Питання для самоконтролю:

1. Надати характеристику системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2. Назвіть етапи системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

3. Що відноситься до недержавних органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

4. Назвіть методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Література: 5, 24, 33, 34, 42, 56.

Тема 4. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Митне регулювання - регулювання зовнішньої торгівлі з допомогою мита, митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю.

Існує два рівня митного регулювання:

- міжнародний, якій базується на нормах, правилах, вироблених міжнародними організаціями, функцією яких є регулювання митних відношень (СОТ).

- національний - рівень митного регулювання кожної країни.

Митне регулювання здійснюється на основі принципів: виключної юрисдикції України на її митній території; виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи; законності; єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; системності; ефективності; додержання прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, що охороняються законом; гласності та прозорості.

Митне регулювання здійснюють органи державної влади та управління України.

Верховна Рада України визначає головні напрями митної політики України, структуру системи органів державного регулювання митної справи, розміри мита та умови митного обкладення, спеціальні митні зони та митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється.

Кабінет Міністрів України забезпечує: здійснення митної політики України відповідно до законів України; встановлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури; координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи; проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо системи митних органів України.

Система митних органів України складається з Державної митної служби України, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ.

Митні органи України, здійснюючи митну політику, розв´язують такі головні завдання: митне регулювання ЗЕД підприємств, захист економічних інтересів України; контроль за додержанням законодавства України про митну справу; забезпечення виконання зобов’язань, які випливають з міжнародних договорів за участю України стосовно митної справи; використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів; вдосконалення митного контролю і оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; комплексний контроль разом з Національним банком України за валютними операціями; здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку за участю відповідних міністерств; створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон країни; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; співробітництво з митними та іншими органами зарубіжних країн, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи; ведення митної статистики.

Митний контроль – це сукупність заходів, здійснюваних митними органами України з метою забезпечення дотримання законодавства країни про митну справу і міжнародних договорів, укладених державою, контроль за виконанням яких покладено на митні органи.

Правила митного контролю: 

- одержання дозволу на здійснення ЗЕД шляхом реєстрації у відповідних органах держави як господарюючих суб'єктів;

- правила укладання договорів, у тому числі міжнародних контрактів, на виробництво, купівлю, продаж товарів, на товарообмінні (бартерні) операції, на транспортування, навантажувально-розвантажувальні, страхові та інші операції, пов'язані зі збереженням, експертизою товарів і т. п.;

- одержання відповідних ліцензій на імпорт або експорт визначених видів товарів, дозволів на вивіз або ввезення встановлених обсягів товарів або на визначену суму (кількісних або вартісних квот), тобто вжиття заходів економічної політики;

- оформлення відповідних товаросупровідних, транспортних та інших документів, що відображають усі необхідні питання стосовно найменування, якості, кількості, класифікації товарів відповідно до УКТ ЗЕД, їх вартості, її складових елементів, умов постачання, страхування, транспортування і т. п.;

- сплата відповідних податків, мита і зборів або надання гарантій такої сплати;

- доставка товарів і документів в узгоджені місце і час;

- декларування товарів митним органам для здійснення митного контролю і митного оформлення;

- розміщення товарів і транспортних засобів на склади тимчасового зберігання або в інші місця в зоні митного контролю.

Метою митного контролю є забезпечення дотримання норм Митного кодексу, інших законодавчих актів і підзаконних нормативних документів, а також міжнародних договорів, до яких приєдналася Україна, з питань регулювання зовнішньої торгівлі, зовнішньоекономічної діяльності в цілому, а також багатьох інших питань, із якими зустрічаються працівники митних органів при здійсненні своїх основних функцій.

Об'єктами митного контролю є:

- товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон; документи і відомості про них; 

- фізичні і юридичні особи, що мають відношення до цих товарів – власники товарів, особи, що діють за їхнім дорученням (митні брокери, декларанти, митні перевізники та ін.), їх документи;

- відповідність фактичних обставин установленому порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон;

- можливість надання і дотримання митних режимів, обраних декларантами за згодою митних органів стосовно товарів і транспортних засобів.

Митний контроль товарів і транспортних засобів організується і здійснюється на всій митній території країни, насамперед у зонах митного контролю, а також у вільних зонах і на вільних складах. Суб'єктами митного контролю є система митних органів, посадові особи, що виконують функції представників влади у взаємовідносинах з учасниками ЗЕД, пов'язані з переміщенням через митний кордон товарів і послуг, а також транспортних засобів, з іншими особами, що перетинають митний кордон і переміщають особисті речі.

Загальний митний режим - це постійний загальнодержавний режим, який встановлює засади порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Загальний митний режим поділяється на:

- звичайний, який передбачає загальні правила переміщення товарів через митний кордон України й поширюється на всю митну територію України;

- особливий (пільговий), яким передбачається можливість звільнення від окремих форм митного контролю

- посилений митний режим (використовується для захисту національного культурного надбання відповідно до Закону України «Про ввезення (вивезення) та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 р.).

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України ст. 185 МКУ запроваджуються такі види митного режиму: імпорт; реімпорт; експорт; реекспорт; транзит; тимчасове ввезення (вивезення); митний склад; спеціальна митна зона; 9) магазин безмитної торгівлі; переробка на митній території України; переробка за межами митної території України; знищення або руйнування; відмова па користь держави.

Митний режим імпорту - це митний режим, відповідно до якою товари ввозяться па митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень (стаття 188 Митного кодексу України).

Реімпорт — митний режим, відповідно до якого товари, які мають місцем походження Україну та вивезені за межі України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством термін постачаються на митну територію України для вільного обороту на цій території (стаття 190 Митного кодексу України).

Експорт товарів це вивезення товару за межі країни. Здійснюється з повідомленням про їх орієнтовне ввезення, що робиться декларантом з метою завчасного вжиття митним органом заходів для ідентифікації товарів, що вивозяться, і для забезпечення їх наступного ввезення в незмінному стані.

Режим реекспорту - це режим, при якому товари, що вивозяться, перебувають у тому ж стані, в якому перебували на момент ввезення на митну територію країни, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умовах транспортування та зберігання. Товари, що реекспортуються, не використовувалися на території країни з метою одержання прибутку та вивозяться не пізніше ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію цієї країни.

Митний режим транзиту - це режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Митний режим тимчасового ввезення (вивезення) – це митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов’язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Митний режим переробки на митній території країни – це митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари піддаються переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту. Митний режим переробки поза межами митної території країни - митний режим відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україну.

Митний режим «магазин безмитної торгівлі» - це митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених, митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання.

Митний режим митного складу – це режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків та зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

Митний режим спеціальної митної зони - це режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.

Митний режим відмови на користь держави - це митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання.

Незважаючи на суттєві відмінності, у митних режимів є багато спільного, їх можна поділити на три основні групи.

До першої групи належать митні режими: «імпорт» «експорт», «реімпорт», «реекспорт», «спеціальна митна зона», що передбачають перехід права власності на товари в процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій і мають завершений характер.

До другої групи можна віднести митні режими, що застосовуються в межах надання певних послуг у процесі зовнішньоекономічної діяльності й допускають використання товарів тільки за визначеною метою й дотриманням обмежень, установлених законодавством України («митний склад» - зберігання товарів під митним контролем; «магазин безмитної торгівлі» - зберігання товарів і торгівля ними у пунктах пропуску через митний кордон; «транзит» - перевезення товарів під митним контролем територією України: «тимчасове ввезення» - переміщення товарів для проведення виставок). До цієї ж групи відносяться митні режими: «переробка на митній території України», «переробка поза митною територією України».

До третьої групи належать митні режими знищення або руйнування, відмови на користь держави і реімпорту (за певних умов), які застосовуються у разі припинення зовнішньоекономічних операцій через неефективність або неможливість здійснення подальших дій з товарами на внутрішньому ринку (наприклад через відсутність необхідних документів, втрату товарами споживчої якості).

Організація митного контролю і митного оформлення — це комплекс заходів, вжитих митними органами у зв’язку з переміщенням через митний кордон товарів і транспортних засобів. Чинним законодавством установлено, що товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному оформленню.

Митне оформлення товарів і їх пропуск можуть здійснюва­тися лише після сплати належних сум митних платежів або за умови надання митним органом у встановленому порядку від­строчення їхньої сплати.

Процедура оформлення складається з двох частин: попередні операції; основне оформлення.

Попередні операції — це дії, що виконуються до початку митного оформлення товарів і транспортних засобів. При попередньому митному оформленні здійснюється:

— прийняття повідомлень про перетинання кордону при ввезенні товарів і транспортних засобів на митну територію України;

— прийняття повідомлення про намір вивезти товари і транспортні засоби за межі митної території України;

— прийняття повідомлень про прибуття товарів та транспортних засобів у місця доставки;

— контроль за розміщенням товарів і транспортних засобів на складах тимчасового зберігання;

— прийняття попередньої митної декларації;

— взяття проб та зразків товарів, що перебувають під митним контролем, контроль за взяттям проб та зразків товарів іншими органами державного контролю.

Усю сукупність документів, які потрібні для проходження процедури митного оформлення, можна розділити на дві групи: обов'язкові та додаткові.

Обов'язкові — це документи, відсутність яких не дозволить суб'єкту господарювання здійснити конкретну зовнішньоекономічну операцію. Вони, у свою чергу, класифікуються на документи, які не залежать від виду, суб'єкта чи об'єкта угоди, та документи, які потрібно надавати при здійсненні зовнішньоторговельних операцій з конкретної товарної групи.

До першого виду документів відносяться: зовнішньоекономічний контракт, вантажна митна декларація, рахунок-фактура, транспортні документи, довідка про декларування валютних цінностей, платіжні документи.

До групи документів, які класифікуються за об'єктом угоди, відносяться в першу чергу документи, які необхідні для здійснення зовнішньоторговельної операції з конкретного виду товару — це різного виду дозволи профільних органів державного регулювання та документи, які засвідчують проходження процедури нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

До додаткових документів при здійсненні процедури митного оформлення відносяться юридичні документи, які підтверджують отримання певних митних пільг залежно від об'єкта угоди чи суб'єкта здійснення зовнішньоекономічної операції.

До них відносяться: лист-підтвердження галузевого міністерства чи комітету про призначення товарів, що постачаються за держзамовленням або держконтрактом; довідка обласного управління сільського господарства і продовольства; підтвердження Кабінету Міністрів України, що товар надходить як гуманітарна чи технічна допомога; підтвердження про закупівлю товару за рахунок коштів Державного валютного фонду України, республіканського (Республіки Крим), місцевих валютних фондів, іноземних кредитів, що надаються під гарантію Кабінету Міністрів, оскільки ці товари звільняються від обкладення митом; підтвердження Агентства міжнародного співробітництва та інвестицій про надходження товарів та обладнання з країн ЄС для виконання проектів за програмою ТАСІS; дозвіл Державного комітету з науки і техніки про звільнення від обкладення митом приладів, обладнання, науково-технічної літератури тощо.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що обчислена вiдповiдно до положень ст. 260 митного Кодексу.   

Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

- за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- за ціною контракту ідентичних та подібних товарів;

- на основі вiднiмання вартостi;

- на основi додавання вартостi (обчислена вартiсть);

- резервного;

- у разі встановлення цінових обмежень на товари.

Основним є метод визначення митної вартостi товарiв за цiною контракту щодо товарiв, якi імпортуються (вартiсть операції). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартiсть товарiв не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основi вiднiмання та додавання вартостi (обчислена вартiсть) можуть застосовуватися у будь-якiй послiдовностi на розсуд декларанта.

У разi якщо неможливо застосувати жоден iз зазначених методiв, митна вартiсть визначається за резервним методом вiдповiдно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Інкотермс - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі, які являють собою стандартні умови договору міжнародної купівлі-продажу, що визначають обов’язки продавця і покупця, включаючи підстави звільнення сторін від відповідальності, що регламентується нормами торгівельного права або Віденською конвенцією.

Основним елементом митного тарифу являється мито, що являє собою грошовий збір чи податок, який бере держава з товарів, власності та інших цінностей при перетинанні кордону. В Україні використовуються види мита:

1. По методу нарахування:

• адвалерні (нараховуються у відсотках до митної вартості товару);

• специфічні - (мають твердо встановлену ставку мита до одиниці виміру ваги, площі, об'єму і т. д.);

• змішані - об'єднують і адвалерні, і специфічні види мит.

2. По характеру походження:

• автономні - вводяться тією чи іншою державою в односторонньому порядку, без згоди з іншою країною;

• конвенційні - встановлюються в процесі домовленості з іншою стороною і фіксуються в одному із документів.

3. В залежності від товару:

- вивізне (експортне) мито – мито, що нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території країни.

- імпортне мито — податок, який накладається на кожну одиницю товару, що завозиться до країни.

- транзитнемито нараховується на товари, що переміщуються в режимі транзиту через митну територію країни.

- сезонне мито встановлюється для оперативного регулювання ввезення і вивезення окремих товарів на строк до чотирьох місяців залежно від сезону.

4. Особливі види мита:

• спеціальне. Використовується для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкурентних товарів або у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав. Ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремому випадку.

• антидемпінгове. Використовується у випадку виявлення факту демпінгу. Його ставка піднімає ціну товару експортера до ціни товару національного виробника.

• компенсаційне - встановлюється у випадку ввозу на територію країни товарів, при виробництві яких використовувались субсидії. Ставка даного мита не може перевищувати розмір виділеної субсидії.

Митно-тарифне регулювання виконує дві функції:

• протекціоністську (захист вітчизняних товарів від іноземної конкуренції).

• фіскальну (поповнення державного бюджету).

Митні тарифи можуть бути: простими, тобто мати єдину ставку для одного товару чи товарної групи незалежно від країни походження; складними, коли встановлюються дві і більше ставок по кожному товару в залежності від країни походження.

Ставки підрозділяються на: максимальні - діють для країн, з якими відсутні торгові угоди; мінімальні - встановлюються по відношенню до країн, яким надається режим найбільшого сприяння; преференційні - встановлюються по відношенню окремих товарів з окремих країн, в тому числі тих, що розвиваються.

Єдиний митний тариф України — це систематизований перелік ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України, вивозяться за межі цієї території або переміщуються транзитом по цій території.

Ставки Єдиного митного тарифу України єдині для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та міжнародними договорами за її участю.

В Україні прийнятий закон про єдиний митний тариф. Він містить 5019 найменувань товару, розбитий на 21 розділ та має 97 груп товарів, що розбиті на 124 товарні позиції.