- •1. Поняття та особливості наказного провадження
- •2. Розгляд справи у порядку наказного провадження
- •3. Судовий наказ
- •1. Поняття та значення позовного провадження
- •2. Поняття, види та елементи позову
- •3. Способи захисту відповідача від заявленого позову
- •4. Зміни у позовному спорі
- •5. Забезпечення позову
- •1. Поняття та передумови відкриття провадження у справі
- •2. Процесуальний порядок відкриття провадження у справі
- •3. Попереднє судове засідання
- •1. Поняття, значення та порядок судового розгляду цивільної справи
- •2. Судове засідання як процесуальна форма розгляду та вирішення цивільної справи
- •3. Ускладнення у ході судового розгляду цивільних справ
- •1) Обставини, які свідчать про недотримання заявником передумов права на пред’явлення позову:
- •2) Обставини, які виникають після порушення провадження в справі та свідчать про ліквідацію спору або неможливість подальшого провадження у справі:
- •4. Фіксування цивільного процесу
- •1. Поняття, суть та види судових рішень
- •2. Рішення суду
- •1) Залежно від способу захисту права та правових наслідків, які вони викликають:
- •2) Залежно від обсягу питань, які вони вирішують:
- •3) Залежно від складності справи:
- •4) Залежно від стадій цивільного процесу:
- •5) Залежно від особливостей конструювання резолютивної частини рішення:
- •3. Вимоги до рішень суду
- •4. Законна сила рішення суду
- •5. Усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив
- •6. Ухвали суду першої інстанції
- •1) За стадіями, в яких постановляються ухвали у суді першої інстанції:
- •2) За процесуальною формою:
- •1. Загальні положення про заочний розгляд справи
- •2 Заочне рішення суду
- •3. Перегляд заочного рішення
- •1. Поняття, значення та загальні правила розгляду і вирішення справ окремого провадження
- •2. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи
- •3. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
- •4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
- •5. Усиновлення
- •6. Встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •7. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі
- •8. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
- •9. Визнання спадщини відумерлою
- •10. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
- •11. Примусова госпіталізація до протитуберкульозного закладу
- •12. Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
- •1. Поняття та значення апеляційного провадження
- •2. Право апеляційного провадження та його строки
- •3. Підготовка та порядок розгляду справи апеляційним судом
- •4. Повноваження апеляційного суду
- •5. Акти-документи апеляційного суду
- •1. Поняття та значення касаційного провадження
- •2. Право касаційного оскарження та процесуальний порядок його реалізації
- •3. Порушення касаційного провадження, підготовка та розгляд справи судом касаційної інстанції
- •4. Повноваження суду касаційної інстанції
- •1. Провадження по перегляду судових рішень Верховним Судом України
- •2) У разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору:
- •2. Провадження по перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами
- •1. Виконання судових рішень як стадія цивільного процесу
- •2. Суд у процесі виконання судових рішень. Повноваження суду, пов’язані з виконавчим провадженням по примусовому виконанню рішень
- •4) Судовий наказ.
- •3. Учасники виконавчого провадження, їх права та обов’язки
- •4. Судовий контроль за виконанням судових рішень
- •5. Поворот виконання
- •1. Поняття та джерела міжнародного цивільного процесуального права
- •4) Підзаконні нормативно-правові акти:
- •2. Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні
- •1. Право на судовий захист та правовий статус іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб та держав у цивільному процесі
- •2. Підсудність цивільних справ з іноземним елементом. Підготовка та розгляд справи
- •1) У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:
- •1. Порядок відновлення втраченого судового провадження
- •2. Розгляд справи та постановлення рішення про відновлення втраченого судового провадження
- •1. Поняття про правовий статус третейського суду
- •2. Третейський розгляд
- •3. Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів
- •4. Провадження у справах про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів
- •Основні категорії та поняття цивільного процесуального права
- •Література
1. Поняття та значення касаційного провадження
Касаційне провадження (від лат. «cassatio» – скасування, знищення, або франц. «kasser» – зламати) – це сукупність процесуальних дій суду та інших учасників цивільного процесу, спрямованих на перевірку законності судових рішень, які набрали законної сили, щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження є однією із конституційних гарантій охорони прав, свобод та законних інтересів осіб в цивільному процесі, адже завдяки йому учасники цивільного судочинства отримують можливість відстоювати свої права вже після набрання судовим рішенням законної сили, якщо є підстави для сумніву в законності останнього.
Касаційною інстанцією у цивільних справах є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Аналіз змісту норм ЦПК дає можливість визначити риси, які є найбільш характерними для касаційного провадження в цивільному судочинстві України:
– касаційна скарга подається на судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду, які набрали законної сили;
– подання касаційної скарги обумовлено неправильним застосуванням судом першої інстанції або апеляційної судом норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права;
– суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, вирішує тільки питання права, тобто юридичний бік справи;
– під час розгляду справи у касаційному порядку суд не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими;
– за результатом розгляду справи касаційний суд може направити справу на новий розгляд в суд першої чи апеляційної інстанції, а у певних випадках також вирішити її по суті;
Розгляд справи в суді касаційної інстанції здійснюється з додержанням загальних засад судочинства.
2. Право касаційного оскарження та процесуальний порядок його реалізації
Право касаційного оскарження – це право на порушення діяльності суду касаційної інстанції з перевірки законності рішення суду першої та (або) апеляційної інстанції, що набрало законної сили.
Суб’єктами права касаційного оскарження є (ч. 1 ст. 324 ЦПК): сторони (позивач та відповідач) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки;
Об’єктом касаційного оскарження можуть бути судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду. При цьому самостійним об’єктом оскарження може бути як рішення в цілому, так і його частина, а також такі ухвали суду першої інстанції, як: про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу; про повернення заяви позивачеві (заявникові); про відмову у відкритті провадження у справі; про зупинення провадження у справі; про закриття провадження у справі; про залишення заяви без розгляду; про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду; про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами; про видачу дубліката виконавчого листа; про відстрочку і розстрочку, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення; про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках; про заміну сторони виконавчого провадження; про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби; про поворот виконання рішення суду; про відмову в поновленні втраченого судового провадження; про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; про повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Підставами порушення касаційного провадження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Тобто, не будь-яке рішення чи ухвала можуть бути оскаржені в касаційному порядку, а тільки ті, щодо яких є сумніви в їх законності.
Відповідно до ст. 325 ЦПК право касаційного оскарження може бути реалізоване (строк) протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
У разі пропущення цього строку з поважних причин, суддя касаційної інстанції, за заявою особи, яка подала касаційну скаргу, може поновити цей строк.
Право касаційного оскарження реалізується шляхом подання належним чином оформленої касаційної скарги. Касаційна скарга – це звернення до суду касаційної інстанції з вимогою про перевірку рішення суду першої та (або) апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, на предмет його відповідності нормам матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга подається у письмовій формі, її зміст визначається конкретними обставинами справи, проте ст. 326 ЦПК містить перелік обов’язкових реквізитів, які повинні бути зазначені в скарзі:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;
3) ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;
4) рішення (ухвала), що оскаржується;
5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
6) клопотання особи, яка подає скаргу;
7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.
Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.
До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій. Ця вимога обумовлена тим, що отримавши вищевказані матеріали, особи, які беруть участь у справі, можуть підготуватися до захисту своїх прав, зокрема підготувати та подати заяву про приєднання до касаційної скарги тощо. Також повинні бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору.
Касаційна скарга подається за правилами ст. 327 ЦПК безпосередньо до суду касаційної інстанції. Однією з додаткових гарантій реалізації суб’єктивного права на касаційне оскарження є закріплене у ст. 330 ЦПК правило, згідно з яким особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити, змінити її або відкликати.
Доповнити або змінити касаційну скаргу може тільки особа, яка її подала, протягом строку на касаційне оскарження, а відкликати – до початку розгляду справи у суді касаційної інстанції. Відмовитися від скарги особа, яка її подала, може до закінчення касаційного провадження.
При відкликанні касаційної скарги постановляється ухвала про повернення скарги, а в разі відмови від скарги – закривається касаційне провадження. У першому випадку повторне звернення з такою самою скаргою допускається, у другому – не допускається.