2.Основні теоретичні напрямки у сучасній соціології Функціоналізм

Структурно-функціональний або просто функціоналістський підхід сформувався у середині минулого століття, в основному спираючись на ідеї двох класиків соціології, а саме англійця Герберта Спенсера та француза Еміля Дюркгейма, які притримувались великомасштабного, тобто макросоціального, погляду на соціальне життя.

Протягом 50-х та на початку 60-х років центром уваги західної соціології стали функціоналістські концепції американського соціолога Толкота Парсонса (1902 - 1979) та його учнів.

Пізніше, особливо у 70-х роках, функціоналізм втратив прихильність багатьох соціологів. Але у 80-х роках інтерес до робіт Парсонса та інших функціоналістів відродився (у роботах Хабермаса (1981), Алекзандера (1984), Сціулі та Герстейна (1985) та інших).

Розглянемо основні ідеї функціоналістського підходу. Основну ідею цього підходу коротко можна сформулювати так: суспільство як соціальна система. Що мається на увазі? Функціоналісти розглядають суспільство як певну систему, поєднання таких частин, що складають єдине ціле.

Функціоналісти намагаються зробити дві речі:

- встановити зв’язки частин суспільства із суспільством у цілому;

- та встановити зв'язки кожної окремої частини суспільства з іншими його частинами.

Такі інститути як сім’я, релігія, економіка, держава, освіта належать до найважливіших складових частин кожного суспільства.

Функціоналісти розглядають структурну побудову соціальних інститутів подібно до того, як біологи розглядають структурну побудову органів тіла.

Вони також досліджують соціальні функції, які виконують інститути. Головними функціями сім'ї, наприклад, є відтворення, соціалізація, підтримка дітей, самореалізація її членів.

Одна з найважливіших характеристик будь-якої системи, що особливо підкреслюється функціоналістами, є взаємозалежність її частин. Зміни в одному інституті суспільства впливають на інші інститути та на все суспільство в цілому.

Наприклад, коли у Сполучених Штатах жінки почали залучатися до роботи в економіці, вони стали пізніше виходити заміж та народжувати менше дітей. У свою чергу, це спричинило скорочення кількості дітей шкільного віку і школи у деяких місцевостях закривались. Потім у Сполучених Штатах військові помітили нестачу молодих хлопців для служби в армії у 90-х роках.

Другий важливий принцип функціоналізму - це принцип рівноваги.

Функціоналісти вважають, що всі суспільства мають тенденцію до рівноваги, тобто здатні до самопідтримки існуючого порядку. Соціальна система, з точки зору цього підходу, досягає певної стабільності через врівноваження різних сил. Такі компенсаторні механізми дають можливість суспільству відновлюватися після війни або лихоліття.

Ці ж сили спрацьовують у випадку, коли члени суспільства намагаються повернути людей з девіантною поведінкою до загального порядку.

Але кожна система змінюється, тому динамічна або рухома рівновага складається в залежності від того, як всі частини системи постійно змінюються самі та змінюють свої взаємозв'язки.

З точки зору функціоналізму, соціальні зміни відбуваються без принципових порушень системи та без переворотів.

Два ключових поняття функціоналізму, на які потрібно звернути особливу увагу, це - функції та дисфункції.