Тема 2. Основні напрями і показники розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні Питання для самостійного вивчення

1. Основні етапи розвитку ЗЕД в Україні.

2. Аналіз сучасного стану ЗЕД в Україні.

Необхідно розглянути і проаналізувати основні етапи розвитку ЗЕД в Україні.

Виділяють три етапи розвитку ЗЕД в Україні.

Перший (1918-1987 р.) – радянські роки і, особливо, десятиріччя до перебудови. В цей період об’єм зовнішнього торгового обігу постійно збільшувався. Проте в середині 80-х років темпи росту зовнішньоторгового обігу Союзу почали різко знижуватись. Це пояснювалось впливом таких негативних факторів, як:

– відстала структура зовнішньоторгового обігу, його переважно сировинна направленість;

– незадовільне використання експортного потенціалу оброблюваної промисловості, особливо, машинобудування;

– нераціональний характер імпорту;

– недостатнє використання нових форм зовнішньоекономічних зв’язків, таких як компенсаційні угоди, ліцензійна торгівля та інші;

– спостерігалась недооцінка ролі ВЕЗ як фактора економічного росту;

– відірваність безпосередніх виробників від зовнішніх ринків.

Другий етап (1987-1991 рр.) – роки перебудови економіки. Цей етап характеризувався ліквідацією державної монополії на зовнішню торгівлю та зміною принципів організації управління ЗЕД. В цей період вирішуються два основних завдання:

– розширення прав об’єднань і підприємств для виходу на зовнішній ринок, установлення прямих зв’язків, розвиток виробничої і науково-технічної кооперації;

– подальше вдосконалення державного регулювання ЗЕД.

Підприємства, що одержали право виходу на зовнішній ринок, не володіли належним досвідом ведення експортно-імпортних операцій, достатніми знаннями в галузі ділових відносин і етиці міжнародного бізнесу.

Третій етап (1991 р. до даного часу). Період реформування і розвитку ЗЕД в Україні як суверенній державі. Вступ країни на шлях самостійного розвитку вимагало вироблення нової концепції ЗЕД з урахуванням проведення Україною самостійної зовнішньоекономічної політики.

Суть прийнятої на початковому етапі концепції полягала:

– в розвитку активного співробітництва з країнами дальнього зарубіжжя, входження в світовий інтеграційний процес;

– удосконалення і подальший розвиток економічних зв’язків з країнами ближнього зарубіжжя, переведення їх на ринкові відносини.

На даному етапі ЗЕД розглядається не тільки як складова частина господарської діяльності підприємства, але й як важливий фактор економічного росту, створення передумов інтенсивного розвитку інтеграційних процесів на мікрорівні. В цей період був прийнятий ряд важливих законодавчих актів, зокрема Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про єдиний митний тариф», «Про режим іноземного інвестування», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та ін. За цей період значно збільшилось число суб’єктів, що здійснюють ЗЕД, зріс об’єм зовнішньоторгового обігу, розширилася географія зовнішньоекономічних зв’язків.

Для того щоб проаналізувати сучасний стан організації й управління ЗЕД в Україні необхідно з’ясувати невирішені проблеми у сфері ЗЕД, проаналізувати, як на здійснення міжнародних зв’язків впливають законодавчі засади, а також перспективи і напрями зовнішньоекономічної політики України.

Структура зовнішньоторгового обігу як і раніше має переважно сировинний характер, все ще нераціональним являється імпорт, недостатньо ефективно функціонують підприємства з іноземним капіталом. Великої уваги вимагають і такі питання, як створення стабільної правової бази, сприятливого інвестиційного клімату, ефективної системи управління ЗЕД на рівні підприємства, підвищення якості експортної продукції і багато інших.

Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу українським підприємствам прискорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв’язанню багатьох соціальних проблем.

Рекомендована література [5, 24, 33, 34, 48, 51].