- •1. Поняття та особливості наказного провадження
- •2. Розгляд справи у порядку наказного провадження
- •3. Судовий наказ
- •1. Поняття та значення позовного провадження
- •2. Поняття, види та елементи позову
- •3. Способи захисту відповідача від заявленого позову
- •4. Зміни у позовному спорі
- •5. Забезпечення позову
- •1. Поняття та передумови відкриття провадження у справі
- •2. Процесуальний порядок відкриття провадження у справі
- •3. Попереднє судове засідання
- •1. Поняття, значення та порядок судового розгляду цивільної справи
- •2. Судове засідання як процесуальна форма розгляду та вирішення цивільної справи
- •3. Ускладнення у ході судового розгляду цивільних справ
- •1) Обставини, які свідчать про недотримання заявником передумов права на пред’явлення позову:
- •2) Обставини, які виникають після порушення провадження в справі та свідчать про ліквідацію спору або неможливість подальшого провадження у справі:
- •4. Фіксування цивільного процесу
- •1. Поняття, суть та види судових рішень
- •2. Рішення суду
- •1) Залежно від способу захисту права та правових наслідків, які вони викликають:
- •2) Залежно від обсягу питань, які вони вирішують:
- •3) Залежно від складності справи:
- •4) Залежно від стадій цивільного процесу:
- •5) Залежно від особливостей конструювання резолютивної частини рішення:
- •3. Вимоги до рішень суду
- •4. Законна сила рішення суду
- •5. Усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив
- •6. Ухвали суду першої інстанції
- •1) За стадіями, в яких постановляються ухвали у суді першої інстанції:
- •2) За процесуальною формою:
- •1. Загальні положення про заочний розгляд справи
- •2 Заочне рішення суду
- •3. Перегляд заочного рішення
- •1. Поняття, значення та загальні правила розгляду і вирішення справ окремого провадження
- •2. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи
- •3. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
- •4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
- •5. Усиновлення
- •6. Встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •7. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі
- •8. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
- •9. Визнання спадщини відумерлою
- •10. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
- •11. Примусова госпіталізація до протитуберкульозного закладу
- •12. Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
- •1. Поняття та значення апеляційного провадження
- •2. Право апеляційного провадження та його строки
- •3. Підготовка та порядок розгляду справи апеляційним судом
- •4. Повноваження апеляційного суду
- •5. Акти-документи апеляційного суду
- •1. Поняття та значення касаційного провадження
- •2. Право касаційного оскарження та процесуальний порядок його реалізації
- •3. Порушення касаційного провадження, підготовка та розгляд справи судом касаційної інстанції
- •4. Повноваження суду касаційної інстанції
- •1. Провадження по перегляду судових рішень Верховним Судом України
- •2) У разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору:
- •2. Провадження по перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами
- •1. Виконання судових рішень як стадія цивільного процесу
- •2. Суд у процесі виконання судових рішень. Повноваження суду, пов’язані з виконавчим провадженням по примусовому виконанню рішень
- •4) Судовий наказ.
- •3. Учасники виконавчого провадження, їх права та обов’язки
- •4. Судовий контроль за виконанням судових рішень
- •5. Поворот виконання
- •1. Поняття та джерела міжнародного цивільного процесуального права
- •4) Підзаконні нормативно-правові акти:
- •2. Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні
- •1. Право на судовий захист та правовий статус іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб та держав у цивільному процесі
- •2. Підсудність цивільних справ з іноземним елементом. Підготовка та розгляд справи
- •1) У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:
- •1. Порядок відновлення втраченого судового провадження
- •2. Розгляд справи та постановлення рішення про відновлення втраченого судового провадження
- •1. Поняття про правовий статус третейського суду
- •2. Третейський розгляд
- •3. Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів
- •4. Провадження у справах про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів
- •Основні категорії та поняття цивільного процесуального права
- •Література
1. Поняття та значення позовного провадження
Позовне провадження – вид провадження у цивільному процесі, в якому розглядається спір про право цивільне (спір, який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин).
Інша характерна риса позовного провадження – участь у ньому двох сторін – позивача та відповідача.
Позовне є основним видом провадження, що притаманне цивільному процесу з давніх часів (з часів римського права).
Значення позовного провадження: усі цивільні процесуальні норми, які визначають загальну частину цивільного процесуального права та зумовлюють розгляд справи за стадіями, поширюються саме на справи позовного провадження. Справи інших проваджень (наказного та окремого) розглядаються вже за загальними правилами позовного провадження з урахуванням винятків та доповнень, визначених спеціальними нормами про ці провадження (ст.ст. 97, 235 ЦПК).
2. Поняття, види та елементи позову
Позов – засіб захисту прав особи у позовному провадженні, це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.
У теорії сформувалося кілька поглядів з приводу поняття та суті позову:
1) позов – це інститут цивільного процесуального права;
2) позов – це інститут матеріального права.
Переважна більшість учених вказує на універсальність цього поняття (поєднання матеріально-правового та процесуального аспектів).
Елементи позову: предмет, підстава, зміст.
Предмет позову – це його частина, яка містить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. До початку розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет позову (ст. 31 ЦПК) (звернувшись до суду з однією з вимогою, до початку розгляду справи по суті замінити її іншою). Зміна предмета позову можлива лише в межах спірних правовідносин. Інакше позивач має право пред’явити самостійний позов за загальними правилами.
Підстава позову – це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК), і докази, що підтверджують позов (п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК). Розрізняють активну та пасивну підстави позову.
Активні підстави – це підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладені певні обов’язки. До їх складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, те що позивач і відповідач є суб’єктами прав та обов’язків спірних правовідносин.
Пасивну підставу позову становлять факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обґрунтовують необхідність подання позову та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене, оспорене чи невизнане, є загроза його порушення чи необхідність у зміні існуючих між сторонами правовідносин.
Зміст позову – це частина позову, яка відображає звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов’язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права.
Значення елементів позову:
1) за ними визначаються межі судового розгляду (відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, не можуть вийти за них суди апеляційної (ч. 1 ст. 303 ЦПК) та касаційної (ч. 1 ст. 335 ЦПК) інстанцій при перегляді судових рішень);
2) елементи позову також індивідуалізують його, допомагають встановити тотожність з іншими. Це має вирішальне значення при відкритті провадження у справі та розвитку процесу у спорі.
У вимозі до суду про порушення його діяльності на захист права визначається і спосіб бажаного захисту, як результат, на досягнення якого спрямовується така діяльність.
За способом процесуального захисту, який відображається у змісті позову, позови класифікуються на:
– позови про присудження;
– позови про визнання;
– перетворювальні позови.
Позови про присудження спрямовані на поновлення порушеного права, усунення наслідків правопорушення; вимагається поновлення становища, що існувало до порушення права, та припинення дій, які їх порушують.
Позови про визнання спрямовані на усунення непорозумінь з приводу наявності та змісту правовідносин між сторонами. Суд своїм рішенням має внести ясність у питання про наявність чи відсутність прав та обов’язків.
Позови перетворювальні спрямовані на захист прав шляхом їх трансформування, тобто зміни чи припинення правовідносин, які існують між сторонами.
Предметом судового розгляду може бути один позов або кілька. Наприклад, заява позивача та третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору розглядаються в одному провадженні. Тому закон передбачає можливість об’єднання та роз’єднання позовів.
Об’єднання позовів:
1) дозволяє в одному провадженні розглядати кілька матеріально-правових вимог. Це можуть бути вимоги одного позивача до одного відповідача, вимоги одного позивача до кількох відповідачів, кількох позивачів до одного відповідача;
2) сприяє економії процесуальних засобів і є способом усунення можливості ухвалення протилежних за змістом рішень;
3) може мати місце як з ініціативи позивачів, якщо вони визначають свої вимоги (множинні чи до кількох відповідачів) у позовній заяві, так і з ініціативи суду, який постановляє ухвалу з цього питання;
4) при об’єднанні позовів кожна з вимог зберігає самостійне значення і всі вони підлягають вирішенню судом у спільному процесі, по кожній з них він повинен дати відповідь у своєму рішенні про задоволення позову чи про відмову у позові повністю або частково.
Критерієм для об’єднання позовів є його однорідність (вимоги, які випливають з одних і тих самих правовідносин). Зв’язок однорідних вимог, необхідних для об’єднання, може бути обумовлений особливостями спірних матеріальних правовідносин. Такі вимоги можуть випливати як з одних цивільних правовідносин, так і з різних, але пов’язаних між собою.
Роз’єднання позовів застосовується тоді, коли в одному провадженні перебувають декілька позовів, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи. Про роз’єднання постановляється ухвала, і ці матеріально-правові вимоги розглядаються у самостійних провадженнях.