2. Суд у процесі виконання судових рішень. Повноваження суду, пов’язані з виконавчим провадженням по примусовому виконанню рішень

Суд не завжди виступає суб’єктом виконання, адже рішення суду, яке набрало законної сили, вимагає виконання сторонами та іншими особами, щодо яких воно ухвалене.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), а саме як сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Підстави для примусового виконання судових (вирішених у порядку цивільного судочинства) рішень:

1) виконавчий лист;

2) ухвала про забезпечення позову;

3) ухвала про визнання мирової угоди;

4) Судовий наказ.

Виконавчий лист – це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом загальної юрисдикції, і зобов’язує боржника, інших юридичних і фізичних осіб точно і своєчасно виконати рішення суду і сприяти державному виконавцю у примусовому їх виконанні. Відповідно до ч. 2 ст. 368 ЦПК за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до державних податкових інспекцій.

Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює вимоги до змісту виконавчого документа, у виконавчому документі має бути зазначено: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, власне ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб-платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб-громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов’язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов’язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює строки пред’явлення виконавчих документів до виконання, зокрема щодо примусового виконання судових рішень виконавчі документи мають бути пред’явлені протягом року, якщо інше не передбачено законом. При цьому для виконання судових рішень строки встановлюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, – з наступного дня після його постановлення. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред’явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Повноваження суду, пов’язані з виконавчим провадженням по примусовому виконанню рішень.

У порядку, встановленому цивільним процесуальним законом, на етапі примусового виконання судових рішень можуть розглядатися справи з приводу:

1) видачі дубліката виконавчого листа або судового наказу (ст. 370 ЦПК; п. 8 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»);

2) поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст. 371 ЦПК; ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»);

3) відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання (ст. 373 ЦПК; ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»);

4) розгляду питання про затвердження мирової угоди та відмови від примусового виконання рішення (ст. 372 ЦПК; ч. 3 ст. 12, п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»);

5) вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ст. 374 ЦПК; ч. 2 ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження»);

6) вирішення питання про оголошення розшуку боржника або дитини (ст. 375 ЦПК; п. 10 ч. 3 ст. 11; ч. 4 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»);

7) вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст. 376 ЦПК; п. 10 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»);

8) вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках (ст. 377 ЦПК);

9) вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (ст. 377-1 ЦПК);

– заміни сторони виконавчого провадження (ст. 378 ЦПК; ч. 5 ст. 8, п. 12 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»);

10) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (ст. 379 ЦПК; ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»);

11) роз’яснення судового рішення (ст. 221 ЦПК; п. 8 ч. 3 ст. 11, ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»);

12) розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця (судового контролю за виконанням судових рішень) (розд. VII ЦПК; ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»);

13) вирішення питання про поворот виконання (ст.ст. 380-382 ЦПК).

Замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат. Суд, який видав виконавчий лист про стягнення аліментів, має право за поданням державного виконавця у разі встановлення кількох місць роботи чи отримання доходів боржника видати дублікат виконавчого листа. Заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката. За видачу стягувачу дубліката виконавчого листа або судового наказу справляється судовий збір (ст. 370 ЦПК).

У разі пропуску строку пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання (виконавчої давності) стягувач може звернутися до суду із заявою про його поновлення. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк (ст. 371 ЦПК).

За наявності обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і, у виняткових випадках, може відстрочити або розстрочити виконання, змінити спосіб і порядок виконання рішення (ст. 373 ЦПК).

Мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмову стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до загальних правил щодо розпорядження матеріальними правами сторін цивільного процесу (ст.ст. 174-175, 372 ЦПК).

Питання щодо тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу вирішується судом за поданням державного виконавця у десятиденний строк з викликом в судове засідання сторін та за обов’язковою участю представників органів опіки та піклування. Проте неявка сторін не є перешкодою для вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ст. 374 ЦПК).

Розшук у виконавчому провадженні оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. Подання державного виконавця розглядається у десятиденний строк (ст. 375 ЦПК).

Для забезпечення конституційного принципу недоторканості житла державний виконавець у разі проведення виконавчих дій, пов’язаних із примусовим проникненням до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, повинен звернутися до суду за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи. Заявником у справі виступає державний виконавець, який подає до суду заяву. Ці питання вирішуються судом негайно за участю державного виконавця, без виклику чи повідомлення сторін або інших заінтересованих осіб (ст. 376 ЦПК).

Законом допускається можливість звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах. Вирішення такого питання, а також можливості звернення стягнення на грошові кошти, які знаходяться на рахунках самого боржника, здійснюється судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за участю державного виконавця без виклику чи повідомлення сторін чи інших заінтересованих осіб (ст. 377 ЦПК).

Питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Відповідне подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця (ст. 377-1 ЦПК).

Питання про правонаступництво у виконавчому провадженні судом розглядається у десятиденний строк за поданням державного виконавця або за заявою особи, яка бажає вступити правонаступником. Суду повинні бути представлені документи, що підтверджують правонаступництво у матеріальних правовідносинах (ст. 378 ЦПК).

У разі звернення стягнення на майно, яке перебуває у спільній власності, постає потреба визначення у ній частки боржника. Тому державний виконавець повинен звернутися до суду із відповідним поданням, яке розглядається судом у десятиденний строк з повідомленням сторін та заінтересованих осіб, їхня неявка не перешкоджає вирішенню питання (ст. 379 ЦПК).