10. Кріозбереження живого рослинного матеріалу (2 год)

Поняття про кріозбереження. Кріозбереження як основа створення

банку клітин і тканин рослин. Фізіологічні основи збереження життєдіяль-1 ності рослинних клітин при глибокому заморожуванні. Пошкодження і

І загибель клітин рослин при дії низькими температурами. Підготовка рос- I динного матеріалу до заморожування. Технологія заморожування, кріо- I збереження, відтаювання і реактивації росту клітин і діяльності меристем.

Кріозбереження рослинного матеріалу — потенційне створення банків І клітин і меристем з метою використання в біотехнології та селекції. Практична робота

8. Стратифікація насіння.

Вимоги до навчальних досягнень учнів

Учень (учениця)

знає:

• особливості дії низьких температур на рослини та їх частини;

• можливості збереження живих об’єктів в умовах низьких темпера­тур;

уміє:

• використовувати дію низьких температур для передпосівної оброб­ки насінння.

11. Досягнення, проблеми і перспективи біотехнології рослин (1 год)

Роль біотехнології у вирішенні проблеми азотфіксації. Перспективи І створення злаків-азотфіксаторів. Біотехнологія в переробних галузях сіль- I ського господарства. Біотехнологія і тваринництво: трансплантація емб- I ріонів. Виробництво біоенергії в аграрному господарстві. Етичні і профе- I сійні проблеми сільськогосподарської біотехнології. Напрями і перспек- I тиви розвитку сільськогосподарської біотехнології.

Вимоги до навчальних досягнень учнів

Учень (учениця)

знає:

• перспективи біотехнології рослин в різних галузях господарства;

• етичні моральні та професійні проблеми біотехнології.

ОРІЄНТОВНИЙ КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН (34 ГОДИНИ)

№ з/п	Назви тем	Всього	Лекції	Практ.
1	Біотехнологія як наукова і прикладна галузь біології	1	1	-
2	Рослинні об’єкти і методи їх культивування in vitro. Вимоги до умов культивування	4	2	2
3	Штучні поживні середовища, особливості їх виготовлення і використання у біотехнології рослин	4	1	3
4	Морфогенез і регенерація рослин у штучних умовах. Управління ростом і розвитком рослин в культурі in vitro	4	1	3
5	Біотехнологічні аспекти клонального мікро- розмноження і оздоровлення рослин через культуру in vitro	3	2	1
6	Технологія клонального мікророзмноження польових, плодових, ягідних та декоратив­них культур	5	2	3
7	Одержання і культивування ізольованих протопластів рослинних клітин	2	2	-
8	Соматична гібридизація рослин шляхом злиття ізольованих протопластів	2	2	-
9	Генетична варіабельність рослинних клітин в культурі in vitro та її практичне використан­ня	1	1	'
10	Використання методів in vitro в сучасній се­лекції рослин	2	2	-
11	Застосування регуляторів росту і розвитку рослин в біотехнології	3	2	1
12	Кріозбереження живого рослинного мате­ріалу	2	1	1
13	Перспективи біотехнології рослин	1	1	-
	Разом	34	20	14

ОСНОВИ ГЕНЕТИЧНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ. 11 КЛАС

1. Структура, функції і основні властивості нуклеїнових кислот як носіїв генетичної інформації (7 год)

Нуклеотидний склад і структура ДНК. Подвійна спіраль ДНК - спіраль життя. Первинна і вторинна структура ДНК. Принципи компле- ментарності нуклеотидів і його біологічне значення. Будова РНК. Основні характеристики рибосомної, матричної (інформаційної) і транспортної РНК. Властивості ДНК та РНК і їх функції. ДНК як носій генетичної інформації.

Реплікація ДНК як унікальна властивість самовідтворення спадкового ^ матеріалу. Напівконсервативний синтез ДНК та його суть. Реплікаційна вилка та її організація. Механізми збереження нуклеотидної послідовності ДНК. Репарація ДНК.

Лабораторні роботи:

1. Добування нуклеопротеїдів.

2.Нуклеїнові кислоти та їх комплекси т.

Матеріали і обладнання для лабораторно-практичних занять дапою розділу: перезрілий томат або банан, 5% розчин натрію хлориду, детергент, технічний спирт, фільтрувальний папір, пробірки, лійка (лабораторна ро­бота 1); центрифуга, центрифужні пробірки, ваги, ступка, водяна баня, колба на 100 мл з корком, штатив, фільтрувальний та лакмусовий папір, скляний пісок, 0,4 і 30% розчини натрію гідроксиду, сірчаний ефір, 5% розчини соляної та сульфатної кислот, концентрований амонію гідроксид, 1% аміачний розчин срібла, молібденокислий амоній в нітратній кислоті (лабораторна робота 2).

Вимоги до навчальних досягнень учнів

Учень(учениця)

знає:

• структуру ДНК;

• нуклеотидний склад нуклеїнових кислот;

• властивості нуклеїнових кислот як носіїв генетичної інформації;

• біологічну роль нуклеїнових кислот. Механізми реплікації;

• біологічне значення реплікації;

• причини виникнення та наслідки помилок при реплікації;

уміє:

• добувати ДНК та нуклеопротеїди клітин.

2. Етапи реалізації генетичної інформації (9 год)

Поняття про генетичний код як код життя. Розшифрування генетич­ного коду. Універсальність генетичного коду і його властивості. Кодон - антикодонове розпізнавання. Реалізація генетичного коду в процесі жит­тєдіяльності живих організмів: кодон - амінокислота - білок - ознака — організм.

Транскрипція як реалізація функцій ДНК. Генетична суть і значення транскрипції ДНК. Матричний синтез РНК. Етапи транскрипції ДНК: ініціація, елонгація, термінація. Біосинтез РНК як реалізація генетичної інформації, закодованої у ДНК. Посттранскрипційні зміни РНК у вищих організмів. Процесинг (дозрівання) і сплайсинг РНК.

Трансляція і синтез білка. Взаємодія ядерної ДНК з інформаційною, транспортною і рибосомною РНК. Генетична суть трансляції. Трансляція як реалізація функцій ДНК. Комплекси білоксинтезуючої системи. Етапи біосинтезу білка (трансляції) та їх характеристика. Ініціація, елонгація і термінація синтезу білка. Модифікаційні перетворення білків. Від ДНК - до ознаки Сучасні уявлення про структуру та функціонування гена. Поняття про ген і його сучасне визначення. Ген як функціональна одиниця спадкового матеріалу. Взаємозв’язок між геном і ознакою. Організація нуклеотидних послідовностей в геномі нижчих (прокаріот) і вищих (еукаріот) організмів. Структура генів: інтрони та екзони. Промотори, енхансери, оператори як складові білоккодуючого гена. Класифікація генів за функціями. Ген як об’єкт генетичної інженерії.

Лабораторна робота

3. Будова хромосом в клітинах слинних залозах личинок хірамінід.

Практичні роботи:

1. Розв’язування задач на трансляцію.

2. Домінантні та рецесивні ознаки.

3. Розв’язування різних типів генетичних задач.

Матеріали і обладнання для лабораторно-практичних занять даного роз­ділу: личинки хірамінід (мотиль), препарувальне обладнання, мікроскоп.

Вимоги до навчальних досягнень учнів

Учень (учениця):

знає:

• властивості генетичного коду;

• етапи реалізації спадкової інформації;

• значення транскрипції;

• етапи транскрипції;

• біологічну роль транскрипції;

• значення трансляції;

• етапи трансляції;

• біологічну роль трансляції;

• будову гена як елементарної одиниці спадкової інформації реком- бінацій та мутацій;

• структурну організацію генома;

уміє:

• розв’язувати задачі на трансляцію;

• розрізняти домінантні та рецесивні ознаки сільськогосподарських рослин і тварин;

2. розв’язувати генетичні задачі різних типів Завдання та методи генетичної інженерії (6 год)

Суть і завдання генетичної інженерії як технології рекомбінантних ДНК. Молекулярна, генна і геномна інженерія — складові генетичної інже­нерії, їх завдання та зміст. Загальна схема генно-інженерних робіт (тран- сгенозу). Як генні інженери розрізують і склеюють гени? Ферменти гене­тичної інженерії: рестриктази і ДНК-лігази. Хімічний синтез генів.

Способи перенесення генів. Поняття про вектор. Що таке шіазміди і фаги, їх види. Перенесення генів завдяки плазмідам і фагам. Пряме (без- ! посереднє) перенесення чужорідної генетичної інформації від донора до реципієнта шляхом мікроін’єкції ДНК.

Робота (експресія) перенесених генів у новому організмі. Проблеми експресії перенесених (трансформованих) генів. Експресія прокаріотич- пих і еукаріотичних генів. Одержання генетично модифікованих організ­мів. Генотерапія.

Практична робота

3. Схеми трансгенозу.

Вимоги до навчальних досягнень учнів

Учень (учениця)

знає:

• технологію рекомбінантних ДНК;

• методи отримання генів;

• методи введення генів;

• способи передачі генетичної інформації;

• класифікацію векторних систем;

• проблеми забезпечення експресії генів;

• особливості ГМО;

• можливості генної терапії;

уміє:

• зобразити загальну схему генно —інженерних робіт.

• Генетична інженерія в сільському господарстві (9 год)

4. Генетична інженерія в рослинництві. Проблеми створення перенос­ників чужорідної генетичної інформації для генетичної інженерії вищих рослин. Можливі способи і методи перенесення генів в рослинні клітини. Лгробактерії як переносники інформації в геном дводольних рослин. Ті- та Кі-плазміди як вектори генетичної інженерії рослин. Поняття про тран­сформацію рослинних клітин. Експресія чужорідних генів в рослинах. Труднощі генетичної інженерії однодольних рослин. Трансгенні сорти різ­них сільськогосподарських культур: їх види, характеристика, поширення, значення.

Застосування методів генетичної інженерії для захисту рослин. Тран­сгенні рослини картоплі, стійкі до колорадського жука. Одержання тран- сгенних рослин, стійких до вірусної, грибної і бактеріальної інфекції на основі клонування у рослинах генів антивірусних білків, мікотоксинів і гідролітичних ферментів. Гербіцидостійкі трансгенні рослини.

Генетична інженерія в тваринництві і ветеринарії. Введення генів в клітини тварин. Суть і технологія клонування тварин. Клонування як ма­ніпулювання на рівні цілих геномів.

Практична робота

5. Сорти і гібриди ГМО та їх агрокультура.

Вимоги до навчальних досягнень учнів

Учень (учениця) знає:

• методи генетичної інженерії в селекції рослин;

• практичні результати та перспективи технології рекомбінантіпи ДНК в рослинництві;

• методи генетичної інженерії в селекції тварин;

• практичні результати та перспективи технології рекомбінантніь ДНК в тваринництві та ветеринарії;

уміє:

• використовувати ГМО сорти та гібриди в рільництві.

5. Етичні проблеми і екологічна безпека генно-інженерних робіт (3 год)

Морально — етичні проблеми генетичної інженерії. Попередження ри зику генетичної інженерії. Екологічна безпека генно-інженерних робії Контрольоване вивільнення генетично модифікованих організмів (ГМО) и навколишнє середовище. Законодавче регулювання використання ГМО.

Практична робота

6. Потенційна загроза ГМО.

Вимоги до навчальних досягнень учнів Учень (учениця)

знає:

• можливі небезпеки ГМО;

• стандарти контролю ГМ продукції;

• законодавче регулювання використання ГМО та ГМ продуктів м Україні.

ОРІЄНТОВНИЙ КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН (34 ГОД)

№ з/п	Назви тем	Всього год	Лекції	Лабораторно- практичні заняття
1	Структура, функції і основні власти­вості нуклеїнових кислот як носіїв ге­нетичної інформації. Реплікація ДНК	7	3	4
2	Етапи реалізації генетичної інформа­ції	9	5	4
3	Завдання та методи генетичної інже­нерії	6	5	1
4	Генетична інженерія в сільському гос­подарстві	9	7	2

5	Етичні проблеми і екологічна безпека генно-інженерних робіт	3	2	1
	Разом	34	22	12

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

1. А.А. Богданов, Б.М. Медников. Власть над геном. — Москва: Прос­вещение, 1989. — 208 с.

2. Б. Глик, Дж. Пастернак. Молекулярная биотехнология. Принципы и применение. - Москва: Мир, 2002. - 589 с.

3. В.І. Ніколайчук, І.Ю.Горбатенко. Генетична інженерія. — Ужгород, 1999.- 182 с.

4. Мельничук М.Д., Новак Т.В., Левенко Б.О. Основи біотехнології рослин. Підручник. - Київ, 2000. - 248 с.

5. В.Н. Рыбчин. Основы генетической инженерии. - Минск: Вышэй- шая школа, 1986. - 186 с.

6. Рудишин С.Д. Основи біотехнології рослин. — Вінниця, 1988. — 224 с.

7. Калинин Ф.Л., Кушнир М.П., Сарнацкая В.В. Технология микрок- лонального размножения растений, — Киев: Наукова думка, 1992. — 232 с.

8. Майщук З.М. Клональне розмноження картоплі in vitro: стан, про­блеми, перспективи: Навчальний посібник. — Львівський держав­ний аграрний університет, 1998. — 96 с.

9. Муромцев Г.С., Бутенко Р.Г. и др. Основы сельськохозяйственной биотехнологии. — Москва: Агропромиздат, 1990. — 384 с.

10. Петерсон Н.В. і ін. Практикум з фізіології рослин. - К.: Вид-во УСГА, 1993. - 136 с.

11. Петерсон Н.В. і ін. Методичні вказівки до лабораторних робіт з фізіології рослин для студентів агрономічного факультету. Вид 5, част. 1,2,3,4. - Дубляни, 1988.

12. Сассон А. Биотехнология; свершение и надежды. — М.: Мир, 1987. -411 с.

13. Завірюха П.Д. Сільськогосподарська біотехнологія. Клітинна інже­нерія рослин: Методичні рекомендації до лабораторно-практичних занять та самостійної роботи студентів агрономічного факультету. — Львів, 1994. — 68 с.

14. Завірюха П.Д.. Сільськогосподарська біотехнологія. Клітинна інже­нерія рослин: Термінологія для студентів агрономічного факульте­ту. — Львів, 2000. — 20 с.

НАУКОВО-ПОПУЛЯРНА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ УЧНІВ

1. A.A. Богданов, Б.М. Медников. Власть над геном. - Москва: Прос­вещение, 1989. — 208 с.

2. Коваленко В.П., Горбатенко І.Ю. Біотехнологія в тваринництві та генетиці. — K.: Урожай, 1992.

3. Коновалов. B.C., Коваленко В.П., Горбатенко І.Ю. та ін. Генетика сільськогосподарських тварин. - K.: Урожай, 1996.

4. Ніколайчук В.I., Горбатенко І.Ю. Генетична інженерія. - Ужгород,

1999. - 182 с.

5. Мельничук М.Д., Новак Т.В., Левенко Б.О. Основи біотехнології рослин: Підручник. - Київ, 2000. - 248 с.

34.Вступ до проблеми біорізноманїття

Курс за вибором для учнів 11-х (12-х) класів (17 год)

Автори: Безусько А.Г., Мовчан Я. І.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Згідно вимог закону України “Про загальну середню освіту” пере­дбачається поступовий перехід на нову структуру, оновлений зміст за­гальної середньої освіти та формування різнопрофільних класів у старшій школі.

Зміст біології як навчальної дисципліни в старшій школі залежить від напрямку освіти. Варіативність біологічної освіти в середній школі може здійснюватись залежно від конкретних умов з урахуванням інтересів і на­хилів школярів.

Особливу увагу необхідно приділити формуванню біологічної освіти у старшій школі. Учні старшої школи класу повинні бути обізнані з сучас­ними проблемами, які стоять перед людством, повинні усвідомлювати першочергові задачі, які необхідно вирішувати для поліпшення не тільки умов життя в Україні, а й у світі в цілому. Актуальність такого підходу диктується і тим, що саме новому поколінню українців необхідно буде змінити концептуальний погляд на природу, оточуюче середовище, яке не тільки є джерелом природних ресурсів, необхідних для існування людства, а й потребує розробки підходів до невиснажливого природокористування, яке передбачає в першу чергу збереження біорізноманіття. Саме ця про­блема була названа Генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном на Все­світньому Самміті в Йоганнесбурзі однією з 5 ключових для виживання людства (решта 4 - це: енергія, вода, охорона здоров’я, сільське госпо­дарство). Одним з підходів до вирішення проблеми збереження біорізно­маніття було визнано освіту. Саме освіта має стати тим інструментом, який може змінити світогляд людини по відношенню до її ставлення до при­роди.

Тому запропонований нами курс “Вступ до проблеми біорізноманіття” є достатньо важливим для вивчення в середній школі незалежно від про­філю навчання. Так, цей курс є корисним для виховання в учнів гума­нітарного профілю належного ставлення до проблеми біорізноманіття то­му, що література, мистецтво, культурна спадщина народу значною мірою формується під впливом певних природних умов. Саме жива природа на­дихає людей на творчі задуми та їх реалізацію у різних галузях літератури та мистецтва. Не викликає сумніву необхідність цього курсу для виховаими учнів природничого профілю тому, що саме вони мають усвідомлюва і н і обгрунтовувати необхідність збереження біорізноманіття. Крім того, цей курс може бути корисним і для учнів математичного та технологічною профілю, які повинні не тільки усвідомити сучасність цієї проблеми, а II необхідність розробки математичних моделей та підходів для монітори ні у стану біорізноманіття.

Базових знань для опанування курсом учні набувають у попередні роки навчання. Державною програмою з біології для загальноосвітніх ни вчальних закладів передбачено вивчення рослинного та тваринного царс і м в курсах “Біологія Рослини” (7 клас) і “Біологія Тварини” (8 клас). Три диційно в курсі “Біологія Рослини” учні знайомляться з особливостями будови і життєдіяльності рослин, грибів та лишайників. В 11 класі учні вивчатимуть паралельно основи екології та етапи еволюційного розвитку біосфери. У зв’язку з вищевикладеним можна визначити місце та значении курсу “Вступ до проблеми біорізноманіття”. Курс переслідує три мети

1. вивчити біорізноманіття; 2) виявити і оцінити вплив людини на види, угруповання та екосистеми; 3) проаналізувати міждисциплінарні підходи до захисту і відновлення біорізноманіття.

Курс є інтегративною дисципліною, яка має об’єднати знання учнів і біорізноманіття з метою формування у школярів відповідального стан лення до живої природи, яке вимагає поєднання збереження і невисна- жливого використання природних багатств. Курс має на меті також фор­мування оцінних суджень школяра про біорізноманіття рідного краю, Ук­раїни, Європи і світу в цілому.

Завданнями курсу є:

• формування в учнів усвідомлення необхідності збереження біоріз- номанітгя рідного краю, України і нашої планети в цілому, форму­вання ставлення до природних ресурсів як до найціннішого бага­тства, яке було надано природою народам, що населяють кожну; формування в учнів прагнення до пізнання рівнів біорізноманіття та ролі різних його складових у підтриманні життя на Землі;

• творчий розвиток учнів, формування аналітичних навичок оцінки ролі біорізноманіття в житті людини;

• виховання природоцентричного світогляду і ставлення до оточую­чого світу;

• формування в учнів уявлень про програми заходів щодо збереження біорізноманіття в Україні та різних країнах світу.

Курс “Вступ до проблеми біорізноманіття” базується на принципах гуманізації та гуманітаризації освіти. В процесі вивчення курсу формується достатньо високий рівень знань про живу природу і усвідомлення майбут­німи поколіннями українців залежності виживання людства лише за умови збереження біорізноманіття.

Згідно з програмою курсу навчальний план включає:

1. Вступ. Загальна характеристика біорізноманіття: визначення по­няття, структура та рівні біорізноманіття.

2. Тема 1. Закономірності видового різноманіття.

3. Тема 2. Історія розвитку життя на Землі — ключ до розуміння сучас­ної картини біорізноманіття.

4. Тема 3. Оцінка стану біорізноманіття та його зміни під впливом як природних, так і антропогенних чинників.

5. Тема 4. Значення біорізноманіття в житті людини.

6. Тема 5. Причини зменшення біорізноманіття.

7. Тема 6. Основні підходи до збереження біорізноманіття.

Таким чином, зміст програми передбачає розвиток в учнів стійких інтересів і творчих здібностей до вивчення біологічних наук, формування підходів і спеціальних умінь вивчення живої природи з оцінкою стану біорізноманіття.

Організація навчального процесу стосовно реалізації змісту курсу пе­редбачає опанування школярами базовими теоретичними знаннями сто­совно біорізноманіття, а також формування умінь оцінки різних аспектів біорізноманіття за допомогою 5 практичних і 1 лабораторного занять.

Програма курсу дає право вчителю творчо підійти до реалізації її змісту, добирати об’єкти для вивчення та включати у зміст освіти приклади свого регіону. Програма курсу передбачає, що учні вже ознайомлені з основами екології. Враховуючи рівень підготовки школярів, інтереси та нахили уч­нів, учитель може запропонувати свою логіку вивчення матеріалу з мето­дичним обгрунтуванням доцільності внесених змін.

ОРІЄНТОВНИЙ КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН 17 ГОДИН (1 ГОД НА ТИЖДЕНЬ)

Дата	К-сть год	Зміст навчального матеріалу	Вимоги до навчальних досягнень учнів
	1	Вступ	Учень (учениця)
		Біорізноманіття як сутність	називає:
		життя.	• рівні біорізноманіття (гене­
		Біорізноманіття всього живого	тичний, популяційно-видо­
		на Землі. Структура та рівні	вий, екосистемно-біосфер-
		біорізноманіття.	ний);
		Прогрес та біологічне різнома­	наводить приклади:
		ніття	• значення різноманіття орга­
			нізмів для забезпечення вза-

		Визначення пріоритетів для збереження існування людст­ва. Вимирання видів та заходи щодо призупинення деградації екосистем	ємозв’язку між організмами для забезпечення кругообігу речовин в екосистемах і біо- ' сфері в цілому; ризиків втрати біорізнома ніття; факторів, що створюють не­безпеку біорізноманіттю; характеризує: поняття біоти і біосфери; взаємозв’язки цих понять з рівнями біорізноманіття; основні підходи до збере­ження біорізноманіття
	2	Тема 1. Закономірності	Учень(учениця)
		видового різноманіття	називає:
		П’ять головних закономірно­	• види-домінанти та субдо­
		стей видового різноманіття,	мінанти;
		що передбачають існування	• трофічні зв’язки (ланцюги та
		залежності між кількісними	мережі);
		видовими показниками угру­	• негативні та позитивні вза­
		повання, продуктивністю се­	ємозв’язки між організмами
		редовища, стійкістю угрупо­	в екосистемах;
		вання, негативними міжвидо­	наводить приклади:
		вими взаємодіями (вибіркове	• видів-домінантів та субдомі-
		хижацтво).	нантів у зв’язку з їхньою про­
		Зменшення кількості рідкіс­	дуктивністю біомаси;
		них видів і скорочення видо­	• міжвидових та внутрішньо­
		вого різноманіття під впливом	видових взаємозв’язків між
		негативних чинників шляхом	організмами;
		посилення домінування видів,	• кореляції продуктивності се­
		стійких до цих негативних	редовища і видового різно­
		факторів.	маніття;
		Практична робота МІ	• трофічних ланцюгів та мереж;
		Розв’язання вправ з популя­	• значення хижацтва у підтри­
		ційної екології (коливання чи­	манні видового різноманіт­
		сельності популяцій з урахуван­	тя;
		ням взаємовідносин “хижак-	• впливу стресів, що виклика­
		жертва”, “хазяїн-паразит”).	ні забрудненням середови­
			ща, на видове різноманіття;
			характеризує:
			• зв’язок домінування з умова­
			ми середовища;

		кореляцію між видовим ба­гатством і продуктивністю екосистеми; роль хижаків у регуляції чи­сельності популяцій жертви; вибіркове хижацтво та стан біорізноманіття; вплив стресів на прикладі агроценозів
3	Тема 2. Історія розвитку життя на Землі — ключ до розуміння сучасної картини біорізноманіття Значення кліматичних умов для формування біорізнома­ніття. Обмежувальні чинники різних ділянок біосфери. “Гарячі точки” біорізноманіт­тя. Приховане біорізноманіття. Розподіл живого в екосистемі: стратифікація і зональність. Екотон — перехідна зона між екосистемами. Лабораторна робота № І Оцінка кліматичних факторів (визначення рН води, та ґрун­тового зразка)	Учень(учениця) називає: види-релікти як індикатори змін клімату; види-ендеміки; види, що належать до макро- фауни, мезофауни і мікро- фауни; обмежувальні чинники в екосистемах; біоми; наводить приклади: видів — реліктів і видів-енде- міків України; обмежувальних чинників у пустелях та степах, відкрито­му океані, фунтах тощо; “гарячих точок” біорізнома­ніття; біомів України; характеризує: залежність видового складу екосистем від кліматичних умов у минулому і в наш час; стан біорізноманіття в “га­рячих точках”; приховане біорізноманіття на прикладах рослин пустель та степів; стратифікацію та зональ­ність розподілу організмів в екосистемі та їх взаємозв’яз­ки із стійкістю;

2	Тема 4. Оцінка стану біорізноманіття та його зміни під впливом як природних, так і антропогенних чинників Методи оцінки біорізноманіт­тя. Сталий розвиток угруповання. Порушення екологічних си­стем та їхнє різноманіття. Катастрофи та циклічний роз­виток. Розвиток угруповання стовбу­ра дерева. Практична робота №3 Оцінка видового різноманіття на модельній території на ос­нові визначення індексу видо­вого різноманіття	Учень (учениця): називає: визначення видового багат­ства; показник видового різнома­ніття; генетичний поліморфізм; екологічну сукцесію; клімаксну екосистему; екологічні біди і катастрофи; наводить приклади: вимірів біорізноманіття за допомогою різних показни­ків; непошкодженого розвитку екосистеми; порушень екосистем; розвитку екосистеми стовбу­ра дерева; характеризує: ефективність різних підходів до оцінки біорізноманіття; сукцесії та клімаксні екоси­стеми; порушення в екосистемах; катастрофи та циклічний розвиток екосистем
2	Тема 5. Значення біорізноманіття в житті людини Основа життя на Землі. Практична цінність біорізно­маніття. Естетична цінність біорізно­маніття. Ресурси біорізноманіття	Учень(учениця) називає: умови підтримання життя на планеті; кругообіг води та елементів; поповнення запасів грунто­вих вод шляхом інфільтрації грунту; умови евтрофікації водойм; ресурси біорізноманіття; наводить приклади: різноманіття біомів; кругообігу елементів; практичної цінності біоріз­номаніття (продукти харчу-

			вання, одяг, будівельні мате­ріали; барвники, ліки тощо; естетичної цінності біорізно­маніття; біотехнологій; організації відпочинку; характеризує: необхідність існування на планеті мільйонів видів жи­вих організмів; практичне значення біоріз­номаніття у різних сферах діяльності людини; надзвичайну цінність кож­ного виду організмів
	2	Тема 6. Причини зменшення біорізноманіття Вплив людини на природу. Надмірне використання при­родних ресурсів. Монокультурне сільське гос­подарство. Регіональне просторове пла­нування. Забруднення навколишнього середовища. Руйнування природних сере­довищ життя. Негативний вплив видів-чу- жинців. Практична робота № 4 Оцінка позитивного і негатив­ного впливу людини на навко­лишній світ. Складання таб­лиць біоконцентрування шкід­ливих речовин в екологічних системах	Учень(учениця) називає: причини скорочення біоріз­номаніття; виснаження природних ре­сурсів; монокультурне сільське гос­подарство та його рентабель­ність; регіональне просторове пла­нування і безконтрольна ур­банізація; забруднення навколишнього середовища; біоконцентрування; види-чужинці; природні середовища життя; наводить приклади: факторів, що викликають небезпечне скорочення біо­різноманіття; надмірного використання природних ресурсів в Украї­ні; “генетичного забруднення” навколишнього середовища; безконтрольної урбанізації;

		характеризує: причини та наслідки скоро­чення біорізноманіття; причини та наслідки надмір­ного використання природ­них ресурсів; процес зпустелювання як ре­зультат монокультурного сільського господарства
2	Тема 7. Збереження біорізноманіття Дослідницькі програми. Освітні програми. Збереження рідкісних видів. Червона книга. Природно-заповідний фонд. Збереження біотопів та їхнє відновлення. Невиснажливе використання природних ресурсів. Значення конвенцій. Практична робота №5 Складання опису програми або екологічного дослідження	Учень (учениця) називає: напрямки вивчення біоріз­номаніття (дослідження те­риторії та оцінка біотопів; інвентаризація біотопів; оцінка стану та моніторинг рідкісних видів; картування наземних та водних екоси­стем); основні підходи до збере­ження рідкісних видів (зане­сення до Червоної книги, створення природно-запо­відного фонду); завдання конвенції збере­ження біорізноманіття; наводить приклади: дослідницьких програм; видів, що зникають; видів, чисельність яких ско­рочується; рідкісних видів; видів, що потребують особ­ливої уваги; видів, що занесені до Черво­ної книги України; заповідників України; біотехнічних робіт; характеризує: невиснажливе використання біоресурсів; значення створення баз да­них та геоінформаційних систем для моніторингу 6ІО різноманіття; значення міжнародних конвенцій та вітчизняного законодавства для збереження біорізноманіття.

Учні повинні засвоїти основні поняття:

Біорізноманіття: структура та рівні біорізноманіття: генетичний, ви довий, екосистемний.

Характеристики видового біорізноманіття: види-домінанти та субдо мінанти; негативні (паразитизм, хижацтво) та позитивні (мутуалізм) вза­ємозв’язки між організмами в екосистемах.

Методи оцінки біорізноманіття: визначення показника видового різ­номаніття; генетичний поліморфізм; види-ендеміки.

Основні загрози біорізноманіттю: надмірне використання природних ресурсів; монокультурне сільське господарство, безконтрольна урбаніза­ція, знищення природних середовищ життя; забруднення навколишнього середовища; негативний вплив видів-чужинців.

Збереження біорізноманіття як головна умова існування життя на Зем­лі: створення освітніх і дослідницьких програм; збереження рідкісних ви­дів, Червона і Зелена книги, природно-заповідний фонд, міжнародні кон­венції та вітчизняне законодавство, присвячене збереженню біорізнома­ніття.