3. Попереднє судове засідання

Правове регулювання «провадження у справі до судового розгляду» здійснено у Главі 3 Розділу ІІІ ЦПК України (ст.ст. 127-156 ЦПК України), норми якої визначають сукупність правовідносин і дій щодо їх реалізації, які виконуються судом і особами, які беруть участь у справі, з метою забезпечення своєчасного і правильного вирішення спору і сприяння повному і реальному захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб, реалізації принципів законності, об’єктивної істини і публічності.

Процесуальною формою провадження і підготовки справи до судового розгляду є передбачене ЦПК України попереднє судове засідання (ст.ст. 129, 130). Воно проводиться з метою врегулювання спору до судового розгляду та забезпечення правильного та швидкого вирішення спору, є обов'язковим для кожної справи за окремими винятками, встановленими ЦПК України, і має бути призначено і проведено судом за участю осіб, які беруть участь у справі. Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду, суд постановляє ухвалу.

У попередньому судовому засіданні для врегулювання спору до судового розгляду суд з’ясовує:

– чи не бажають сторони передати справу на розгляд третейського суду;

– чи не відмовляється позивач від позову;

– чи визнає відповідач позов;

– чи не бажають сторони укласти мирову угоду.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. При визнанні відповідачем позову за наявності законних підстав, суд постановляє рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону чи порушує права інших осіб суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову і продовжує судовий розгляд (чч. 3, 4 ст. 174 ЦПК України).

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Якщо мирова угода суперечить закону чи порушує права інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд (ст. 175 ЦПК України).

При укладенні сторонами договору про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

У випадках, коли спір не був врегульований у зазначеному порядку, суд відповідно до ч. 6 ст. 130 ЦПК України вчиняє такі дії:

1) Уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову. Для цього визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при розв’язанні спору. При з’ясуванні у позивача суті заявлених вимог суддя покликаний допомогти йому визначити предмет позовної вимоги (позову) і його підставу та зміст. Необхідно також встановити правильність об’єднання ним позовних вимог і наявність у позивача пов’язаних між собою вимог до того самого або інших відповідачів з метою їх об’єднання чи роз’єднання (ст. 32 ЦПК України). Уточненню підлягають також заперечення відповідача як матеріально-правового, так і процесуально-правового характеру, що надає можливість залучення до справи належних і допустимих доказів і дослідження їх у судовому засіданні;

2) Вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Підлягає встановленню належність сторін до справи – чи є позивач справді тією особою, якій належить право вимоги, а відповідач – особою, яка повинна відповідати за позовом. Вирішується питання про заміну належного відповідача, про участь у справі співвідповідача і третьої особи. З урахуванням характеру справи – про участь у справі законного представника та суб’єкта захисту прав інших осіб (ст.ст. 39, 45 ЦПК України);

3) Визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. Для цього підлягає визначенню предмет доказування:

– обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову); обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава заперечення проти позову);

– інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. До таких обставин належать юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначаються нормами цивільного, трудового, сімейного, інших галузей матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, їх виникнення, зміну, припинення. Підлягають встановленню також факти доказові, якими є ті з них, що тісно пов’язані з фактами матеріально-правового характеру і на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Із сукупного складу юридичних фактів предмета доказування виділяються: ті з них, які визнаються сторонами, а також загальновідомі факти та преюдиціальні, що не потребують доказування (ст. 61 ЦПК України), та ті з них, які підлягають доказуванню;

4) З’ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин. Відповідно до чч. 2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, на доказування обставин, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір;

5) За клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання у встановленому порядку:

а) про витребування доказів, коли щодо їх отримання є складнощі (ст. 137 ЦПК України);

б) про виклик свідків (ст. 136 ЦПК України);

в) про проведення експертизи (ст.ст. 143-150 ЦПК України);

г) про залучення до участі у справі спеціаліста (ст. 54 ЦПК України);

д) про залучення до участі у справі перекладача (ст. 55 ЦПК України);

є) про залучення до участі у справі особи, яка надає правову допомогу (ст. 56 ЦПК України);

ж) про судові доручення щодо збирання доказів (ст. 132 ЦПК України);

6) У невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів у порядку, встановленому ст.ст. 140-142 ЦПК України;

7) За клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову, які застосовуються відповідно до нормативно встановлених правил ст.ст. 151-155 ЦПК України;

8) Вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду та забезпечення правильного і своєчасного вирішення справи, зокрема, на заяву осіб, які беруть участь у справі, приймає заходи забезпечення доказів (ст.ст. 133-135 ЦПК України);

9) Визначає час і місце судового розгляду.

Призначене до проведення попереднє судове засідання може бути відкладено за заявою сторони чи сторін у разі неможливості явки їх до суду з причин, визнаних судом поважними. При неявці сторони у попереднє судове засідання без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки призводить до того, що з’ясування обставин у справі проводиться на підставі тільки тих доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання. Прийняття інших доказів судом залежить від поважності причин їх несвоєчасного подання.

Попереднє судове засідання не є обов’язковим. Питання про необхідність його проведення вирішується суддею під час відкриття провадження у справі.

Після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведені, і встановлює дату розгляду справи. Справа має бути призначена до розгляду не пізніше семи днів після закінчення дій підготовки до судового розгляду. (ст. 156 ЦПК України).

Контрольні питання:

1. Хто має право на пред’явлення позову?

2. Охарактеризуйте умови і процесуальний порядок реалізації права пред’явлення позову.

3. Який порядок прийняття позовної заяви суддею?

4. Назвіть правові наслідки відкриття цивільної справи у суді.

5. Як відбувається об’єднання і роз’єднання позовів?

6. Як здійснюються позивачем: зміни предмета або підстав позову; збільшення чи зменшення розміру позовних вимог; відмова від позову.

7. Визнання позову відповідачем.

8. Укладення сторонами мирової угоди.

9. Охарактеризуйте підстави та порядок забезпечення позову.

10. Які основні процесуальні дії вчиняються судом і учасниками процесу під час провадження у справі до судового розгляду?

11. У чому полягає мета і завдання провадження у справі до судового розгляду?

12. Охарактеризуйте процесуальний порядок провадження у справі до судового розгляду.

13. Охарактеризуйте особливості проведення попереднього судового засідання.

Тема: Судовий розгляд цивільних справ у суді першої інстанції. Фіксування цивільного процесу

Мета лекційного заняття: ознайомити студентів із порядком судового розгляду цивільної справи та охарактеризувати основні питання судового засідання як процесуальної форми розгляду та вирішення цивільної справи.

План лекційного заняття:

1. Поняття, значення та порядок судового розгляду цивільної справи.

2. Судове засідання як процесуальна форма розгляду та вирішення цивільної справи.

3. Ускладнення у ході судового розгляду цивільних справ.

4. Фіксування цивільного процесу.

Основні терміни та поняття: судовий розгляд, судове засідання, розгляд справи, дослідження письмових доказів, дослідження речових доказів, дослідження висновку експерта, судові дебати, репліка, право останньої репліки, ускладнення у ході судового розгляду цивільних справ, перерва в судовому засіданні, відкладення розгляду справи, зупинення провадження в справі, закриття провадження в цивільній справі, відтворення технічного запису, роздрукування технічного запису, копіювання технічного запису, журнал судового засідання, протокол.

Рекомендовані нормативно-правові акти:

Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. (із змінами) № 1618-IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 40-41, 42. — ст. 492.

Про затвердження Інструкції «Про порядок забезпечення старшими судовими розпорядниками та судовими розпорядниками проведення судового засідання, їх взаємодії з правоохоронними органами» : Наказ від 18.10.2004 р. № 182/04 / Державна судова адміністрація України // Офіційний вісник України від 19.11.2004. — № 44. — стор. 246. — стаття 2923. — код акту 30550/2004.

Про судове рішення у цивільній справі : Постанова від 18.12.2009 р. № 14 / Верховний Суд України // Вісник Верховного суду України. — 2010. — № 1. — стор. 4.