- •Тема 1. Соціальна думка, соціальні науки та соціологія
- •1. Соціальна думка та соціальні науки
- •2. Соціальні науки та соціологія
- •3. Мікросоціологія та макросоціологія
- •Тема 2.Теоретичні засади соціології
- •1. Практичний досвід та теорія, або чому науковий підхід потребує теорії?
- •2.Основні теоретичні напрямки у сучасній соціології Функціоналізм
- •Функції та дисфункції
- •Явні та латентні функції
- •Оцінка функціонального підходу
- •Конфлікціонізм
- •Дві течі ї у конфлікціонізму: „критична” та „аналітична”
- •Оцінка конфлікціоністського підходу
- •Інтеракціонізм
- •Основні поняття інтеракціонізму
- •Оцінка інтеракціоністського підходу Найбільш поширеною позитивною оцінкою інтеракціонізму є визнання його заслуги, як кажуть, у поверненні до соціології людини.
- •Тема 3. Дослідницькі методи соціології
- •1. Три основні припущення науки
- •2. Етапи застосування наукового методу
- •3. Основні методи збору даних в соціології Експеримент
- •Обстеження
- •Спостереження
- •Тема 4. Культура
- •1. Поняття культури і значення культури
- •2. Виникнення культури
- •3.Елементи культури
- •Цінності
- •Тема 5. Соціальна структура
- •1. Природа соціальної структури, її компоненти
- •2. Соціальні статуси
- •3. Соціальні ролі
- •4. Соціальні групи
- •5. Соціальні інституції
- •Тема 6. Суспільство та його типи
- •1. Поняття суспільства
- •2. Типи суспільств
- •1. Суспільства мисливців та збирачів
- •2. Городницькі суспільства
- •3. Аграрні суспільства
- •4. Індустріальні суспільства
- •Тема 7. Соціальні групи
- •1. Первинні та вторинні групи
- •2. Групи належності та сторонні групи
- •3. Референтна група
- •4. Вплив первинних груп
- •5. Розмір групи
- •6.Лідерство
- •7. Соціальне ледарство (socіal loafіng) та соціальні дилеми
- •8. Групове мислення
- •9. Груповий конформізм
- •Тема 8. Соціальні організації
- •1. Поняття цільової організації
- •2.Типи цільових організацій
- •3. Поняття бюрократії
- •4. Особливості бюрократії (за м.Вебером)
- •5. Недоліки бюрократії
- •Тема 9. Соціалізація.
- •1. Поняття та значення соціалізації
- •2. Природа та виховання ("Nature" and "Nurture")
- •3. Теорії навчання
- •4. Теорії розвитку особистості
- •6. Концепція дзеркальної самості Чарльза Хортона Кулі
- •7. Концепція самості Джорджа Герберта Міда
- •8. Типи соціалізації
- •9. Фактори соціалізації
- •Тема 10. Соціальна взаємодія.
- •1. Поняття соціальної взаємодії
- •2. Соціальна взаємодія як знакова взаємодія
- •3. Драматургічний підхід
- •4. Етнометодологія
- •5. Взаємодія як соціальний обмін
- •6. Складання уявлень про інших людей
- •Тема 11. Соціальний контроль, відхили та злочини.
- •1. Поняття відхилення (девіації, devіance)
- •2. Соціальні властивості відхилення
- •3. Соціальний контроль та відхилення (девіація)
- •4. Соціальні наслідки відхилення
- •5. Теорія аномії та концепція структурної напруженості
- •6. Концепція культурального передавання
- •7. Кофлікціоністські концепції відхилення
- •8. Оцінка конфлікціоністського підходу до відхилення
- •9. Концепція “ярликування” (labelіng)
- •Тема 12. Соціальна стратифікація та соціальні класи.
- •1. Поняття соціальної диференціації та стратифікації
- •2. Виміри стратифікації
- •Процентний розподіл загального сімейного доходу
- •3. Відкриті та закриті системи стратифікації
- •4. Теоретичні концепції соціальної стратифікації
- •Спроба синтезу: еволюційна концепція Герхарда Ленського
- •5. Соціальні класи
- •Тема 13. Расові та етнічні відносини
- •1. Особливості етнічної стратифікації
- •2. Раси (поняття раси в соціології)
- •3. Етнічні групи
- •4. Групи меншин
- •5. Упередження
- •6. Дискримінація
- •7. Типи політики домінантної групи
Процентний розподіл загального сімейного доходу
|
|
Нижча п’ята |
Друга п’ята |
Третя п’ята |
Четверта п’ята |
Вища п’ята |
Найвищі 5% |
|
США (1964) |
5.1 |
12.0 |
17.7 |
24.0 |
41.2 |
15.9 |
|
США (1974) |
5.4 |
12.0 |
17.6 |
24.1 |
41.0 |
15.3 |
|
США (1984) |
4.7 |
1 11.0 |
17.0 |
24.4 |
42.9 |
15.7 |
|
Україна (1994) |
4.6 |
8.8 |
14.4 |
22.7 |
49.5 |
34.2 |
Можна припустити, що рівень стратифікації за доходами в Україні зараз ближчий до рівнів стратифікації у набагато бідніших країнах, ніж США. (Функціональне пояснення цього явища випливає з високої вартості інвестицій у сучасну техніку).
Вимір за престижем. Престижем соціологи називають соціальну повагу, пошану та визнання, що пов’язані із соціальним статусом.
Престиж включає почуття, які відчувають люди стосовно певного статусу, та їх оцінкові судження стосовно цього. Престиж це дещо мов би невідчутне, дещо що існує лише у головах людей. Але у повсякденному житті люди намагаються надати престижу відчутного існування через титули, різні ритуали, почесні звання, емблеми, а також через демонстративні вияви дозвілля та споживання. Ці предмети та вчинки слугують символами престижу в суспільстві, де люди надають їм соціального значення.
Соціологи вважають, що більшість взаємодій між людьми складаються з неявних, так би мовити, “переговорів” щодо того, скільки поваги, пошани або шаноби кожен має дати та отримати. Навіть звичайна розмова часто-густо включає в себе домовленість, що ми будемо уважні до того, що говорять інші, якщо вони, в свою чергу, будуть уважними до того, що говоримо ми.
Ще наприкінці 19-го сторіччя Торстейн Веблен (Thorsteіn Veblen) висвітлив, яке значення мають демонстративне дозвілля та демонстративне споживання для позначення соціального рангу. Веблен спостерігав, що якщо люди бажають отримати та утримати престиж, недостатньо володіти багатством та владою. Вони мусять зробити це багатство та владу такими, що публічно можуть спостерігатися. А це найлегше зробити, якщо витрачати гроші на несуттєві товари та послуги.
Так, у 18 сторіччі в Англії серед аристократів у моді були замки. В Америці у деяких колах розкішний стиль життя демонструється через марнотратні витрати на одяг. Цій же меті служать дорогі автомобілі - Ролс-Ройси, Феррарі та подібні автомарки.
Але престиж більшості американців, як показують дослідження, базується сьогодні в основному на прибутку, професії та стилі життя. Походження сім’ї та багатство враховується менше, ніж це було покоління тому. Одночасно індивідуальна “особистість” та “товариськість” набули набагато більшого значення. І хоча американці у більшості ще вважають найважливішою річчю гроші, але стиль життя та цінності, яких притримується сім’я, зараз мають вирішальне значення у визначенні престижу.
Вимір за владою. Влада, з точки зору соціологів, стосується здатності одних індивідів та груп реалізувати свою волю у людських справах навіть проти волі інших людей та груп. Саме влада визначає чиї інтереси обслуговуватимуться та чиї цінності пануватимуть.
Що б ми не споглядали – сім’ю, банду підлітків, націю чи державу, ми знаходимо, що деякі їх члени досягають свого набагато частіше, ніж інші. Навіть в таких справах як проста розмова можна помітити дію влади. Люди, що займають високі щаблі влади, найчастіше домінують у розмовах, що проявляється у диспропорціях часу та перебиванні тих, хто стоїть нижче за владою.
Американський соціолог Амос Холей якось зауважив: “Кожна соціальна дія є вправлянням влади, кожне соціальне відношення є владним рівнянням, і кожна соціальна група або система є організацією влади”.
Соціологи виділяють три категорії підвалин влади.
-
По-перше, це обмеження (constraіnts) - ресурси, що дозволяють одній стороні додати до ситуації нові вади. Звичайно люди розглядають обмеження як покарання, тому що вони шкодять їх здоров'ю, психічному або майновому стану.
-
По-друге, це стимули (іnducments) - ресурси, що дозволяють одній стороні додати до ситуації іншої сторони нові переваги. Люди звичайно сприймають стимули як винагородження через те, що вони означають передачу соціально визначених благ - таких як матеріальні речі, послуги або соціальні позиції - в обмін на виконання бажань того, хто має владу.
-
По-третє, це переконливість - ресурси, що дають можливість одній особі змінити наміри інших без додавання до ситуації чи то вад чи то переваг.
Через переконання - що базується на репутації, мудрості, особистій привабливості, або на контролі за засобами інформації, - індивіди або групи схиляються до віддання переваги тому, чого бажають ті, хто мають владу.
Влада впливає на нашу здатність виконувати чимало роботи за власний рахунок. Коли хтось доходить до панування над вирішальними ресурсами, він приходить до панування й над людьми.
Контролювати ключові ресурси означає поставити себе (або свою групу) між людьми та тими засобами, якими люди задовольняють свої біологічні, психологічні або соціальні потреби.
Тою мірою, якою певна група командує винагородами, покараннями та засобами переконання, вона може диктувати умови, за якими відбувається гра життя. Вона встановлює правила цієї гри, можливі в ній виграші та програші.
