4. Індустріальні суспільства

Індустріальні суспільства почали виникати з розвитком механізації виробництва. Першою була Англія, де близько 250 років тому розпочалася промислова революція: зростаюче використання у виробництві енергії неживої природи. З того часу цей спосіб виробництва зарекомендував себе настільки успішно, що поширився у всьому світі, трансформуючи або руйнуючи інші типи суспільств. Індустріалізація базується на застосуванні наукових знань до технології виробництва, що дало можливість застосувати нові джерела енергії, а також перекласти на машини частину тієї роботи, яку раніше робили люди чи тварини. Такі технології, як паровий двигун, двигун внутрішнього згорання, електричний двигун, стимулювали зміни в економіці та інших соціальних інституціях.

Індустріалізація - це ефективна стратегія виживання, бо вона дозволяє незначній частині суспільства годувати усе інше його населення. Тому індустріальні суспільства можуть сягати величезних розмірів, налічуючи десятки і, навіть, сотні мільйонів людей. Чисельність населення особливо швидко зростає на ранніх стадіях індустріалізації, коли люди починають жити довше за рахунок поліпшення охорони здоров’я та санітарно-гігієнічних умов.

Індустріальні суспільства швидко урбанізуються, більшість населення починає жити в містах та навколо них, де є більше можливостей працевлаштування, і де ці можливості весь час збільшуються. Великі організації, такі як корпорації та урядові бюрократичні установи, перетворюють значну частку соціальної діяльності на анонімну та безособову. В процесі індустріалізації економіка стає фактично безмежною, охоплює своїм впливом усі ланки суспільства.

Сім’я втрачає багато своїх первинних функцій. Вона перестає бути одиницею економічного виробництва і освіти молоді.

Вплив релігії, як беззаперечного джерела морального авторитету, зменшується. Виникають світські ідеології, різні люди приходять до різних, іноді взаємовиключних цінностей і вірувань. В основному це відбувається під впливом науки як нової важливої соціальної інституції, оскільки технологічні новації залежать від розширення та вдосконалення наукових знань. Одночасно і освіта стає окремою інституцією. Розвиваються й інші соціальні інституції, такі як правова, медична, військова, спортивна.

Сучасні тенденції змін у розвинутих індустріальних суспільствах ми розглянемо пізніше, колі будемо розглядати соціальні зміни та їх причини.

Тема 7. Соціальні групи

1. Первинні та вторинні групи

Соціологи поділяють соціальні групи на первинні та вторинні.

Первинна група - це невелика кількість людей, що безпосередньо взаємодіють один з одним протягом відносно довгого часу на особистій основі. Родина, коло друзів - це первинні групи. Відносини в такій групі мають, як правило, емоційне підґрунтя, й саме існування групи є для її членів безумовною цінністю. 

Поняття “первинна група” вперше застосував у 1909 році стосовно сім’ї видатний американський соціолог Чарльз Кулі (Charles Cooley) у своїй монографії “Соціальна організація”. Пізніше соціологи стали застосовувати термін “первинна група” для позначення будь-якої групи, в якій існують особисті стосунки. З цієї точки зору, пара друзів або невелика робоча бригада, члени якої не тільки працюють, але й відпочивають разом, ходять один до одного у гості, - все це первинні групи. Первинна група виявилась дуже стійким формуванням, що у сучасному суспільстві виконує роль сполучної ланки між особистістю і різними організаційними структурами. Соціологічні дослідження, проведенні за останні 60-70 років показали, що немає достатніх підстав для тверджень про “зникнення” первинних груп у процесах індустріалізації, урбанізації та бюрократизації суспільства. В той же час було з’ясовано, що у сучасному суспільстві домінують вторинні групи. 

Вторинна група - це сукупність людей, що об’єднані практичною метою та взаємодіють на безособовій основі, у більшості випадків опосередковано (тобто, через інших членів групи, через ділові матеріали або технічні засоби). Приклади вторинних груп: університет, велике підприємство, профспілка, політична партія, урядова організація, військова частина. Безпосередні контакти у вторинних групах обмежені. Члени такої групи взаємодіють один з одним переважно у відповідності до їх статусів та соціальних ролей.

Соціальну групу соціологи відрізняють від скупчення та соціальної категорії.

Скупчення - це одночасне зібрання в одному місці невідомих один одному індивідів. Пасажири у тролейбусі, натовп на вулиці, покупці у магазині, черга за квитками на залізниці, аудиторія на концерті - це приклади скупчень. У скупчення люди легко входять і легко виходять. Форми соціального упорядкування тут короткочасні. Але це не означає, що у соціальному житті скупчення мало важливі. Пізніше, коли ви вивчатиме закономірності колективної поведінки, то побачите, що для деяких її форм соціальні скупчення становлять вихідну основу.

Соціальна категорія (category) - сукупність людей, що мають спільні ознаки, які вважаються соціально важливими. Найчастіше, це такі ознаки, як стать, вік, раса, національність, громадянство, соціальний статус.

Категоріями є, наприклад, робоча сила, учні, студенти, пенсіонери, ветерани, але також й діабетики, божевільні, худорляві і т. ін.

Інформація про соціальні категорії може мати важливе практичне значення. Наприклад, інформація про розподіл населення за віком дозволяє прогнозувати необхідну кількість учнівських місць у школах, майбутню частку пенсіонерів, ймовірний обсяг медичного обслуговування та багато іншого.

Крім того, усвідомлення людьми своїх спільних рис, може мотивувати їх до взаємодії. А деякі спільні ознаки самі є умовами взаємодії. Особливо - спільна мова та спільне громадянство.