- •1. Поняття та особливості наказного провадження
- •2. Розгляд справи у порядку наказного провадження
- •3. Судовий наказ
- •1. Поняття та значення позовного провадження
- •2. Поняття, види та елементи позову
- •3. Способи захисту відповідача від заявленого позову
- •4. Зміни у позовному спорі
- •5. Забезпечення позову
- •1. Поняття та передумови відкриття провадження у справі
- •2. Процесуальний порядок відкриття провадження у справі
- •3. Попереднє судове засідання
- •1. Поняття, значення та порядок судового розгляду цивільної справи
- •2. Судове засідання як процесуальна форма розгляду та вирішення цивільної справи
- •3. Ускладнення у ході судового розгляду цивільних справ
- •1) Обставини, які свідчать про недотримання заявником передумов права на пред’явлення позову:
- •2) Обставини, які виникають після порушення провадження в справі та свідчать про ліквідацію спору або неможливість подальшого провадження у справі:
- •4. Фіксування цивільного процесу
- •1. Поняття, суть та види судових рішень
- •2. Рішення суду
- •1) Залежно від способу захисту права та правових наслідків, які вони викликають:
- •2) Залежно від обсягу питань, які вони вирішують:
- •3) Залежно від складності справи:
- •4) Залежно від стадій цивільного процесу:
- •5) Залежно від особливостей конструювання резолютивної частини рішення:
- •3. Вимоги до рішень суду
- •4. Законна сила рішення суду
- •5. Усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив
- •6. Ухвали суду першої інстанції
- •1) За стадіями, в яких постановляються ухвали у суді першої інстанції:
- •2) За процесуальною формою:
- •1. Загальні положення про заочний розгляд справи
- •2 Заочне рішення суду
- •3. Перегляд заочного рішення
- •1. Поняття, значення та загальні правила розгляду і вирішення справ окремого провадження
- •2. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи
- •3. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
- •4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
- •5. Усиновлення
- •6. Встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •7. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі
- •8. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
- •9. Визнання спадщини відумерлою
- •10. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
- •11. Примусова госпіталізація до протитуберкульозного закладу
- •12. Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
- •1. Поняття та значення апеляційного провадження
- •2. Право апеляційного провадження та його строки
- •3. Підготовка та порядок розгляду справи апеляційним судом
- •4. Повноваження апеляційного суду
- •5. Акти-документи апеляційного суду
- •1. Поняття та значення касаційного провадження
- •2. Право касаційного оскарження та процесуальний порядок його реалізації
- •3. Порушення касаційного провадження, підготовка та розгляд справи судом касаційної інстанції
- •4. Повноваження суду касаційної інстанції
- •1. Провадження по перегляду судових рішень Верховним Судом України
- •2) У разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору:
- •2. Провадження по перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами
- •1. Виконання судових рішень як стадія цивільного процесу
- •2. Суд у процесі виконання судових рішень. Повноваження суду, пов’язані з виконавчим провадженням по примусовому виконанню рішень
- •4) Судовий наказ.
- •3. Учасники виконавчого провадження, їх права та обов’язки
- •4. Судовий контроль за виконанням судових рішень
- •5. Поворот виконання
- •1. Поняття та джерела міжнародного цивільного процесуального права
- •4) Підзаконні нормативно-правові акти:
- •2. Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні
- •1. Право на судовий захист та правовий статус іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб та держав у цивільному процесі
- •2. Підсудність цивільних справ з іноземним елементом. Підготовка та розгляд справи
- •1) У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:
- •1. Порядок відновлення втраченого судового провадження
- •2. Розгляд справи та постановлення рішення про відновлення втраченого судового провадження
- •1. Поняття про правовий статус третейського суду
- •2. Третейський розгляд
- •3. Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів
- •4. Провадження у справах про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів
- •Основні категорії та поняття цивільного процесуального права
- •Література
3. Способи захисту відповідача від заявленого позову
Для захисту від заявленого позову відповідач наділений комплексом процесуальних прав:
– загальні: право подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання, подавати свої доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, оскаржувати судові рішення та інші права, закріплені у ст. 27 ЦПК;
– спеціальні процесуальні способи захисту: заперечення проти позову (ст. 128 ЦПК) та зустрічний позов (ст. 123 ЦПК).
Заперечення проти позову – це письмові пояснення відповідача, які відхиляють або спростовують вимоги позивача, подані до суду після одержання ним копій ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви.
Вони можуть бути спрямовані на повне або часткове, постійне або тимчасове нівелювання матеріально-правової вимоги позивача. Ці пояснення можуть мати матеріально-правовий та процесуально-правовий характер.
Матеріально-правові заперечення спростовують суть позову, вони полягають у тому, що відповідач оспорює матеріально-правову вимогу і тому, безперечно, заперечує можливість виникнення процесу за нею.
Процесуально-правові заперечення обґрунтовують неправомірність виникнення або продовження процесу у справі в зв’язку з відсутністю передумов для звернення позивачем до суду або порушення порядку його реалізації.
Зустрічний позов – це матеріально-правова вимога первісного відповідача до первісного позивача, пред’явлена до суду для спільного розгляду із первісним позовом. За цією позовною вимогою первісний відповідач набуває процесуального статусу позивача, а первісний позивач – відповідача. Однак лише у цій справі, повного процесуального статусу позивача відповідач може набути тільки у разі, якщо первісний позивач відмовиться від заявленого ним позову і суд прийме таку відмову.
Мета звернення до суду відповідача із зустрічним позовом:
1) захист свого порушеного, оспореного чи невизнаного права;
2) захист проти вимог позивача.
Суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані та спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, якщо вони випливають з одних правовідносин, або вимоги за позовами можуть зараховуватися, або задоволення зустрічного позову може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову.
Право на пред’явлення зустрічного позову відповідно до ст. 123 ЦПК виникає з відкриттям провадження у справі і може бути реалізовано до або під час попереднього судового засідання, тобто до початку розгляду справи по суті. Поданий після цього зустрічний позов розглядається судом у самостійному провадженні в загальному порядку.
Після розгляду справи по суті в судовому засіданні суд ухвалює єдине рішення, в якому дає конкретну відповідь як на первісну вимогу позивача, так і на зустрічну вимогу відповідача.
4. Зміни у позовному спорі
У процесі розгляду та вирішення справи сторони наділяються широкими процесуальними правами і можуть вільно ними розпоряджатися.
Позивач протягом усього розгляду справи має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову. Відповідач протягом усього розгляду справи має право визнати позов повністю або частково, а до початку розгляду судом справи по суті – пред’явити зустрічний позов. Сторони на будь-якій стадії цивільного процесу можуть укласти мирову угоду (ст. 31 ЦПК). Такі дії сторін є проявом принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Зміна предмета та підстави позову є важливим правом позивача, оскільки дозволяє оперативно змінювати конструкцію позовного спору (вимогу до відповідача та суду) у зв’язку, наприклад, зі збором доказів, дослідженням обставин справи, очевидністю неправильного визначення матеріально-правової вимоги та обставин, які її обґрунтовують, тощо. Обмеження щодо зміни предмета та підстави позову законом не встановлені, однак ці зміни не повинні виходити за межі матеріально-правової вимоги. Інакше особа позбавляється права на звернення до суду у загальному порядку.
Збільшення чи зменшення обсягу позовних вимог також дозволяє керувати процесом у справі, зважаючи на ті ж причини. Причому особливістю такої розпорядчої дії є те, що у разі збільшення обсягу позовних вимог повинні бути дотримані зміст та форма такого звернення до суду, а також оплата судового збору, обчисленого на підставі збільшеного обсягу позовних вимог. У випадку зменшення обсягу позовних вимог, надміру сплачений судовий збір не повертається, оскільки наявна часткова відмова від позову, тобто особа у певній частині відмовляється від судового захисту заявленої вимоги.
Відмова від позову – це одностороннє усне або письмове волевиявлення позивача в суді, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги. Така дія може бути вчинена протягом всього провадження у справі (ст.ст. 174, 306, 334, 372 ЦПК). Будучи проявом принципу диспозитивності, така дія позивача здійснюється під контролем суду. Останній відмовляє у прийнятті відмови позивача від позову, якщо така розпорядча дія суперечить закону, інтересам інших осіб чи з інших причин не може бути прийнята судом. Також не приймається відмова від позову, якщо вона вчинена представником всупереч інтересам позивача. Прийняття судом відмови позивача від позову тягне за собою закриття провадження у справі і виключає можливість у майбутньому звернення до суду з таким самим позовом. Тому наслідки вчинення такої дії позивачем повинні бути роз’яснені судом.
Відмову від позову слід відрізняти від відмови від поданої заяви чи скарги. Наприклад, повернення заяви за клопотанням позивача до відкриття провадження у справі не перешкоджає повторному зверненню до суду. У порядку, встановленому ст. 109 СК, подружжя, яке подало спільну заяву про розірвання шлюбу, може її відкликати до ухвалення рішення у справі. Особи, які подали апеляційну чи касаційну скаргу, також можуть від неї відмовитися (ст.ст. 300, 330 ЦПК), що тягне за собою закриття відповідно апеляційного чи касаційного провадження. Але така дія не свідчить про відмову від позову (судового захисту), оскільки має не матеріально-правовий, а процесуальний характер.
Визнання позову відповідачем – одностороннє усне або письмове волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем (ст. 174 ЦПК). Суд може вважати позов визнаним, якщо у нього не виникає сумніву в тому, що визнання відповідає дійсним обставинам справи, не порушує чиїхось прав та законних інтересів і не зроблене під впливом протиправної поведінки щодо нього інших осіб або з метою приховати інші обставини, необхідні для вирішення справи. Правом визначення позову відповідач наділений протягом усього часу розгляду справи в суді першої інстанції. У разі визнання позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про його задоволення. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суперечить інтересам відповідача (якщо визнання позову вчинено представником), суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд справи.
Мирова угода – це укладена між сторонами та визнана судом домовленість (договір) про припинення спору між сторонами шляхом взаємних поступок, яка стосується їхніх прав, обов’язків та предмета позову (ст. 175 ЦПК). Сторони можуть укласти мирову угоду протягом усього часу провадження у справі (ст.ст. 306, 334 ЦПК), в тому числі у процесі виконання рішення суду (ст. 372 ЦПК).
Сторони, які уклали мирову угоду, у спільній заяві повідомляють про це суд, а той роз’яснює наслідки вчинення такої дії. На підставі цієї заяви суд вирішує питання про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо така угода суперечить закону, порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена представником сторони поза межами своїх повноважень чи всупереч інтересам особи, яку він представляє, суд відмовляє у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Ухвала про визнання мирової угоди може бути оскаржена в апеляційному порядку. Визнана судом мирова угода є підставою для виконання, тому ухвала про її визнання повинна відповідати вимогам Закону України «Про виконавче провадження».