Основні категорії та поняття цивільного процесуального права

А

Адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені законом;

Адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

Адвокатська таємниця – різновид професійної (службової) таємниці, забезпечує можливість конфіденційного спілкування адвоката із своїм клієнтом.

Адвокатура – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Апелянт – особа, яка бере участь у цивільній справі, яка подала до вищестоящого (апеляційного) суду апеляційну скаргу.

Апеляційний суд (апеляційна інстанція) – судовий орган, у компетенцію якого входить перегляд справ, рішень та вироків, які ще не набрали законної сили. Апеляційними судами з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

Апеляційне провадження як інститут цивільного судочинства – це сукупність норм, які регулюють відносини, що виникають в результаті апеляційного оскарження та перевірки рішень і ухвал суду першої інстанції, забезпечує їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів осіб, які брали участь у справі, і є процесуальним засобом забезпечення однакового застосування судами законів при вирішенні цивільних справ.

Апеляційне провадження як стадія цивільного процесу – це сукупність дій суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюються з метою перевірки законності та обґрунтованості рішень та ухвал судів першої інстанції, які не набрали законної сили та повторного розгляду справи по суті.

Апеляція – звернення до вищого суду зі скаргою про скасування (зміну) судового рішення першої інстанції, який не набрав законної сили і який є підставою для перегляду справи по суті у заявленому або в повному обсязі.

Апеляційна скарга – процесуальний документ, який подається сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, до вищестоящого (апеляційного) суду з вимогою змінити або скасувати рішення чи ухвалу суду першої інстанції. Апеляційна скарга за своєю формою та змістом мають відповідати вимогам, встановленим у ст. 295 ЦПК України.

Арештоване майно – майно боржника, на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

Б

Безвісно відсутній – фізична особа, яка за рішенням суду визнана безвісно відсутньою у разі, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Безоплатна правова допомога – правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Безхазяйне майно – таке майно, яке не має власника або власник якого не відомий.

Боржник – в цивільному праві сторона (будь-яка фізична або юридична особа), яка зобов'язана здійснити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати будь-яку роботу) або утриматись від вчинення певних дій. Боржниками можуть бути лише особи, які мають повну цивільну правоздатність та дієздатність – фізичні особи, юридичні особи, держава.

В

Вексель – вид цінних паперів, абстрактне грошове зобов'язання, у строго встановленій законом формі.

Верховний Суд України – є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

Визнання рішення іноземного суду – це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

Виконавчий лист – це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом загальної юрисдикції, і зобов’язує боржника, інших юридичних і фізичних осіб точно і своєчасно виконати рішення суду і сприяти державному виконавцю у примусовому їх виконанні.

Виконавчі документи – документи, які є підставою для порушення виконавчого провадження та реалізуються державними виконавцями щодо примусової реалізації судових рішень, а також рішень інших державних органів. Виконавчі документи видаються судами, нотаріальними або іншими уповноваженими органами.

Виконавче провадження – сукупність дій органів державного виконання і державних виконавців, спрямованих на примусове виконання рішень суду та інших органів, які підлягають примусовому виконанню.

Виконання рішення іноземного суду – це застосування заходів примусового виконання рішення іноземного суду в Україні в порядку, передбаченому законом

Висновок експерта – докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Витрати на правову допомогу – витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ – це суд касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відвід (самовідвід) – усунення від участі в цивільному процесі окремих його учасників, якщо хтось із них особисто (прямо чи побічно) заінтересований у справі, але не є стороною чи третьою особою або представником цих осіб.

Відеозапис – різновид речових доказів, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.

Відкладення розгляду справи – це перенесення засідання суду на інший час у зв’язку з виявленням обставин, що перешкоджають вирішення справи по суті в даному засіданні.

Відкриття провадження у справі – стадія цивільного процесу, на якій суд вирішує питання про відкриття провадження по конкретній цивільній справі в суді першої інстанції, перевіряє наявність у особи, яка звернулася до суду, права на звернення до суду і дотримання встановленого порядку реалізації даного права.

Відмова від позову – це розпорядницька дія позивача, що спрямована на закінчення подальшого розгляду судом заявленої вимоги, яка містить відмову від спірного матеріального права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідач – це юридична чи фізична особа, яка притягується за заявою позивача до відповідальності за порушення, невизнання або оспорювання прав або охоронюваних законом інтересів позивача.

Г

Гласність (відкритість) судового процесу – один з міжгалузевих процесуальних принципів, зміст якого полягає у тому, що розгляд справи в усіх судах відкритий, коли це не суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Громадське представництво – це представництво, що здійснюється уповноваженими громадських організацій у справах членів своїх організацій, а також інших громадян, права та інтереси яких захищають ці організації.

Головуючий – суддя, який головує при колегіальному розгляді справи або розглядає справу одноособово. Головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Госпіталізація примусова – процесуальні дії, які вчиняються з метою обов'язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, який ухиляється від лікування.

Д

Державний виконавець – представник влади, здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Дієздатність (цивільна процесуальна) – здатність особи здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Дія закону в часі – провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, що належать учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Джерела цивільного процесуального права – це нормативні акти, в яких закріплені правила, що врегульовують порядок організації та здійснення правосуддя в цивільних справах.

Диспозитивність права (процесу) – передбачена законом можливість вільно розпоряджатися передбаченими ним матеріальними і процесуальними правами у цивільному судочинстві користуючись при цьому і допомогою суду.

Довіреність – письмове повноваження, яке видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами.

Довіритель – юридична або фізична особа, яка довіряє виконання певних дій, що мають юридичне значення іншій особі в їх інтересах.

Договірне представництво – виникає на підставі договору, за яким особа, яку представляють (сторона, третя особа) доручає іншій особі (представникові) ведення своєї справи в суді.

Докази – будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доказування – діяльність суду й осіб, які беруть участь у справі, по збору, поданню, дослідженню та оцінці доказів, направлена на встановлення дійсних прав і обов'язків учасників спірного правовідношення.

Допустимість засобів доказування – вимога закону, яка передбачає для встановлення певного юридичного факту можливість використовувати засоби доказування лише встановленої форми і забороняє використання інших засобів доказування.

Досудовий розгляд справи (провадження у справі до судового розгляду) – це сукупність процесуальних дій, вчинюваних одноособово суддею, спрямованих на з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи в першому судовому засіданні.

Дублікат – другий або наступний примірник будь-якого письмового документа, який має (на відміну від копії) однакову з оригіналом юридичну силу. Дублікат може виготовлятися у випадках, коли оригінал документа може отримати лише одна із сторін угоди або повторно через втрату або значне його пошкодження.

Е

Експерт – це особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань (ч. 1 ст. 53 ЦПК).

Експертиза – вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, і якісна чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного питання, явища, процесу, предмета тощо, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері суспільної діяльності. Результати експертизи оформлюються у вигляді експертного висновку.

Експертиза комплексна – проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.

Експертиза комісійна – проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань.

Експертиза додаткова – призначається у випадках, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним. Доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Експертиза повторна – призначається у випадках, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. Доручається іншому експертові (експертам).

Експертиза наукова та науково-технічна – дослідження перевірка, аналіз та оцінка н.-т. рівня відповідних об'єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для ухвалення компетентних рішень щодо таких об'єктів.

Експертиза працездатності – є різновидом експертизи, що характеризується визначенням ступеня обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання інвалідності та її групу, сприяє проведенню ефективних заходів профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.

Експертиза судово-біологічна – є видом судової експертизи, предметом дослідження якої є об'єкти рослинного і тваринного походження, що потрапили до сфери розслідування різних категорій цивільних та кримінальних справ.

Експертиза судово-медична – різновид судової експертизи, при проведенні якої використовуються необхідні спеціальні знання у галузі медицини, з метою вирішення питань, що виникли у справі.

Експертиза судово-наркологічна – різновид судово-психіатричної експертизи, призначається для з'ясування питань, що стосуються алкоголізму та наркоманії.

Експертиза судово-психіатрична – різновид експертизи судової, яка встановлює психічний стан особи щодо самостійного розуміння та керування своїми діями, шляхом використання спеціальних знань у галузі медичної психіатрії.

Експертиза судово-психологічна – різновид судової експертизи, яка здійснюється для вирішення питань, що виникають у суду.

Ж

Журнал судового засідання – один із засобів фіксування процесуальних дій, які вчиняються судом та особами, які беруть участь у справі, під час розгляду судом цивільної справи по суті. Його веде секретар судового засідання.

З

Забезпечення позову – вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Законна сила судового рішення – означає набуття ним властивостей акта правосуддя, спрямованого на виконання завдань цивільного судочинства, визначених ст.1 ЦПК України; на охорону політичної та економічної основи України, захист прав і охоронюваних законом інтересів громадян і організацій, на зміцнення законності і правопорядку та виховання громадян, посадових і службових осіб в дусі неухильного виконання Конституції, законів України та поважання правил співжиття, честі і гідності людини. З набранням законної сили рішення набуває властивість викликати певні результати. Результативність його ґрунтується на авторитетності і загальнообов’язковості.

Законний представник – особа, яка на підставі закону, адміністративного чи судового акта уповноважена представляти в цивільному процесі права і законні інтереси інших осіб, з якими вона пов'язана такими юридичними фактами, як родинність, усиновлення, опіка чи піклування.

Законність (верховенство закону) – в цивільному процесуальному праві полягає в обов’язку суду та всіх інших учасників процесу неухильно дотримуватись у своїй діяльності норм Конституції та законів України.

Законність рішення суду – це вимога до формальної, юридичної сторони судового рішення, яка передбачає дотримання і правильне застосування норм матеріального і процесуального права. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Законодавство – система нормативно-правових актів, якими регулюються суспільні відносини в державі.

Законодавчий акт – нормативно-правовий документ (у формі законів), що приймається органом законодавчої влади (Верховною Радою України) або шляхом референдуму.

Закритий судовий розгляд – допускається у разі, якщо відкритий розгляд може привести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом, а також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошення відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність.

Закриття провадження у справі – припинення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення за наявності передбачених законом обставин. Повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Зала засідань – спеціально обладнане приміщення суду, де проводяться судові засідання.

Залишення заяви без розгляду – закінчення розгляду справи без винесення судового рішення. Не позбавляє заінтересовану особу (позивача, заявника) права після усунення вимог, що були підставою для залишення заяви без розгляду, повторно звернутися до суду із заявою у загальному порядку.

Заочне рішення суду – рішення, ухвалене за наявними у справі доказами у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заочний розгляд справи – порядок розгляду і вирішення конкретної цивільної справи у випадку неявки відповідача, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Про заочний розгляд справи суд постановляє відповідну ухвалу.

Заперечення проти позову – мотивовані пояснення відповідача, якими повністю або частково, назавжди або тимчасово відхиляються або спростовуються вимоги позивача. Вони можуть мати матеріально-правовий (спрямований проти суті позову) або процесуально-правовий (обґрунтовується неправомірність виникнення та подальшого провадження судочинства з цієї цивільної справи) характер. 3аперечення проти позову відповідач має право подати до суду після одержання копії ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви

Засідання суду – процесуальна форма розгляду судом цивільної справи з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Застосування норм права інших держав – при застосуванні права іноземної держави суд встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду у встановленні змісту цих норм.

Заходи процесуального примусу – встановлені ЦПК України процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.

Звернення до суду у судовому засіданні – одне з процесуальних прав, яке належить особам, які беруть участь у справі, свідкам, перекладачам, експертам, спеціалістам, яке вони можуть реалізувати під час розгляду справи судом по суті у судовому засіданні. Особи мають звертатися до суду словами: «Ваша честь».

Звукозапис – різновид речових доказів, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи .

Зустрічний позов – це заявлена відповідачем до позивача у справі самостійна позовна вимога для сумісного її розгляду з первісним позовом.

І

Імунітет свідка – це надане законом право свідка відмовитися від дачі показань в силу родинних відносин або службових обов’язків.

Іноземна юридична особа – підприємство, що створено за законодавством іншим, ніж законодавство України, і знаходиться за межами України.

Іноземний елемент – ознака, яка характеризує міжнародні приватноправові відносини, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави

Іноземні громадяни – громадяни іноземних держав та особи без громадянства, що постійно проживають за кордоном і тимчасово в'їжджають на територію України чи повертаються назад до місця постійного проживання з будь-якою метою, як-от: в службових або особистих справах, а також з метою туризму.

Іноземні представництва – іноземні дипломатичні, консульські, торговельні, інші офіційні представництва та установи міжнародних організацій, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, представництва іноземних банків, іноземних компаній, фірм, які представляють інтереси юридичних осіб-нерезидентів в Україні, а також військові частини Чорноморського флоту Російської Федерації, що дислокуються на території України.

К

Касаційний суд (касаційна інстанція) – окрема ланка в системі загальних судів України, завданням якої є перевірка правильності вироків, рішень, ухвал та постанов суду першої та апеляційної інстанції з правового (законність) і фактичного (обґрунтованість) боку за матеріалами, наявними у справі і додатково поданими сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга – процесуальна форма звернення осіб, які беруть участь у справі, і осіб, які не брали участі у справі, щодо яких суд вирішив питання про їх права і обов'язки до суду касаційної інстанції з питань оскарження рішень та ухвал суду першої інстанції, з підстав їх не відповідності нормам матеріального та процесуального права, що були предметом апеляційного розгляду, а також рішень і ухвал суду апеляційної інстанції з метою захисту прав, свобод таких заінтересованих громадян.

Касаційне провадження – це стадія цивільного процесу, яка представляє собою сукупність дій суду та інших учасників цивільного процесу, спрямованих на перевірку законності судових рішень, які набрали законної сили, щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касація – це спосіб оскарження судових рішень, які набрали чинності (законної сили), на підставах неправильного застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегіальність – принцип цивільного та кримінального судочинства, за яким розгляд цивільних та кримінальних справ провадиться колегіально. Колегіальність. створює необхідні умови для всебічного, критичного та повного дослідження матеріалів справи і справедливого її вирішення, підвищує авторитет органів правосуддя і прийнятих ним рішень, вироків, ухвал та постанов.

Л

Лист – поштове відправлення у вигляді поштового конверта з вкладенням письмового повідомлення або документа, розміри і масу якого встановлено відповідно до законодавства України .

М

Майнові права – суб'єктивне право учасників правовідносин, пов’язане з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а також з тими матеріальними (майновими) вимогами, які виникають між учасниками цивільного обороту щодо розподілу цього майна і обміну (товарами, послугами, роботами, цінними паперами, грошима та ін.

Малолітні – вікова група неповнолітніх осіб, які не досягли 14 років. Мають часткову дієздатність: можуть самостійно вчиняти дрібні побутові правочини та здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Майнову відповідальність за дії малолітньої особи (правочини, завдану шкоду та ін.) несуть їх батьки, усиновлювачі, опікуни, якщо не доведуть, що шкода була завдана не з їх причини.

Мирова угода – угода між сторонами у цивільній справі, затверджена судом за умови припинення спору про цивільне право на основі взаємних поступок – відмова позивача від частини своїх вимог або їх зміна, визнання відповідачем зміненого позову чи зменшеного розміру позовних вимог. Мирова угода можлива у будь-якій стадії цивільного судочинства, у тому числі й в процесі виконання рішення суду.

Міжнародна організація – організаційна форма співробітництва держав у різних сферах суспільного життя. Міжнародні організації засновуються державами шляхом укладення багатосторонніх міжнародних договорів і є суб'єктами міжнародного права.

Міжнародний договір – угода між двома або більше країнами або іншими суб'єктами міжнародного права щодо встановлення, зміни або припинення їх взаємних прав та обов'язків у політичній, економічній або інших сферах. Міжнародний договір є основним джерелом міжнародного права, за своєю суттю є родовим поняттям, яке охоплює договори, угоди, пакти, трактати, конвенції, декларації, комюніке, протоколи та ін. Незалежно від найменування усі міжнародні договори мають однакову юридичну силу та поділяють на два види: двосторонні та багатосторонні (регіональні та універсальні).

Міжнародний цивільний процес – включає в себе правове регулювання діяльності судів з розгляду цивільних справ, які виникають з цивільних, сімейних, трудових та інших матеріальних правовідносин, а також по виконанню окремих процесуальних дій, визнанню і виконанню судових рішень за участю іноземного елемента. До нього включаються питання щодо міжнародної підсудності; цивільно-процесуального становища іноземних громадян, юридичних осіб, іноземних держав та їх дипломатичних представництв і консульських установ, міжнародних (міждержавних) організацій; щодо судових доказів у цивільних справах з іноземним елементом; надання правової допомоги у виконанні іноземних судових доручень; визнання і примусового виконання в Україні іноземних судових рішень тощо.

Моральна шкода – моральні або фізичні страждання фізичної особи, які вона відчуває внаслідок неетичної або протиправної поведінки іншої особи.

Н

Наказне провадження – це вид непозовного провадження у цивільному судочинстві, за яким судом вирішується справа про стягнення з боржника на підставі судового наказу грошових коштів на користь особи, яка має право вимоги, без проведення судового засідання.

Нарадча кімната – окреме приміщення суду, яке призначене для обговорення суддями наслідків розгляду справ та ухвалення по них рішень. Ніхто не має бути присутнім у нарадчій кімнаті крім складу суддів у даній справі. Судді не мають права розголошувати міркування, висловлені в нарадчій кімнаті. Таємниця нарадчої кімнати є гарантією принципу незалежності суддів, підкорення їх лише закону та забезпеченню необхідних умов для повного і правильного вирішення усіх питань, обов'язкових для постановлення законного та обґрунтованого рішення суду.

Народні засідателі – громадяни України, які у випадках, визначених процесуальним законом, вирішують у складі суду спільно із суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Наука цивільного процесуального права – складова юридичної науки. Її предметом є цивільне процесуальне право, цивільне судочинство і теорія цивільного процесуального права. Вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку цивільного процесуального права, суть, роль у виконанні соціальних функцій, обумовленість суспільними інтересами, які визначаються економічною основою суспільства.

Негайне виконання судового рішення – спеціальний порядок виконання відповідного рішення суду, суть якого полягає у примусовому його виконанні не з часу набуття ним законної сили, а негайно – з моменту оголошення рішення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів фізичних і юридичних осіб і держави.

Недієздатність – відсутність правової передумови щодо можливості фізичної особи бути дієздатною. Визнання недієздатності здійснюється лише у судовому порядку, якщо через хворобу, недоумство або зловживання спиртними або наркотичними речовинами фізична особа не може розуміти значення своїх дій або керувати ними.

Недійсність шлюбу – визнання шлюбу таким, що укладений із порушенням норм сімейного законодавства, який внаслідок цього не породжує майнових та особистих прав та обов'язків, що випливають з нього.

Незалежність суддів – один з головних конституційних принципів правосуддя, на основі якого формується правове положення судді в державі. Принцип незалежності суддів тісно пов'язаний з такими принципами, як незмінюваність суддів та несумісність суддівської посади.

Неявка в судове засідання – процесуальна підстава для прийняття відповідних висновків щодо осіб, які не з'явилися у судове засідання, в якому розглядається відповідна судова справа. За загальним правилом, явка в судове засідання є обов'язком учасників судового процесу. Неявка в судове засідання учасників процесу допускається судом лише з поважних причин.

Нововиявлені обставини – це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Норми права інших держав (застосування у цивільному судочинстві) – суд застосовує у разі, коли це встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. При застосуванні права іноземної держави суд встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду у встановленні змісту цих норм. Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України.

Нормативно-правовий акт – офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави і встановлює, змінює, припиняє чи конкретизує певну норму права.

Нотаріат – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності .

Нотаріус – це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

О

Об'єднання позовів – процесуальна дія здійснювана суддею під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або під час її розгляду, яка оформлюється постановленням ухвали про об’єднання позовів. Зміст об’єднання позовів. полягає у тому, що відбувається об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи – категорія справ окремого провадження, в яких за заявою заінтересованих осіб (членів сім’ї, органів опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом) суд обмежує у цивільній дієздатності фізичну особу внаслідок психічного розладу, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, або зловживання спритними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами та азартними іграми, що призводить до скрутного матеріального становища себе або членів своєї сім’ї, а також інших осіб, яких вона зобов’язана утримувати.

Обов'язок доказування – обов'язок сторін довести обставини, на які вони посилаються як на підставу (основу) своїх вимог та заперечень. Обов’язок доказування розподіляється між позивачем і відповідачем відповідно до принципу змагальності сторін: позивач зобов'язаний довести обставини, якими він обґрунтовує свій позов, а відповідач – обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти пред'явлених до нього вимог.

Обставини непереборної сили (форс-мажор) – виникнення надзвичайних, невідворотних обставин, внаслідок яких унеможливлюється виконання умов договору. Наприклад, землетрус, ураган, шторм, повінь; війна та воєнні події, зруйнування внаслідок дії вибухових приладів, що знаходяться у землі; радіаційне, хімічне зараження тощо.

Обставини справи – сукупність юридичних фактів, які мають значення для вирішення цивільної, адміністративної або кримінальної справи. Обставини справи є предметом розгляду судом та відповідно до закону фіксуються.

Односторонній правочин – правочин, для вчинення якої достатньо волевиявлення однієї особи (наприклад, договір дарування, заповіт).

Ознайомлення з матеріалами справи – право учасників процесу знайомитися із матеріалами справи, яке полягає у здійсненні відповідних процесуальних дій сторонами, третіми особами та судом.

Окрема думка судді – це викладена у письмовій формі позиція одного з суддів, яка не збігається з позицією більшості складу суду щодо того, яке рішення повинно бути ухвалене в конкретній справі. Цей документ не проголошується в судовому засіданні, але приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

Окрема ухвала – це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.

Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Обґрунтоване рішення суду – коли воно ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Органи судової влади – органи, на які покладено здійснення функцій правосуддя. В Україні до органів судової влади належать: Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. До судів загальної юрисдикції належать вищі спеціалізовані суди. Правові засади організаційної діяльності органів судової влади в Україні визначаються Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Особа фізична – це людина, яка є учасником цивільних відносин . Особа фізична можуть бути громадяни України, іноземці або особи без громадянства, які є суб'єктами правовідносин. Цивільну правоздатність, тобто право мати цивільні права і нести обов'язки, рівною мірою мають усі громадяни з моменту народження і до смерті. Цивільна дієздатність (її обсяг) залежить від наявності або відсутності певних обставин (віку, стану здоров'я).

Особа юридична – організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи виникає одночасно з моменту її реєстрації.

Особи без громадянства (апатриди, аполіди) – це особи, які проживають на території України і не є громадянами України та не мають доказів своєї належності до громадянства іноземної держави, вважаються особами без громадянства та особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Особа, яка надає правову допомогу – правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги . Така особа має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутньою у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Особи, які беруть участь у справі – є суб'єктом цивільних процесуальних відносин. У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. У справах наказного та окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Особи, які беруть участь у справі, відрізняються від інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин тим, що мають юридичну заінтересованість у результатах вирішення судом справи і в реалізації ухваленого по ній рішення, оскільки вони є учасниками матеріального спору.

Особисті документи – належним чином оформлені й засвідчені підписами компетентної службової особи та печаткою відповідного державного органу, підприємства, установи, організації офіційні записи про відомості, що мають юридичний характер (значення) і стосуються певної особи або події.

Особисті немайнові права – різновид цивільних прав особи, що стосуються її немайнових благ (життя, здоров'я, честі, гідності тощо). Не мають економічного змісту та належать людині від народження або за законом, є невід'ємними від конкретної людини.

Офіційний документ – інформація, відомості чи дані, зафіксовані на папері, фотоплівці, магнітному диску та іншому матеріальному носії, що мають законодавчий, нормативний, директивний або інформаційний характер.

Оцінка доказів – це визначення належності, допустимості, достовірності та взаємного зв’язку доказів у їх сукупності. Оцінку доказів здійснюють суд та особи, які беруть участь у справі.

П

Перегляд рішень і ухвал – процесуальна гарантія захисту прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цивільній справі. Перегляд рішень і ухвал можливий чотирма способами: апеляційне провадження; касаційне провадження; провадження у зв'язку з переглядом Верховним Судом України; провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Передача справи з одного суду до іншого – процесуальні дії суду, пов'язані із зміною підсудності цивільної справи. Випадки передачі справи до іншого суду закріплені законодавством України.

Перекладач – особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Перерви в судовому засіданні – проміжок часу (години, дні), в який суд та інші учасники процесу не виконують процесуальних дій. Після закінчення перерви розгляд цивільної справи в судовому засіданні продовжується з того моменту, на якому він зупинився перед перервою.

Письмові докази – будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Зміст цих доказів може бути виражений літерами, цифрами, кресленнями або будь-якими іншими знаками на будь-якому матеріалі – папері, картоні, фанері тощо. Письмові докази підлягають дослідженню у судовому засіданні.

Провадження у справі до судового розгляду – це сукупність процесуальних дій, вчинюваних одноособово суддею, спрямованих на з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи в судовому засіданні.

Підсудність справ – це сукупність цивільних справ, які підлягають розгляду і вирішенню по суті в даній конкретній ланці судової системи й у даному конкретному суді цієї ланки. Перелік цих справ визначається з одного боку, нормами права, які визначають повноваження конкретного суду, а з іншого – характером і властивостями кожної окремо взятої цивільної справи.

Повістка судова – процесуальний документ, що надсилається судом для повідомлення або виклик до суду осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів або інших учасників процесу, на адресу, що вказана стороною, названими особами.

Повнота судового рішення – вимога, відповідно до якої у рішенні має міститися відповідь на усі вимоги, що заявлялися позивачем і розглянуті судом вимоги та висунуті проти них заперечення. Не допускається винесення так званих «проміжних рішень», в яких суд визнає за позивачем лише право на задоволення позову, при цьому не присуджуючи йому відповідних матеріальних благ.

Поворот виконання рішення суду – повернення позивачем (стягувачем) відповідачеві (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням суду. Поворот виконання спрямовується на відновлення прав боржника, порушених виконанням рішення.

Подружжя – жінка і чоловік, які перебувають у шлюбі, зареєстрованому в державних органах реєстрації актів цивільного стану.

Позивач – це будь-яка заінтересована особа, яка у встановленій цивільно-процесуальним законом формі звертається з відповідною позовною заявою до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів й особисто порушує цивільну справу в суді, оскільки вважає, що її відносини матеріально-правового характеру порушено конкретною особою, або на захист прав якої до суду звертаються органи та особи у випадках, прямо передбачених цивільно-процесуальним законом.

Позов (позовна вимога) – це звернена через суд вимога позивача до відповідача щодо захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, здійснена у визначеній законом процесуальній формі.

Позовна заява – цивільна процесуальна форма виразу позову (позовної вимоги), яка має всі елементи позову та інші дані, що необхідні для провадження у справі, за своєю формою і змістом.

Показання свідка – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини

Попереднє судове засідання – процесуальна форма провадження і підготовки справи до судового розгляду. Воно провадиться з метою врегулювання спору до судового розгляду та забезпечення правильного та швидкого вирішення спору.

Постанова Верховного Суду України – це вольовий акт Верховного Суду України, прийнятий за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Право на задоволення позову – це право на одержання захисту, право на позитивне вирішення справи. Реалізація права на задоволення позову залежить від матеріально-правових та процесуально-правових обставин.

Право на позов – це єдине поняття, що складається з права на пред’явлення позову і права на задоволення позову.

Право на пред'явлення позову – це надана і забезпечена заінтересованим особам можливість звернутися до суду першої інстанції з вимогою про розгляд і вирішення цивільно-правового спору з метою захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів, тобто це право на звернення з вимогою до суду за захистом, право на порушення його діяльності щодо здійснення правосуддя у цивільних справах.

Право на судовий захист – спосіб захисту прав, свобод і законних інтересів учасників суспільних правовідносин – фізичних та юридичних осіб, а також держави. Суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді.

Правова допомога – це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Правові послуги – надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва в інтересах особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Правовий статус – сукупність прав та обов'язків фізичних та юридичних осіб, а також держави. В Україні визначається Конституцією, законами та іншими нормативно-правовими актами, міжнародними договорами ратифікованими Верховною Радою України. Практична реалізація правового статусу забезпечується системою конституційних та інших гарантій.

Правоздатність – здатність фізичних і юридичних осіб бути носіями відповідних прав та обов’язків.

Правовласник – власник прав на об'єкт власності чи особа, яка має право на використання об'єкта власності відповідно до законодавства.

Правовстановлюючий документ – документ, який підтверджує права певного суб'єкта та складений у порядку, передбаченому законодавством.

Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Правосуб'єктність – здатність фізичної і юридичної особи у встановленому порядку бути суб'єктами права, тобто носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Щодо юридичних осіб ця здатність проявляється у їх компетенції, сукупності прав та обов'язків, які надаються їм для виконання відповідних функцій. В деяких випадках вона включає в себе й деліктоздатність. Розрізняють кілька видів правосуб’єктності: загальна – здатність особи бути учасником правових відносин взагалі; галузева – здатність особи бути учасником відносин, які регулюються нормами тієї чи іншої галузі права; спеціальна – здатність особи бути учасником певного кола правовідносин у межах даної галузі права.

Предмет доказування – це факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Представник у цивільному процесі – особа, уповноважена законом або за дорученням сторони цивільного процесу або третьої особи представляти у цивільній справі її законні інтереси.

Представництво у цивільному процесі – це процесуальна діяльність особи (представника), спрямована на захист суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів іншої особи, яка бере участь у справі, державних і громадських інтересів, а також сприяння судові у всебічному, повному і об'єктивному з’ясуванні обставин справи, у постановлені законного і обґрунтованого рішення. Процесуальний представник діє у цивільному процесі від імені і в інтересах іншої особи у межах наданих нею повноважень.

Преюдиціальність – обов’язковість обставин, встановлених набравши законної сили судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, вироком у кримінальній справі, постановою суду у справі про адміністративне правопорушення. Вони не підлягають доказуванню при розгляді інших справ.

Принципи цивільного процесуального права України – це основні ідеї, уявлення про суд та правосуддя, які закріплені Конституцією України та нормами цивільного процесуального права, мають загальне значення для всього цивільного процесу, виділяють його типові риси, визначають характер, порядок його здійснення та перспективи подальшого розвитку.

Провадження – це система цивільних процесуальних дій, об’єднаних кінцевою процесуальною метою (розгляд і вирішення цивільної справи).

Прогалини в праві – повна або часткова відсутність нормативно-правової регламентації певної групи суспільних відносин, що потребують правового регулювання.

Прокурор – це державна посадова особа, яка здійснює нагляд за точним дотриманням закону державними органами та громадянами, а також підтримує державне звинувачення в суді по кримінальним справам.

Процесуальні строки – строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії. Вони можуть бути класифіковані за різними підставами на види: за способом визначення – на встановлені законом та встановлені судом; за суб'єктом вчинення процесуальних дій – на встановлені для суду (судді) та для осіб, які беруть участь у справі; за тривалістю – від менше одного дня до більше трьох років.

Прямі докази – докази, які безпосередньо вказують на обставину, що підлягає доказуванню, або на її відсутність. До прямих доказів можна віднести: показання свідків (очевидців події), відеозапис (на якому зафіксовані ті чи інші факти) тощо.

Процесуальний режим – це ступінь урегульованості, напруженості судової процедури. Залежно від процесуального режиму розрізняють цивільну процесуальну, господарсько-процесуальну, громадсько-процесуальну та інші процесуальні форми.

Р

Реалізація норм права – процес втілення правових приписів у поведінці суб'єктів та їх практичній діяльності по здійсненню прав та виконанню юридичних обов'язків. Залежно від способів правового регулювання, реалізація норм права поділяється на: використання, виконання, дотримання, застосування.

Регресний позов – зворотна вимога щодо повернення майна або грошових сум, виплачених третій особі з вини боржника. За регресним позовом настає відшкодування кредитору виплаченої ним суми третій особі в повному обсязі. Такий позов може ґрунтуватися на цивільно-правових підставах, а також може бути пов'язаний з вирішенням трудових спорів. Регресний позов, як і будь-який інший позов, виступає процесуальним засобом порушення у суді цивільної справи позовного провадження на захист прав осіб – суб'єктів цивільного права.

Репліка судова – це коротка відповідь на почуте у судовій промові протилежної сторони.

Речові докази – це предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.

Рішення суду (по цивільній справі) – це акт суду, яким вирішується спір по суті.

Рішення іноземного суду – рішення іноземних судів у цивільних, трудових, сімейних справах, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується конфіскації майна та відшкодування шкоди потерпілим, а також рішення іноземних арбітражів та акти інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних, трудових, сімейних справ, що набрали законної сили і підлягають визнанню та виконанню на території України відповідно до міжнародних договорів України.

Роз'єднання позовів – цивільна процесуальна дія, яка спрощує розгляд справи з кількома самостійними позовними вимогами, шляхом винесення суддею відповідної ухвали.

Розірвання шлюбу (розлучення) – припинення шлюбу за життя подружжя внаслідок їх спільного волевиявлення або волевиявлення одного з них. Є добровільною формою припинення шлюбу і ґрунтується на принципі свободи розлучення.

Розстрочка сплати судових витрат – надання права особі, яка згідно із законом повинна сплатити судові витрати, здійснити оплату у відповідних частинах протягом точно визначеного строку. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Роз'яснення рішення – це спосіб виправлення недоліків рішення судом, який його постановив. Право на звернення із заявою до суду про роз’яснення рішення. мають особи, які брали участь у справі, а також державний виконавець. Подача заяви допускається, якщо рішення не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Рухоме майно (рухомість) – рухомі речі, які можна вільно пересувати в просторі. Тобто це всі ті речі, які не належать до нерухомих,включаючи гроші, цінні папери та права вимоги.

С

Самовідвід – самоусунення деяких учасників цивільного процесу, від участі у розгляді справи у випадках, коли вони прямо чи опосередковано заінтересовані в цій справі або є підстави, що викликають сумнів у їх об'єктивності.

Свідок – це особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Секретар судового засідання – це обов’язків учасник цивільного процесу, який здійснює організаційно-технічне забезпечення процесу розгляду та вирішення справи.

Скарга – форма звернення фізичних або юридичних осіб до відповідного державного органу, посадових та службових осіб цих органів із заявою про поновлення порушених прав скаржників та захисту їх законних інтересів.

Склад суду – кількісна характеристика судового органу для розгляду конкретної справи. Поділяється на одноособовий і колегіальний.

Службова таємниця – узагальнена назва відомостей, розголошення яких забороняється чинним законодавством або зумовлюється службовою необхідністю, які стали відомими і якими користуються в процесі та при виконанні своїх службових обов'язків службові особи.

Спеціаліст – це особа, яка володіє необхідними спеціальними знаннями і надає суду ту чи іншу допомогу.

Співучасть процесуальна (у цивільному судочинстві) – це обумовлена норами матеріального права множинність осіб на тій чи іншій стороні у цивільному процесі в силу наявності спільного права чи спільного обов’язку.

Стадія цивільного процесу – це система цивільних процесуальних дій, об’єднаних найближчою процесуальною метою.

Статус суддів – визначені законом правові засади, які регламентують принципи та гарантії діяльності суддів, їх повноваження та обов'язки, порядок обрання (призначення) на посаду, зупинення повноважень та звільнення з посади, підстави притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, заходи їх державного та соціального захисту. Судді судів конституційної та загальної юрисдикції мають однаковий соціальний статус, який визначається Конституцією України, Законами України «Про статус суддів», «Про судоустрій та статус суддів», «Про Конституційний Суд» тощо.

Сторони (у цивільному процесі) – юридично заінтересовані особи (фізичні та юридичні), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення у цивільному судочинстві; фізичні чи юридичні особи, які беруть участь у справі як позивачі або відповідачі. Сторони мають рівні права (при наданні доказів, їх дослідженні й оцінці) й зобов’язані добросовісно користуватися ними, а також виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів одне одного, вживати заходи щодо всебічного, повного і об'єктивного з’ясування всіх обставин справи, що розглядається в порядку цивільного провадження.

Стягнення – примусові заходи впливу як міра юридичної відповідальності.

Стягувач – учасник (одна із сторін) наказного або виконавчого провадження, яким може бути фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої судом чи іншим органом було видано судовий наказ або виконавчий документ.

Суб’єкти цивільних процесуальних відносин – це: особи, які здійснюють правосуддя у цивільних справах – суди, що розглядають і вирішують справи по першій інстанції; суди, що перевіряють законність та обґрунтованість рішень у апеляційному і касаційному порядках, та у зв’язку з нововиявленими обставинами; особи, діяльність яких пов’язана із правосуддям (секретар судового засідання, судовий розпорядник); особи, які беруть участь у справі – з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів (сторони, треті особи – у справах позовного провадження, заявники та заінтересовані особи у справах наказного і окремого провадження); з метою захисту прав інших осіб, державних і громадських інтересів; особи, які не беруть участь у справі – особи, які сприяють розгляду справи. До них можна віднести:свідків, експертів, перекладачів, спеціалістів тощо.

Суд – це державний орган влади, який розглядає і вирішує цивільну справу одноособово або колегіально.

Судді – посадові особи судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі.

Судова влада – одна з гілок державної влади, основним завданням якої є здійснення правосуддя. Згідно з законодавством України судова влада реалізується у формі розгляду справ, забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб на досудових стадіях, здійснення перегляду судових рішень, вирішення питань, пов'язаних з їх виконанням, проведенням конституційного контролю. Суди як носії судової влади на засадах самоврядування беруть участь у формуванні Вищої ради юстиції, Конституційного Суду України та кваліфікаційних комісій.

Судова колегія – склад суду, що здійснює у передбачених законом випадках провадження у судовій справі.

Судова практика (в Україні) – практика діяльності судових органів зі здійснення правосуддя. Є формою накопичення професійного досвіду судами загальної та спеціальної юрисдикції. Відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» на апеляційні та інші вищі суди покладається обов'язок щодо вивчення та узагальнення судової практики . За їх наслідками приймаються відповідні рекомендації.

Судове доручення – вимога суду, який розглядає справу, до іншого суду чи правоохоронного органу здійснити певні процесуальні або слідчі дії та за їх результатом надіслати протоколи та усі зібрані матеріали.

Судове засідання – процесуальна форма здійснення судочинства з кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних та конституційних справ. У формі судового засідання суд проводить як попереднє слухання справи, так і її розгляд по суті, а також перегляд справи.

Судове повідомлення – інформація, яка адресована особам, що беруть участь у справі, з приводу вчинення певних процесуальних дій, коли їх участь є необов’язковою. Здійснюється судовими повістками-повідомленнями.

Судовий виклик – це вимога з’явитися до суду для розгляду справи чи проведення процесуальних дій за участю осіб, які викликаються (експертів, свідків, спеціалістів тощо). Здійснюється судовими повістками-викликами.

Судовий наказ – особлива форма судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених законом. Судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб; заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.

Судовий розгляд як інститут цивільного процесуального права – це система норм, що регулюють суспільні відносини між судом та іншими учасниками процесу і діяльність суду та інших учасників процесу, спрямований на розгляд і вирішення цивільно-правових спорів, справ з адміністративних правовідносин, справ, пов’язаних зі здійсненням виборчих прав громадян, і справ окремого провадження.

Судовий розгляд,як стадія цивільного процесу – це система процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямована на розгляд і вирішення цивільно-правового спору. Стадія судового розгляду є головною стадією цивільного судочинства, тобто в ній найбільш повно реалізуються завдання і принципи цивільного процесуального права, що стоять перед судом.

Судовий розпорядник – особа, яка забезпечує додержання встановлених правил у залі судових засідань, виконання розпоряджень головуючого тощо.

Судові витрати – витрати, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Судові дебати – самостійна частина судового розгляду, яка настає після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки доказів. Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів . У судових дебатах виступають з промовами особи, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення – це акти суду, пов’язані з розглядом конкретної справи. В залежності від характеру вирішуваних судом питань, викладаються в трьох формах: рішення, ухвали, постанови.

Судочинство – процесуальна форма здійснення правосуддя, діяльність суду. Є видом державної діяльності, пов'язаної з розглядом і вирішенням цивільних, кримінальних та інших судових справ. В Україні порядок здійснення судочинства регулюється Конституцією України та процесуальним законодавством. Залежно від категорій справ розрізняють такі основні види: конституційне, цивільне, кримінальне, господарське і адміністративне.

Т

Таємниця нарадчої кімнати – правова гарантія незалежності суддів та підкорення їх лише закону під час вирішення судової справи. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.

Третейський суд – недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом України «Про третейські суди», для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Третя особа – це суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену сторонами цивільну справу в суді для захисту особистих суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору – це суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену справу в суді, пред’явивши позов на предмет спору до однієї чи двох сторін, з метою захистити особисті матеріальні права або охоронювані законом інтереси.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у процесі по справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів. Одна й та ж особа може брати участь у справі як третя особа тільки з боку однієї сторони, але на боці однієї сторони можуть брати участь декілька третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

У

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (Омбудсмен) – посадова особа, яка призначається Верховною Радою України, на яку покладається здійснення функцій парламентського контролю за додержанням конституційних прав та свобод людини в діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових та службових осіб. Правовий статус Уповноваженого визначається Конституцією України та Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Ухвала суду – це процесуальні документи, якими вирішуються різноманітні питання, що виникають в ході розгляду справи, чи у випадку її закінчення без ухвалення рішення.

Учасники судочинства (цивільного) – особи, які здійснюють провадження, а також беруть участь у розгляді і вирішенні цивільної справи. До учасників цивільного процесу, насамперед, належать суд, позивач і відповідач, а також інші суб'єкти: треті особи, свідок, перекладач, експерт, спеціаліст, особи, які мають письмові або речові докази.

Учасники цивільного процесу – це суб’єкти цивільних процесуальних відносин. Відповідне до положень ЦПК України поділяються на три групи: осіб, які здійснюють правосуддя, осіб, які беруть участь у справі, та осіб, які не беруть участі у справі. У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. У справах наказного та окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Ф

Фіктивний шлюб – вид недійсного шлюбу, який укладається без наміру створити сім’ю. Такий шлюб визнається судом як такий, що не породжує юридичних наслідків .

Фіксування судового процесу технічними засобами – технічний запис судового засідання за допомогою комплексу з фіксування судового процесу, що включає в себе створення аудіо фонограми судового засідання. Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Форма процесуальна – це встановлений цивільним процесуальним правом порядок розгляду і вирішення цивільних справ судами загальною юрисдикції. Характеризується наявністю трьох ознак: провадження, стадій і процесуального режиму.

Формальний доказ – доказ, значення якого встановлюється за зовнішніми, формальними ознаками відповідно до передбачених законом умов.

Ц

Цивільне процесуальне право – це галузь права, яка включає в себе сукупність розташованих у визначеній системі процесуальних норм, що регулюють суспільні відносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах судами загальної юрисдикції.

Цивільний процес (цивільне судочинство) – це сукупність процесуальних дій суду та інших учасників процесу, яка здійснюється в установленому законом порядку в процесі здійснення правосуддя в цивільних справах.

Цивільна процесуальна юрисдикція – компетенція судів щодо розгляду цивільних справ. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Крім того, суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Цивільні процесуальні правовідносини – це різновид правовідносин, які виникають у процесі цивільного судочинства на основі норм цивільного процесуального права лише між двома суб’єктами – судом, який розглядає справу, і будь-яким іншим учасником процесу (суд – позивач, суд – відповідач, суд – свідок тощо).

Ціна позову – виражена в грошовому еквіваленті вартість майна або сума грошей, які є предметом заявленої вимоги позивача. Вона обумовлює розмір сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами і порушення судової діяльності на захист права.

Ч

Честь і гідність – охоронювані законом особисті немайнові права і невідчужувані блага, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Згідно із ст. 3 Конституції України честь і гідність людини визнаються найвищою соціальною цінністю. Захист здійснюється на основі відповідних норм цивільного законодавства.

Ю

Юридична адреса – офіційно визначене (зареєстроване) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності. Вказується в установчих документах (статуті, положенні чи ін. установчому акті) й заноситься до свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, організації, установи або громадянина-підприємця.

Юридична допомога – вид професійної соціальної діяльності, сукупність заходів щодо надання на платній або безоплатній основі відповідних правових послуг громадянам, службовим особам, організаціям, підприємствам тощо. Юридична допомога здійснюється у формі усних або письмових юридичних консультацій, складанні відповідних процесуальних та інших документів, представництва в суді, органах державної влади тощо.

Юридичні послуги – надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо).

Юрисдикція (підвідомчість) – розмежування компетенції між органами держави.