2. Природа та виховання ("Nature" and "Nurture")

З середини минулого сторіччя вчені дискутують з приводу того, чим визначається людська особистість - спадковістю (природою) чи вихованням (суспільством).

Формулювання проблеми у формі "або...або..." подібне до дискусії про те, кисень чи водень важливіший для утворення води, довжина чи ширина важливіша у визначенні площини прямокутника. Сьогодні більшість вчених схиляється до того, що обидва фактори - природний та соціальний - визначають особистість людини, що ці два фактори тісно пов’язані й не можуть бути відокремлені один від одного. Людина є спільним продуктом природи і суспільства, продуктом їх взаємодії.

Загалом, складається враження, що спадковість робить людину прихильною до певної поведінки і встановлює межі цієї поведінки, а оточення - формує вияв спадкових можливостей. Наприклад, інтелект частково визначається генами, успадкованими від батьків. Але сім’я, в якій індивід виховується, і де його інтелектуальна активність може стимулюватися різною мірою, кількість та якість шкільної освіти, вплив кола друзів, та особистий вибір, що саме робити, - все це впливає на розвиток інтелекту.

Переконливим аргументом на користь великого значення соціального оточення для формування людської особистості дають численні описи поведінки дітей, яких знаходили після довготривалої ізоляції від інших людей (знайдений в лісі на півдні Франції у 19 столітті хлопчик 11 років; діти різного віку знайдені у різні часи в лісах Індії; знайдені у Сполучених Штатах дві дівчини, які утримувалися в ізольованих приміщеннях протягом всього або майже всього життя - Анна віком 6 років та Джіні (Genіe) віком 13 років та ін.). Усі ці діти не володіли навіть елементарними навичками, необхідними в соціальному житті.

Що ж стосується формування особистості у звичайному соціальному оточенні, то лише у деяких крайніх випадках генетичні фактори, так би мовити, “гарантують” певні наслідки. Наприклад, незалежно від соціального впливу, усі індивіди, що отримали при зачатті залишкову 47-му хромосому (три замість двох хромосом 1-ої пари) мають хворобу Дауна - одну з форм уродженого недоумства, олігофренії. Хвороба виявляється у розумовій недостатності, нейромоторних неспроможностях та інших фізіологічних аномаліях. Підтримка соціального оточення поки ще не може змінити обставини такої спадковості, але це оточення може забезпечити компенсаторну інституціоналізацію хворого, допомогти йому в певній мірі брати участь у соціальному житті.

Найкращі докази певного генетичного впливу на формування особистості дають дослідження однояйцевих близнюків, що мають від народження точно однакову генетичну спадковість. Якщо б гени були єдиним фактором, що визначає особистісні риси, то однояйцеві близнюки мали б абсолютно ідентичні особистості. Однак цього ніколи не буває, хоча однояйцеві близнюки завжди з більшою ймовірністю мають схожі особистісні риси, ніж двояйцеві близнюки або інші брати чи сестри. Навіть тоді, коли однояйцеві близнюки ростуть окремо, у різних сім’ях, вони найчастіше мають більш подібні особистості, ніж двояйцеві близнюки, що виховуються разом, в одній сім’ї. В той же час, однояйцеві близнюки, що виховувалися у різних сім’ях, набагато менше подібні, ніж ті, які виховувались разом.

Проте, здебільшого, генетичні фактори забезпечують тільки вихідні можливості. Людина навчається розвивати та задовольняти свої потенції у соціальному оточенні. І головним чином саме її соціальний досвід визначає, чи реалізує вона свої потенції, чи занедбає їх. Тобто, можливо, сáме соціальне оточення - за нормальних генетичних передумов - відіграє вирішальну роль в тому, чи стає людина з деякого ступеню свого розвитку продуктом не тільки природи та суспільства, але й також і самої себе, тобто ще й продуктом самовиховання, продуктом дії тієї особистості, тільки перші підвалини якої формуються у взаємодії одних лише спадковості та соціального оточення.

Здатність створювати, використовувати та змінювати культуру є специфічною особливістю людських істот. У людський природі немає, наприклад, крил або органів для відчуття електричних полів, як у деяких риб. Тільки завдяки створенню культури люди набули здібностей для того, щоб літати та виробляти чутливе обладнання для виявлення електричних полів. Справа в тому, що у людський природі є здатність видозмінювати своє середовище так, щоб неможливе від природи ставало можливим на основі культури. Людина здатна до творчості - створення того, чого раніше не існувало. Тобто, люди не є пасивними істотами, що запрограмовані внутрішніми генетичними програмами та сформовані зовнішнім середовищем. Люди створюють, руйнують, змінюють та перетворюють зовнішній світ своєю власною діяльністю. З цієї причини люди не замкнуті у незмінному тілі або у незмінній соціальній системі. Люди є активними суб’єктами, що формують і самих себе й своє оточення.

Але люди змінюють не тільки світ, у якому живуть. Внаслідок своїх власних дій вони також і самі формуються й трансформуються. Саме взаємодія між людьми та їх оточенням є основою людського інтелекту, знань та всієї культури. Адекватним прикладом того, як це відбувається, є процес навчання.