3. Ускладнення у ході судового розгляду цивільних справ

У ході розгляду та вирішення конкретної цивільної справи нерідко виникають обставини, які ускладнюють або унеможливлюють її подальший розгляд – ускладнення у ході судового розгляду цивільних справ. Цивільне процесуальне законодавство розрізняє дві основні форми ускладнення цивільного судочинства, які, своєю чергою, поділено ще на кілька:

І. тимчасове припинення провадження у справі;

ІІ. закінчення провадження без ухвалення рішення суду по справі.

Між собою ці форми відрізняються підставами, строками та наслідками.

І. Тимчасове припинення провадження у справі полягає у тому, що процес у справі може продовжуватися після усунення перешкод, які стали підставою для припинення провадження і може мати форми: 1) перерви в судовому засіданні; 2) відкладення розгляду справи; 3) зупинення провадження у справі.

1) Перерва в судовому засіданні – це відстрочка продовження судового засідання на відносно короткий час у зв’язку з необхідністю відпочинку суду та учасників процесу в нічний час, обідню перерву, святкові та вихідні дні, а також: для вирішення окремих процесуальних питань. Наприклад, перерва може бути оголошена у зв’язку з необхідністю подання нових доказів (ч. 2 ст. 191 ЦПК) або у разі заміни перекладача (ч. 2 ст. 92 ЦПК) тощо. Тривалість перерви визначається відповідно до обставин, що її зумовили. Оголошуючи перерву, суд зазначає, коли буде продовжено слухання справи, про що постановляє відповідну ухвалу.

2) Відкладення розгляду справи – це перенесення розгляду справи у зв’язку з неможливістю його проведення на відносно тривалий час із призначенням конкретної дати його проведення. Розгляд справи відкладається до усунення обставин, що його зумовило. ЦПК чітко не визначає перелік підстав відкладення розгляду справи, проте аналіз його положень дозволяє стверджувати, всі підстави умовно можна поділити на два види:

а) обов’язкові (за наявності яких суд зобов’язаний відкласти розгляд справи (зокрема, у випадках, передбачених ч. 1 ст. 169; ч. 3 ст. 224; ч. 1 ст. 305 ЦПК);

б) факультативні (за яких питання про необхідність розгляду справи віднесено на розсуд суду (ч. 8 ст. 130; ч. 2 ст. 169; ст. 170; ст. 191 ЦПК)).

У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з’явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову (ч. 4 ст. 191 ЦПК).

На відміну від перерви, відкладення передбачає розгляд справи спочатку. Питання про відкладення розгляду справи вирішується судом шляхом постановлення відповідної ухвали, яка повинна містити відомості про підстави відкладення та час і місце наступного судового засідання. Ухвали про оголошення перерви в судовому засіданні та про відкладення розгляду справи оскарженню не підлягають.

3) Зупинення провадження в справі – перенесення розгляду справи на невизначений строк у зв’язку з наявністю чітко визначених законом обставин, що унеможливлюють його проведення. Зупинення провадження у справі поділяється залежно від підстав на: а) обов’язкове; б) необов’язкове (факультативне).

Обов’язкове зупинення провадження в справі виникає з підстав передбачених ст. 201 ЦПК:

1) смерть або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) злиття, приєднання, поділ, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі;

3) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан;

4) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства;

5) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених чч. 1-3 ст. 43 ЦПК (відсутність у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законного представника; при розгляді справи встановлено, що малолітня чи неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має законного представника; законний представник не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом);

6) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;

7) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Факультативне зупинення провадження в справі здійснюється судом за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи у випадках, встановлених ст. 202 ЦПК:

1) перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;

2) захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;

3) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;

4) розшук відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;

5) призначення судом експертизи;

6) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому ст. 132 ЦПК.

У перших трьох випадках, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника, суд не зупиняє провадження у справі.

Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Провадження у справі відновлюється після усунення обставин, що викликали його зупинення, за заявою особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду, про що постановлюється відповідна ухвала. З дня постановлення цієї ухвали продовжується і перебіг процесуальних строків.

ІІ. Існують дві форми закінчення провадження без ухвалення рішення суду по справі: 1) закриття провадження в цивільній справі; 2) залишення заяви без розгляду.

1) Закриття провадження в цивільній справі – форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення суду, наслідком якого є неможливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Воно може відбуватися за наявності підстав, які свідчать, що процес виник неправомірно або таким є його продовження (наприклад, якщо у заявника немає права на звернення до суду).

Підстави для закриття провадження вичерпно визначені в ст. 205 ЦПК, їх можна поділити на дві групи. До першої належать обставини, які свідчать про відсутність у заявника права на пред’явлення позову:

– справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

– набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

– є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим.

Як правило, такі обставини існують вже на момент порушення справи, проте виявляються судом лише під час розгляду.

До другої групи належать обставини, що виникають після порушення провадження у справі та свідчать про усунення спору або неможливість подальшого провадження в справі:

– позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

– позивач та відповідач уклали мирову угоду і вона визнана судом;

– померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

– ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

Закриття провадження у справі можливе під час попереднього судового засідання, при вчиненні інших дій щодо підготовки справи до судового розгляду, а також безпосередньо в ході судового розгляду цивільної справи.

Основним наслідком закриття провадження у справі є неможливість повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Винятком з цього правила є положення ч. 3 ст. 206 ЦПК, яка передбачає, що наявність ухвали про закриття провадження у зв’язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

2) Залишення заяви без розгляду – форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення суду, за якої заінтересована особа не позбавляється права повторно звернутися до суду з тотожним позовом. Підстави залишення заяви без розгляду обумовлені недотриманням заявником умов реалізації права на звернення до суду, а також діями, спрямованими на відмову від продовження судового розгляду цивільної справи. Підстави залишення заяви без розгляду передбачено ст. 207 ЦПК, їх можна умовно поділити на дві групи: 1) обставини, які свідчать про недотримання заявником передумов права на пред'явлення позову; 2) обставини, які виникають після порушення провадження в справі та свідчать про ліквідацію спору або неможливість подальшого провадження у справі.