вводитися пільгові митні, валютно-фінансові, податкові, інвестиційні, кредитні та інші умови економічної діяльності. Пільги, статус і терміни дії для кожної вільної економічної зони на території України визначаються окремим законом.

Спеціальні економічні зони можуть створюватися за указом Верховної Ради України, за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України, місцевих Рад народних депутатів або місцевої державної адміністрації.

Органами управління спеціальних економічних зон є:

- місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації;

- органи господарського розвитку і управління спеціальної економічної зони, які складаються як з суб'єктів господарської діяльності України, так і іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації укладають з органами господарського розвитку спеціальної економічної зони договори на передачу в її користування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури, природних ресурсів.

Для створення спеціальної економічної зони в Україні необхідні такі документи:

- рішення місцевої Ради народних депутатів або місцевої державної адміністрації, на території яких планується створення спеціальної економічної зони;

- проект положення про її статус, систему управління, офіційну назву;

- точний опис меж зони;

- техніко-економічне обґрунтування доцільності створення даної зони;

- проект закону про створення даної спеціальної економічної зони.

При створенні ВЕЗ необхідно розробити техніко-економічне обґрунтування, яке повинно включати:

-мету створення та галузеву спрямованість зони;

-визначення терміну дії зони;

-ступінь розвитку економічного, кадрового, наукового, виробничого потенціалу, ринкової інфраструктури;

-режими оподаткування, митного, валютного і фінансового регулювання, пільги,що надаються;

-джерела і обсяги фінансування.

На всі суб'єкти економічної діяльності спеціальної економічної зони поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, яка передбачена законодавством України про іноземні інвестиції та інвестиційну діяльність. Держава також гарантує суб'єктам господарської діяльності спеціальної економічної зони право на вивезення прибутків і капіталів, раніше інвестованих у дану зону.

Для кожної окремої ВЕЗ в Україні визначаються функції, мета створення, ії територія, особливості майнових, підприємницьких відносин, умови залучення іноземного капіталу, фінансового забезпечення діяльності зони, валютний механізм, пільги,що надаються, термін дії зони.

На території України створено 11 вільних економічних зон: «Донецьк», «Азов», «Закарпаття», «Інтерпорт Ковель», «Миколаїв», «Порто-франко (Одеса)», «Порт Крим», «Славутич», «Курортополіс Трускавець», «Яворів», «Рені» та 9 територій пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності у Донецькій, Луганській, Закарпатській, Житомирській, Чернігівській, Волинській областях, в Автономній Республіці Крим, у м.Шостка і м.Харьків.

Офшорна зона – це країна або окремі території країн, де на державному рівні для певних типів компаній, власниками яких є іноземці, встановлено значні пільги з оподаткування, знято митні і торговельні обмеження,зніжені або відсутні вимоги до бухгалтерського обліку та аудиту.

Офшорна компанія – юридична особа, яка знаходиться на території країни, що має законодавчі правила їх заснування та обслуговування та зареєстровані як офшорні. Компанія створена не за місцем проживання та громадянства ії власника.

Офшорна компанія - юридична особа, що зареєстрована в безподатковій або низько податковій юрисдикції нерезидентом для ведення міжнародного бізнесу.

Компанії, зареєстровані в міжнародних юрисдикціях, як правило, мають податкові пільги тільки у випадку ведення бізнесу не в країні своєї реєстрації (не на території офшору), при цьому офшорні компанії можуть відкривати рахунки в іноземних банках і повністю проводити свої операції через такі рахунки.

Якщо офшорна компанія зареєстрована в державі з нульовою податковою ставкою, то вона платить щорічний податковий збір, розмір якого є різним для різних юрисдикцій. При цьому в більшості офшорів від офшорних компаній не вимагається подача бухгалтерської звітності та проходження податкового аудиту.Необхідно розглянути основні функції офшорних компаній: виступає холдингом (що дозволяє захистити й розпоряджатися активами);виступає засобом міжнародної податкової оптимізації (за рахунок включення в торговельні схеми, а також низького / відсутнього податку на прибуток); дозволяє приховати кінцевого власника активів / бізнесу (кінцевого бенефіціара).

Особливості офшорного бізнесу, таки як анонімність, конфіденційність, гарантії збереження капіталів, сприяють криміналізації фінансової сфери і легалізації злочинних доходів,є причинами безконтрольного вивозу капіталу з країн та недоотриманням коштів у державні бюджети країн. Тому розвинути держави негативно налаштовані у відношенні практики використання світових офшорних центрів своїми резидентами та вимагають скасування принципу конфіденційності відносно даних про власників офшорних компаній та їх доходів.