Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Konspekt_lektsiy_tsiv_protses_Osobliva_chastina.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

1. Поняття та джерела міжнародного цивільного процесуального права

Процеси міжнародної інтеграції, налагодження тісних міжнародних зв’язків, уніфікація норм матеріального права обумовлюють необхідність створення ефективного механізму захисту прав та інтересів учасників правовідносин, розгляду та вирішення правових спорів між ними та забезпечення можливості виконання відповідних судових рішень за участю іноземного елементу.

Під іноземним елементом відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» розуміють ознаку, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

1) хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

2) об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

3) юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Порядок провадження у цивільних справах з іноземним елементом та вирішення питань, пов’язаних з наданням правової допомоги судам інших країн, врегульований нормами різноманітних систем права (внутрішньодержавного та міжнародного), має назву міжнародного цивільного процесу.

Регулювання порядку розгляду цивільних справ за участю іноземного елементу, визначення правил підсудності, питань правової допомоги нормами ЦПК не вирішує всіх проблем, що виникають у правозастосовній діяльності. У правовідносинах з іноземним елементом взаємодіють різні національні правопорядки, врегульовані внутрішньодержавними нормами різних держав. У сучасних умовах одним із найефективніших засобів правового регулювання порядку вирішення цивільно-правових спорів за участю іноземного елементу є укладення міжнародних двосторонніх та багатосторонніх договорів. Це, своєю чергою, зумовило виникнення в юридичній науці дискусії з приводу місця правових норм, які регулюють порядок відправлення правосуддя у цивільних справах з іноземним елементом, у системі права. Одні науковці відносять міжнародне цивільне процесуальне право до міжнародного приватного права, інші – виходять з концепції його внутрішньодержавної природи.

Систему міжнародного цивільного процесуального права складають норми щодо:

– компетенції судів України відносно цивільних справ за участю іноземного елемента: міжнародної підсудності та підвідомчості (юрисдикції);

– процесуально-правового становища учасників цивільного судочинства – іноземних фізичних та юридичних осіб, держав, їх дипломатичних представництв та консульських установ, посадових осіб міжнародних організацій, осіб без громадянства;

– допустимості тих чи інших засобів доказування або судових доказів у цивільних справах з іноземним елементом;

– правової допомоги у цивільних, сімейних, трудових справах, в тому числі судові доручення, виконання іноземних доручень;

– визнання та виконання рішень іноземних судів;

– порядку визначення змісту іноземного (матеріального та процесуального) права та його застосування та інші.

До міжнародного цивільного процесуального права не належать правові норми, які визначають порядок розгляду справ у різноманітних міжнародних юрисдикційних органах, наприклад в Європейському суді з прав людини. Ці норми належать до міжнародного публічного права, оскільки одним з суб’єктів відносин є не національний суд, а міжнародна організація, в тому числі суди, які діють за спеціальною процедурою.

Міжнародним цивільним процесуальним правом є сукупність норм різноманітних систем права (внутрішньодержавного та міжнародного), які регулюють цивільні процесуальні правовідносини щодо відправлення правосуддя у цивільних справах між національними судами та іншими учасниками процесу, один з яких є іноземним елементом.

Джерелами міжнародного цивільного процесуального права є:

І. Норми національного законодавства:

1) Конституція України, яка поширила національний правовий режим на іноземців та осіб без громадянства (ст. 6);

2) Цивільний процесуальний кодекс України (розд. VIII, X), які визначають порядок визнання та виконання рішень іноземних судів та провадження у справах за участю іноземних осіб;

3) Закони України: «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 р., «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р., «Про дипломатичну службу» від 20.09.2001 р., «Про закордонних українців» від 04.03.2004 р., «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р., «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 р., «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р., «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 р. тощо;